УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 184/2422/23
Номер провадження 2/184/987/23
21 грудня 2023 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Томаша В.І., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про поділ спільного майна. Крім того, просить постановити ухвалу про забезпечення заявленого позову поділ спільного майна шляхом накладення арешту на майно, що зареєстроване на її ім'я, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та автомобілю FORD FOCUS, 2012 р.в., держномер НОМЕР_1 .ММ. Свою заяву обґрунтовує тим, що сторони у період часу з травня 2017 року і до теперішнього часу проживали разом, вели спільне господарство, виховували неповнолітню доньку мали взаємні права та обов'язки. За період стосунків притаманних подружжю, сторони набули майно, яке було зареєстровано на ім'я відповідача ОСОБА_2 : квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль FORD FOCUS, 2012 р.в., держномер НОМЕР_1 .ММ. Позивач просить суд встановити факт, що має юридичне значення та здійснити поділ майна подружжя. Враховуючи предмет позову, а також ризики того, що спірне майно може бути відчужено до ухвалення судом рішення по справі, позивач вважає, що на спірне майно може бути накладений арешт.
Розглянувши подану заяву, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України передбачений перелік заходів забезпечення позову, зокрема, шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.
Відповідно до Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод ефективний захист повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає міжнародній нормі.
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Таким чином, зважаючи на наявність спору між сторонами, враховуючи також вимоги співмірності виду забезпечення позову із характером спірних правовідносин, а також ті обставини, що відповідач може здійснити відчуження спірного майна третій особі, а відтак наявні передбачені ст.149 ЦПК України підстави для забезпечення позову.
Разом з тим, оскільки позивач не надав доказів належності автомобілю FORD FOCUS, 2012 р.в., держномер НОМЕР_2 відповідачу, суд приходить до переконання про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Зважаючи на відсутність обставин, визначених ч.3 ст.154 ЦПК України та враховуючи вид застосованого судом заходу забезпечення позову, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.12,149,150, 153,353-355 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - задовольнити частково.
Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на майно, що зареєстроване на її ім'я, а саме:
квартира загальною площею (кв.м): 43.6, житловою площею (кв.м): 28.2, матеріали стін- залізобетонні, Опис: квартира загальною площею 43,6 кв.м., складається з двох жилих кімнат, житловою площею 28,2 кв.м., в складі якої є: коридор 1=3,1 кв.м., житлова кімната 2 = 16,7 кв.м., шафа 3=2,2 кв.м., житлова кімната 4=11,5 кв.м., кухня 5=6.6 кв.м., санвузол 6=2,8 кв.м:., балкон=0,7 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 - до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
В іншій частині - відмовити.
Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред'явлення до виконання ухвали - один рік.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Направити примірник ухвали учасникам справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://court.gov.ua/fair/sud0428/.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш