Справа № 938/820/23
Номер провадження № 1-кп/938/127/23
УХВАЛА
про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою
21 грудня 2023 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2023 за №12023091130000071 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селище Верховина, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, непрацевлаштованого, з повною загальною середньою освітою, депутатом не обирався, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИВ:
у провадженні Верховинського районного суду Івано-Франківської області перебуває на розгляді кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2023 за №12023091130000071, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
Судовий розгляд даного кримінального провадження було відкладено на 21.12.2023.
В судове засідання 21.12.2023 з'явилися: прокурор ОСОБА_4 (до Верховинського районного суду), обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_5 (приймають участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".
21.12.2023 через канцелярію суду прокурор у кримінальному провадженні -прокурор Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_4 подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів, яке датоване 18.12.2023.
Згідно відмітки на супровідному листі від 18.12.2023 №0954/1-47-590вих-23, вказане клопотання було вручено обвинуваченому 19.12.2023, що обвинувачений підтвердив в судовому засіданні.
Відтак, суд приходить до висновку, що обвинувачений ознайомлений із клопотанням про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у строки, визначені ст.184 КПК України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , яка була залучена згідно ухвали суду на одну процесуальну дію, а саме, для здійснення захисту під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, також зазначила, що ознайомилась із клопотанням прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не заперечила проти його розгляду в даному судовому засіданні.
Подане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 , обвинувачується в тому, що він будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1 ст.317 КК України, за невстановлених досудовим слідством обставин у не встановлений час та місці, повторно, з метою особистого незаконного збагачення, керуючись єдиним злочинним умислом, спрямованим незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, який у подальшому зберігав при собі з метою збуту. В подальшому, 21.07.2023 року близько 19.00 год. перебуваючи на території господарства за місцем свого проживання, що розміщене по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , повторно збув за грошову винагороду в сумі 1500 грн, ОСОБА_6 , дві таблетки під назвою «SUBITEX», які у відповідності до висновку експерта містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін в загальній кількості 0,0160 грама.
Окрім цього, ОСОБА_3 не припиняючи своїх злочинних дій, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1 ст.317 КК України, за невстановлених досудовим слідством обставин у не встановлений час та місці, повторно, з метою особистого незаконного збагачення, керуючись єдиним злочинним умислом, спрямованим на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, який у подальшому зберігав при собі з метою збуту. 25.07.2023 року близько 12:30 год., ОСОБА_3 перебуваючи на території господарства за місцем свого проживання, що розміщене по АДРЕСА_1 , повторно, незаконно збув за грошову винагороду в сумі 3 000 грн. ОСОБА_6 чотири таблетки під назвою «SUBITEX», які у відповідності до висновку експерта містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін в загальній кількості 0,0319 грама.
25.10.2023 ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , у підготовчому судовому засіданні обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 23.12.2023. Завершити судовий розгляд у кримінальному провадженні до зазначеної дати неможливо.
Вважає, що ОСОБА_3 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому злочину та на даний час існують підстави для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як, ризики, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які існували під час обрання йому запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, а саме, що зазначені у п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, обвинувачений зважаючи на відомі йому факти встановлення органом слідства беззаперечних доказів його вини та перебуваючи в статусі обвинуваченого, усвідомлюючи можливості призначення покарання, пов'язаного з позбавленням волі, за вчинення ним тяжких злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у яких обвинувачується оскільки ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а саме за вчинення кримінальних правопорушень, які передбачені: ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 317 КК України у 2014 році та за ч. 2 ст. 310 КК України у 2020 році, та знову обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307 КК Україниу, тобто правопорушень сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
В судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав у повному обсязі. Зазначив, що на даний час обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 перебуває на розгляді в суді на стадії- судове слідство, яке неможливо завершити в даному судовому засіданні. Також вказав, що встановлені судом ризики при обранні обвинуваченому запобіжного заходу не зменшились, та продовжують існувати.
Захисник ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання прокурора, просила суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки він визнав вину, немає наміру ухилятися від суду та з'являтиметься до суду за кожною вимогою.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника.
З урахуванням позицій учасників кримінального провадження, досліджених доказів та вимог закону суд прийшов до наступного висновку.
Так, 26.07.2023 на підставі наявності достатніх доказів у кримінальному провадженні, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2023 за №12023091130000071.
17.10.2023 від Косівської окружної прокуратури до Верховинського районного суду поступив обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12023091130000071 від 03.06.2023 року відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
Ухвалою суду від 25.10.2023, вказаний обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 призначено до розгляду у судовому засіданні та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 23 грудня 2023 року, включно.
Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд керується приписами ч.ч.1-3 ст.331 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якими під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд, зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.4 ст.176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Положеннями ч.1 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частина 2 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 .
При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд оцінює, тяжкість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_3 злочинів, наслідки злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним, а також обставини, які враховувалися судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На даний час, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 перебуває на розгляді в суді та проводиться судове слідство. Завершити судовий розгляд до 23.12.2023, не видається модливим.
Також суд приходить до висновку, що на даний час продовжує існувати заявлений прокурором та врахований попередньо судом ризик, передбачений частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зокрема, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за які в санкції передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, та відповідно перебуваючи у статусі обвинуваченого, усвідомлюючи можливість призначення покарання, пов'язаного з позбавленням волі, перебуваючи на волі може переховуватися від суду, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності. При цьому, ОСОБА_3 , непрацевлаштований, неодружений утриманців, немає, що свідчить про те, що у нього немає міцних соціальних зв'язків на території Верховинського району Івано-Франківської області.
Також, на думку суду знайшов своє підтвердження, заявлений прокурором ризик, що обвинувачений ОСОБА_3 може вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_3 будучи раніше судимим у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а саме 30.09.2014 вироком колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1 ст.311, ч.1 ст.317, із застосуванням ст.ст. 69,70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, (покарання відбув, однак судимість не погашена, перебіг строку погашення судимості перервано у зв'язку із вчиненням нового кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.310 КК України, згідно з вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12.10.2020), та перебуваючи на обліку у лікаря нарколога, знову обвинувачується у вчинені двох тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Також суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, та що кримінальні правопорушення вчинені у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Окрім того, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_3 необхідне для виконання завдання кримінального провадження, яким, відповідно до ст.2 КПК України є захист осіб, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів всіх учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стороною захисту не наведено обставин, які б давали підставви для зміни обвинуваченому виду запобіжного заходу.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченою частиною четвертою цієї статті. У свою чергу в ч.4 ст. 183 КПК України передбачено випадки, коли слідчий суддя не зобов'язаний, але має право визначити розмір застави у кримінальному провадженні, тобто змістом цієї норми не заборонено визначати розмір застави обвинуваченому при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд дійшов до переконання про можливість визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Відповідно до ч.ч.4,5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину ( ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України), - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня - 2684 гривень.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку щодо визначення застави обвинуваченому ОСОБА_3 в розмірі 120780 гривень, що відповідає 45 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2023 року) та узгоджується зі змістом ст.182 КПК України. Внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та є не завідомо непосильним для нього.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього такі обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спитрні напої;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Згідно з ч.7 ст.194 КПК України, зазначені обов'язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу - тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".
Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу становить 60 днів з 17год 25хв. 21.12.2023 по 17год 25хв. 18 лютого 2024 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу 45 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 120780,00грн, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Верховинського районного суду Івано-Франківської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , на строк до 18 лютого 2024 року, включно обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити, ОСОБА_3 що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурору Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_7