Справа № 242/828/23
Провадження № 2/242/485/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 р. Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Носаль А. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солдаткін Олександр Сергійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук Павло Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
12.06.2023 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Стислий виклад позиції позивача. Заперечення відповідача.
В обґрунтування позову зазначив, що 30.05.2023 року ОСОБА_1 стало відомо про відкрите виконавче провадження №66293468 по виконанню виконавчого напису №24736 виданого 29.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. відповідно до якого стягнено з позивача несплачені грошові кошти на користь ТОВ «Українські фінансові операції», якому ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» на підставі договору факторингу №1-31/08-Д від 31.08.2020 року відступлено право вимоги за кредитним договором №351577 від 27.06.2019 року укладеного між ТОВ «ФК «Джобер» та ОСОБА_1 та стягнено за період з 30.08.2020 року по 28.04.2021 року включно суму у загальному розмірі 27115,50 грн. Зазначає, що є незрозумілим періоду заборгованості, оскільки всі платежі за кредитним договором відбулися, доказів направлення вимоги про виконання зобов'язання, а також отримання її позивачем відсутні, крім того кредитний договір, на основі якого вчинено виконавчий напис, нотаріально не посвідчений, вважає, що у даному спорі відсутня ознака безспірності, а процедура посвідчення виконавчого напису порушена. Просив визнати таким, що не підлягає виконанню, зазначений виконавчий напис, та стягнути з витрати на послуги правничої допомоги адвоката у розмірі 4000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Заяви та клопотання сторін.
28.06.2023 року від позивача надійшла заява про виправлення описки.
26.09.2023 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.
01.11.2023 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.
01.11.2023 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
Інших заяв та клопотань по справі не надходило.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 16.06.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 30.06.2023 року виправлено описку в ухвалі від 16.06.2023 року.
Згідно до протоколу повторно розподілу справ між суддями від 21.09.2023 року справу було передано до провадження судді Селидівського міського суду Донецької області Хацько Н. О., згідно до розпорядження № 9 від 14.09.2023 року.
Ухвалою від 05.10.2023 року справу прийнято до провадження.
Згідно до протоколу повторно розподілу справ між суддями від 19.12.2023 року справу було передано до провадження судді Селидівського міського суду Донецької області Черкову В. Г., згідно до розпорядження № 29 від 13.12.2023 року.
Ухвалою від 19.12.2023 року справу прийнято до провадження та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що 27.06.2019 р. ОСОБА_1 уклав договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №351577 з ТОВ «ФК «Джобер».
29.04.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис № 24736 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», якому ТОВ ФК «Джобер» на підставі договору факторингу №1-31/08-Д від 31.08.2020 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором №351577 від 27.06.2019 року, укладеного між ТОВ «ФК «Джобер» та ОСОБА_1 , та стягнено за період з 30.08.2020 року по 28.04.2021 року включно суму у розмірі: 3600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2462,40 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 20123,10 грн. - заблоргованість за нарахованою пенею; загальна заборгованість становить 27115,50 грн. Стягувачем зазначено ТОВ «Українські фінансові операції»
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчуком П. В. від 28.07.2021 року було відкрито виконавче провадження № 66293468 з примусового виконання Виконавчого напису № 24736 від 29.04.2021 р., що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість в загальному розмірі 27115,50 грн.
01.02.2022 р. ухвалено постанову про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню № 66293468.
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, оскільки по справі надано достатньо доказів на підтвердження відсутності ознаки безспірності у даному спорі, що є обов'язковою умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».
Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі - Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5.
Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.
За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.
Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.
Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Крім того, у Постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 910/10374/17 від 21.09.2021 року, зазначено, що нотаріально не посвідчений кредитний договір не може бути підставою вчинення виконавчого напису нотаріуса. Таким чином, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не перевірив дотримання стягувачем вимог закону щодо безспірності такого стягнення, було порушено процедуру вчинення оспорюваного виконавчого напису в частині надсилання обов'язкового повідомлення-застереження про початок процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса, а також оспорюваний виконавчий напис вчинено на спеціальному нотаріальному бланку, а не на оригіналі документу, чим були порушені норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведені правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 690/408/17.
Так, при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд перш за все з'ясовує підставу для їх стягнення.
Так з матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювалося ОСОБА_2 та на підтвердження своїх повноважень представником було надано копію договору про надання професійної правничої допомоги № 30/05-03 від 30.05.2023 року, акт про прийняття-передачу наданих послуг, виписку про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 02.06.2023 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5213/10 видане Радою адвокатів Київської області, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1003895.
Суд, вивчивши матеріали справи виходить з наступного.
Правова (правнича, юридична) допомога - це професійна діяльність юристів, спрямована на сприяння громадянам та юридичним особам у реалізації норм права з метою покращення їх правового становища.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Згідно з положеннями, встановленими в ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Крім того, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи) на надання безоплатної правової допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх повноважень як представника ОСОБА_1 надано копію договору про надання професійної правничої допомоги №30/05-03 від 30.05.2023 року, у відповідності до якої йому як громадянину, надано ряд повноважень та надавалася юридична допомога ОСОБА_1 .
Разом з тим, до матеріалів справи було долучено ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1003895 в Селидівському міському суді Донецької області та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5213/10 видане 28.08.2014 року Радою адвокатів Київської області.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до переконання що ОСОБА_2 здійснювалось представлення інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції підтверджується наданим ордером, копією договору про надання професійної правничої допомоги та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, що дають підстави здійснювати ОСОБА_2 здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1 безпосередньо в Селидівському суді Донецької області.
Визначаючи вартість витрат, що підлягають стягненню, суд виходить з наступного.
Представник відповідача у своєму запереченні висловив свої зауваження, що зазначена вартість робіт за надання правничої допомоги у малозначній та типовій справі є явно завищеним для професіонала в галузі права з вищою юридичною освітою, та зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) а також критерію розумності їхнього розміру.
В свою чергу вартість правничої допомоги відповідно до акту № 1 про прийняття-передачу наданих послуг від 02.06.2023 року вбачає надання послуги з підготовки та подання позовної заяви загальною вартістю 4000,00 грн., що в свою чергу суд вважає, що вона підлягає відшкодуванню у повному обсязі.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись принципами реальності, розумності та справедливості, приймаючи до уваги виконані адвокатом послуги, їх вид та час, витрачений адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, її складність та тривалість, враховуючи результат розгляду справи, суд вважає що заяву витрати на оплату правової допомоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача у розмірі 4000,00 грн. на користь позивача.
Виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 268, 274 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солдаткін Олександр Сергійович, РНОКПП НОМЕР_2 , місце знаходження: м. Київ, пров. Чугуївський, буд.21, оф. 4.7, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: м. Київ, вул. Набережно-корчуватська, буд. 27, пр. 2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, юридична адреса: м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд.6/5, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук Павло Васильович, юридична адреса: Донецька область, м.Маріуполь, пр. Миру, буд.85-а, оф.9, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Виконавчий напис № 24736 від 29.04.2021 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з боржника - ОСОБА_1 - коштів у загальному розмірі 27115 грн. (двадцять сім тисяч сто п'ятнадцять) грн. 50 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» - визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2023 р.
Суддя