Єдиний унікальний номер справи 235/2514/23
Номер провадження 2/235/436/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючої судді Кузнєцової А.С.,
за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
ВСТАНОВИВ:
09.11.2023 року на розгляд суду пред'явлено вказану позовну заяву, в якій ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Трун Ольги Валентинівни просить стягнути з ТОВ «Краснолиманське» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.03.2023 року по 15.09.2023 року (по день фактичного розрахунку).
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 27.03.2018 року по 01.09.2020 року перебував в трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське», обіймав посаду прохідника підземного 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті. Наказом №246к від 01.09.2020 року позивач звільнений з ТОВ «Краснолиманське» на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю). З часу припинення трудових відносин супереч ст. 116 КЗпП України, відповідачем своєчасно, не надано остаточного розрахунку, належної суми заробітку в сумі 155 563,01 гривень.
18.07.2023 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено судове рішення про стягнення з ТОВ «Краснолиманське» на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 155 563,01 гривень.
На підставі зазначеного рішення на користь позивача з ТОВ «Краснолиманське» 15.09.2023 року в примусовому порядку стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 155 563,01 гривень, сума зазначена після утримання суми податків й інших обов'язкових платежів.
За затримку розрахунку при звільненні, за переконанням позивача, відповідач повинен понести відповідальність, тому заявлено вимогу стягнення, в порядку ст. 117 КЗпП України, про стягнення середнього заробітку за період з 19.03.2023 року по 15.09.2023 року (по день фактичного розрахунку). За захистом порушених прав ОСОБА_1 звернувся до суду (а.с. 2-3).
Ухвалою суду від 13.11.2023 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а. с. 21).
28.11.2023 року ТОВ «Краснолиманське» на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними, оскільки розрахунок з ним в повному обсязі проведено 15.09.2023 року на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2023 року. Так, позивач звільнений 01.09.2020 року згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю). В день звільнення 01.09.2020 року позивач не працював (підприємство перебувало у простої), що підтверджується довідкою з підприємства відповідача №431 від 21.11.2023 року. Як в день звільнення так і після позивач до відповідача з вимогою про проведення розрахунку не звертався.
Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред'явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред'являлась).
У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред'явлення вимоги роботодавцем усіх сум, які йому належать у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України. Про вимогу позивача щодо розрахунку, відповідачу стало відомо 19.03.2023 року, тобто після отримання позовної заяви позивача до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості із заробітної плати в особистому кабінеті «Електронний суд», що підтверджується квитанцією №101889.
Оскільки, працівник в день звільнення не працював, з вимогою про розрахунок, належним чином, до роботодавця не звертався, то виплата нарахованих сум повинна бути проведена не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Проте, після звільнення з вимогою про розрахунок позивач не звертався.
Крім того, відповідачем акцентовано увагу суду на тому, що позивач зазначає період затримки розрахунку при звільненні з 19.03.2023 року по 15.09.2023 року (день остаточного розрахунку). З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбачений ст. 117 КЗпП України, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум. В той же час період розрахунку відшкодування, передбачений ст. 117 КЗпП України, обмежений, він повинен бути не більше шести місяців, з моменту заявленої вимоги відповідно до ст. 116 КЗпП України. Тобто, на думку відповідача, дії позивача направлені на безпідставне збагачення в судовому порядку, а останній являється інструментом такого збагачення.
З урахуванням дійсних обставин спірних відносин, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачає розгляд справи в межах заявлених особою вимог, ТОВ «Краснолиманське» вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.03.2023 року по 15.09.2023 року є безпідставними та не підлягають задоволенню. (а.с. 25-27). Сторони на виклик до суду не з'явилися.
Представником позивача Трун О. В., суду адресовано заяви про розгляд справи у її відсутність, а також у відсутності позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримано, просила ухвалити рішення на підставі письмових матеріалів у справі. (а.с.23, 24)
Представник відповідача ТОВ «Краснолиманське», директор Руденко А. А. (уповноважений витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб) одночасно з відзивом подав заяву про розгляд справи без його участі у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні через оголошений та введений в Україні воєнний стан та просив винести рішення по суті справи, у відповідності до норм чинного законодавства з урахуванням позиції, викладеної у відзиві на позов. (а.с. 25-27)
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Згідно записів в трудовій книжці серійний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське»:
- 27.03.2018 року - прийнятий по переводу прохідником підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті;
- 01.09.2020 року - звільнений за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю, згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а. с. 7-8).
Згідно копії рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2023 року з відповідача ТОВ «Краснолиманське» на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 155 563,01 гривень. (а.с. 15-16)
Згідно відомостей про надходження коштів 15.09.2023 року на особовий рахунок позивача ОСОБА_1 з рахунку відповідача ТОВ «Краснолиманська» зараховані безготівкові кошти згідно виконавчого листа Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська №204/6093/23 від 25.08.2023 року в сумі 155 563,01 гривень (а. с. 9).
Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок з ним своєчасно не проведено.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6-788цс16 від 14.12.2016 року, № 6-2912цс16.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приходить до наступних висновків.
За позицією позивача відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок, оскільки нараховані суми складових заробітку не виплачені в день звільнення, тобто 01.09.2020 року, тому відповідач повинен понести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Заперечень проти такого розрахунком позивачем не надано.
Час затримки розрахунку при звільненні, за позицією позивача з 19.03.2023 року по 15.09.2023 року.
Відповідач ТОВ «Краснолиманське», оспорюючи заявлений ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, ґрунтує позицію захисту на вирішення даної справи із застосуванням принципу розумної співмірності та пропорційності.
Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приймає до уваги наступне.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України (у редакції на час звернення до суду з позовом), відповідно до якої у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (у разі часткового задоволення вимог працівника).
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Враховуючи наведену норму вбачається, що на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Вказані правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 204/3645/20 (провадження № 61-2520св22).
Враховуючи, що повний розрахунок з позивачем при звільненні був проведений лише 15.09.2023 року, а також те, що з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся до Красногвардвійського районного суду м. Дніпропетровська 19.03.2023 року, суд вважає, що позивачем строк звернення до суду, передбачений ч.1 ст. 233 КЗпП України, не пропущений.
Щодо розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з такого.
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Краснолиманське» №431 від 21.11.2023 року сума середнього заробітку позивачем визначена за травень 2020 року - 10808,11 гривень (9 робочих днів) та червень 2020 року - 2681,55 гривень (3 робочих дні); липень, 2020 року та серпень 2020 року - підприємство перебувало у простої, позивач у відпустці = 13489,66/12 робочих днів = 1124,14 гривень (а. с. 29)
З урахуванням розрахункового періоду, який у відповідності до статті 117 КЗпП України становить весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, з 20.03.2021 року (наступний день після звернення до суду з позовною заявою через Електронний кабінет користувача ЄСІТС) по 15.09.2023 року (по день фактичного розрахунку) кількість робочих днів становить 123 дні .
Аналогічного висновку щодо розрахункового періоду дійшов Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 757/37241/20, провадження № 61-15667св21.
Статтею 117 КЗпП України, у редакції чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи, передбачена відповідальність роботодавця у вигляді виплатити працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Враховуючи наведені норми, те що відповідач повністю розрахувався з позивачем лише 15.09.2023 року, відповідач повинен, відповідно до ст.117 КЗпП України, сплатити позивачу середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період не більше ніж 6 місяців, а саме за період з 20.03.2023 року по 15.09.2023 року (123 робочих днів), в розмірі 138269,22 гривень, який обчислений шляхом множення кількості робочих днів - 123 на суму середньоденного заробітку позивача 1124,14 гривень.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 138269,22 гривень за період з 20.03.2023 року по 15.09.2023 року. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред'явлені позовної заяви про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в дохід місцевого бюджету сплачено судовий збір в сумі 1073,60 гривень (квитанція - а.с. 1). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 138 269,22 гривень, тобто на 98,4% від заявленого періоду (в сумі 140 517,5 гривень), тому судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в сумі 1056,60 гривень.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 :
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.03.2023 року по 15.09.2031 року (включно) в сумі 138 269 (сто тридцять вісім тисяч двісті шістдесят дев'ять) гривень 22 (двадцять дві) копійки, (сума визначена без урахування утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов'язкових платежів).
В іншій частині позову відмовити.
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» стягнувши з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1056 (одна тисяча п'ятдесят шість) гривень 42 копійки. Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду - 19.12.2023 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , номер карти платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
- представник позивача: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ 32281519, юридична адреса: 01001, м. Киів, вул. Прорізна (Шевченківський район), будинок 12 А.
Суддя: