РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Номер провадження 2/229/610/2023
Справа № 219/3962/19
19 грудня 2023 року
Дружківський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Погрібної Н.М., за участю секретаря Шемчука О.О., представника позивача Колодяжної Ю.А., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та в якому просить стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за комунальні послуги, яка утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2015 року по 31.10.2018 року в сумі 12926,53 грн., індекс інфляції в сумі 2337,89 грн., 3 % річних в сумі 576,89 грн. та судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі є споживачами комунальних послуг по опаленню, холодному та гарячому водопостачанню та водовідведенню за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний будинок до 14.10.2005 року знаходився на балансі Вуглегірської ТЕС, відповідно до ЗУ «Про передбачу об'єктів права державної та комунальної власності», Постанови КМУ від 21.09.1998 року № 1482, рішення сесії Світлодарської міської ради від 10.11.2005 року № 4/42/1 «При прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Світлодарська житлового фонду, що передається від Вуглегірської ТЕС ВАТ ДЕК «Центренерго» та передачу його на баланс комунального підприємства «Веста» м. Світлодарська для обслуговування та оперативного управління - житловий фонд, який знаходився на балансі Вуглегурської ТЕС», зазначений будинок був переданий в комунальну власність територіальної громади м. Світлодарська. 17.11.2014 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір на надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої воді і водовідведення, який вважається щороку продовжений відповідно до п. 9.1 цього договору. Позивач виконує свої обов'язки та надає відповідачам комунальні послуги, претензій щодо якості або кількості послуг відповідачами не пред'являлось. Між тим, відповідачі платежі за надані поснули здійснюють частково. Відповідно до особового рахунку нараховано: з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року - 318,12 грн., оплата не здійснювалась; з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року - 7258,11 грн., оплачено -2558,43 грн.; з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року - 6561,44 грн., оплата не здійснювалась; з 01.01.2018 року по 31.10.2018 року - 7160,97 грн., оплачено - 5813,68 грн., таким чином борг становить 12926,53 грн., на якій нараховано індекс інфляції в сумі 2337,89 грн., 3 % річних в сумі 576,89 грн. 18.07.2018 року відповідачам надсилалось попередження, проте заборгованість не сплачена. 04.12.2018 року позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів боргу, проте 06.02.2019 року судовий наказу скасовано.
Відповідно до відзиву відповідачів, останні позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , тому вважали, що позов не підлягає задоволенню у стягненні суми відповідній рівній частині позовних вимог, яка стосується ОСОБА_3 . Відповідачі не погоджуються з розміром заборгованості за період з 01.12.2015 р. по 31.10.2018 р., оскільки вони здійснювали оплату 29.12.2015 в сумі 1287,39 грн., 05.01.2016 р. - 1758,10 грн., 19.04.2016 р. - 1558,43 грн., 17.08.2016 р. - 324,71 грн. та 675,29 грн., 11.01.2018 р. - 1000 грн. та 4000 грн., 04.10.2018 р. - 813,68 грн., а всього 11417,60 грн. Попередження позивача від 18.07.2018 року відповідачі не отримували. ОСОБА_1 здійснювались дії щодо врегулювання спору, проте від позивача він отримував відмови на пропозиції, після чого позивач 04.12.2018 року звертався до суду з заявою про видачу судового наказу, який було видано судом 29.12.2018 року та скасовано 06.02.2019 року. Відповідачі погоджуються щодо необхідності сплачувати за комунальні послуги. 17.11.2014 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг, згідно п. 2.1 цього договору сторонами узгоджені тарифи на послуги, проте договором не передбачено зміни тарифів, тому вважає, що одностороннє застосування позивачем тарифів згідно постанов НКРЕКП суперечить ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України. ОСОБА_1 до подачі позову здійснено оплату по встановленим тарифам і на умовах, які передбачені договором, про що повідомлено позивача заявою від 04.10.2018 року, тому заборгованість за спірний період відсутня. Просять застосувати строк позовної давності, в задоволенні позовних вимог за період з 01.12.2015 р. по 31.03.2016 р. відмовити, стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання 05.02.2019 р. заяви про скасування судового наказу в сумі 96,05 грн. та понесені ним судові витрати в сумі 1005,36 грн.
З відповіді представника позивача на відзив відповідачів вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , як член сім'ї власника квартири ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за якою наявна заборгованість за комунальні послуги, зареєстрована та проживає за вказаною адресою, тому несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями. Позивач не згоден з відповідачем ОСОБА_1 щодо відсутності заборгованості, оскільки згідно наданих рахунків за листопад 2015 р., які були оплачені, встановлено, що в рахунку за листопад 2015 р. (холодна, гаряча вода та водовідведення) вказано загальну суму 1287,39 грн., де зазначена сума нарахування за листопад 2015 р. - 497,04 грн. та сума боргу станом на 01.11.2015 р. - 790,35 грн., в рахунку за листопад 2015 р. (опалення) вказана загальна сума 1758,10 грн., де зазначена сума нарахування за листопад 2015 р. - 415,58 грн. та сума боргу станом на 01.11.2015 р. - 1758,10 грн. Вважав, що рахунки за листопад 2015р. находяться за межами строку позовної давності, проте інші рахунки оплачувались відповідачами повністю або частково. Відповідачами за період з 01.12.2015 р. по 31.10.2018 р., без урахування рахунків за листопад 2015 р., всього було сплачено 8732,11 грн., за вказаний період нараховано за надані послуги 21298,64 грн., таким чином борг становить 12926,53 грн. Попередження про сплату боргу від 18.07.2018 р. відповідачем ОСОБА_1 було отримано, проте останній заборгованість не погашав але звертався до позивача з листами про перерахунок нарахувань, оскільки не був з ними згоден. Зазначено, що сума судового збору сплаченого за заявою про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору за подачу позовної заяви. Щодо зміни тарифів зазначено, що нові тарифи було опублікована в місцевої газеті «Енергетик», оголошеннях, які були розміщені на дошках оголошень та під'їздах будинків. Крім того, у повідомленнях на оплату комунальних послуг було вказано змінені тарифи, які відповідач ОСОБА_1 отримував, оплачував та не оспорював нарахування до 18.07.2018 року. Таким чином, вважав, що доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідачі подали заперечення на відповідь відзив, в якому просили відхилити пояснення, міркування та аргументи позивача наведені останнім у відповіді на відзив, посилаючись на підстави, які раніше було зазначено у відзиву.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиву на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України, заява про вікладення розгляду справи від неї не надійшла, тому суд вважає можливим розглянути справу у її відсутність.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яким врегульовані спірні правовідносини, дійшов до наступного.
Як вбачається з копії договору купівлі-продажу квартири від 11.12.1999 року, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (т.1 а.с.48).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками виконкому Світлодарської мської ради № 1311 від 02.05.2019 р. та № 1312 від 02.05.2019 р. (т.1 а.с.35,36).
Артемівським міськрайонним судом Донецької області від 29.12.2018 року винесено судовий наказ про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Центренерго» в особі ВО Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго» заборгованості за комунальні послуги за період з 01.12.2015 р. по 31.10.2018 р. в сумі 12926,53 грн., 3 % річних - 576,89 грн., індексу інфляції в сумі 2337,89 грн., який ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06.02.2019 року було скасовано (т.1 а.с.66 зворотня сторона, а.с.69).
Відповідно до договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 82047 від 17.11.2014 р., укладеного між ПАТ «Центренерго» та ОСОБА_1 , виконавець ПАТ «Центренерго» зобов'язаний своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (т.1 а.с.5).
Відповідно до п. 9.1 цього договору, договір укладається на 1 (один рік) і набирає чинності з дня його ухвалення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлене про розірвання або необхідність перегляду.
Правомірність нарахування вартості наданих позивачем відповідачам житлово-комунальних послуг підтверджується відповідними постановами НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015 р., № 1101 від 09.06.2016 р., № 2718 від 05.11.2015р., № 1782 від 06.10.2016р., № 1536 від 28.12.2017 р., рішенням виконкому Світлодарської міської ради № 22 від 28.03.2018 року (т.1 а.с.12-19).
Також, обсяг наданих послуг підтверджується особовим рахунком № НОМЕР_1 , який містить вид наданих комунальних послуг та їх вартість.
ПАТ «Центренерго» в особіВО Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» 18.07.2018 року направляло ОСОБА_1 попередження щодо необхідності до 20.08.2018 року погасити заборгованість за комунальні послуги в сумі 11518,27 грн. (т.1 а.с.51).
Разом з тим, у 2018 р. відповідач ОСОБА_1 звертався до ПАТ «Центренерго» в особіВО Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» з заявами щодо невизнання зобов'язання за комунальними послугами, про надання відомостей щодо підстав для застосування тарифів на послугу з централізованого постачання гарячої води з лічильником, про зобов'язання здійснити перерахунок тощо, на які отримував відповіді з ПАТ «Центренерго» в особіВО Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» із роз'ясненнями з посиланням на законодавство (т.1 а.с.52-61).
Судом не приймаються заперечення відповідача ОСОБА_1 про те, що відповідач ОСОБА_2 не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а тому позов не підлягає задоволенню у стягненні суми відповідній рівній частині позовних вимог, яка стосується ОСОБА_3 , оскільки остання з 15.11.2004 року зареєстрована у вказаній вище квартирі та як член сім'ї власника ОСОБА_1 несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями щодо сплати за комунальні послуги.
Також, суд зазначає, що дія статті 8 Закону України «Про тимчасові заходи на період введення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VIІ не розповсюджується на спірні правовідносини. Боржник не звільняється від відповідальності та зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 3 % річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а наймач зобов'язаний свєчасно щомісяця вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 63 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть обов'язки, що випливають з договору найму.
Відповідно до ст. 160 ЖК України повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за забов'язаннями, що випливають з договору найму.
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а наймач зобов'язаний свєчасно щомісяця вносити плату за комунальні послуги.
Згідно зі ст. ст. 20, 32 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» № 1875 від 24.06.2004 р., «Правил надання послуг по центральному опаленню, постачання холодної та гарячої води і водовідведенню», затв. ПКМ України № 630 від 21.07.2005 р., п. 7 Правил користування приміщення житлових будинків затв. ПКМ України № 45 від 24.01.2006р., зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в встановлений термін.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги, плата за якими вноситься щомісячно.
Згідно зі ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У ст.541 ЦК України визначено поняття солідарного зобов'язання. Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і будь кого з них окремо.
Суд наголошує, що заборгованість по оплаті комунальних послуг підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку, оскільки члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму.
Оскільки, повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторони позивача щодо стягнення з відповідачів заборгованості за комунальні послуги у рівних частках.
Суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 , з яким погоджується суд, відповідачами за період з 01.12.2015 р. по 31.10.2018 р., без урахування рахунків за листопад 2015 року, всього оплачено 8372,11 грн., нараховано заборгованість в розмірі 21298,64 грн.
Заборгованість відповідачів за житлово-комунальні послуги у період з 01.12.2015 р. по 31.10.2018 р. становить 12926,53 грн., на вказану суму позивачем, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, нарахована сума інфляції в розмірі 2337,89 грн. та 3% річних в сумі 576,89 грн., з розрахунком якого погоджується суд.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заборгованість за житлово-комунальні послуги у період з 01.12.2015 р. по 31.10.2018 р. в сумі 12926,53 грн., на яку нараховано суму інфляції в розмірі 2337,89 грн. та 3% річних в розмірі 576,89 грн., підлягають стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача згідно зі ст. ст. 64, 67, 68, 162 Житлового Кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушення порядку, встановленого законом.
Враховуючи, що витяг із особового рахунку та розрахунок заборгованості за комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є доказами, які одержані без порушення порядку, встановленого законом, тому суд не приймає до уваги заяву відповідача ОСОБА_1 щодо визання витягу із особового рахунку та розрахунок заборгованості за комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, які подані позивачем у додатку 3, 4 позовної заяви, недопустимими доказами.
Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає натупне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна заданих умов подія (непереборнасила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існуванняцих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
За приписами ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Тобто, саме вчинення особою дій, які б свідчили про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, є підставою для переривання строку.
Суд відхиляє доводи відповідачів про те, що для позивача сплинув строк стягнення заборгованості, оскільки, відповідачі з 2015 року періодично здійснювали платежі на виконання зобов'язань з оплати комунальних послуг, і що підтверджується квітанціями та особовим рахунком № НОМЕР_1 . При цьому, останній платіж за спірний період здійснено відповідачами 04.10.2018 р. в сумі 813,68 грн. відповідно до квитанції за серпень 2018 року, у зв'язку з чим, перебіг позовної давності перервався, а з позовом позивач звернувся до суду 11.04.2019 р.
Отже, позов до суду пред'явлено в межах встановленого трирічного строку, а заборгованість за наданим розрахунком не є постійною та змінюється в залежності від оплати.
Щодо вимог відповідача ОСОБА_1 про стягнення з позивача на його користь сплачену суму судового збору за подання 05.02.2019 р. заяви про скасування судового наказу в розмірі 96,05 грн. та понесені ним судові витрати в сумі 1005,36 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи 05.02.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з заявою про скасування судового наказу від 29.12.2018 року по справі № 219/14046/18 (провадження № 2-н/219/419/18) про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Центренерго» в особі ВО Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго» заборгованості за комунальні послуги за період з 01.12.2015 р. по 31.10.2018 р. в сумі 12926,53 грн., 3 % річних - 576,89 грн., індексу інфляції в сумі 2337,89 грн.
При цьому, заявником було сплачено за подання такої заяви 96,05 грн. судового збору.
Чинне на даний час законодавство стосовно сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу є суперечливим.
Так, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Також, згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Крім цього, відповідно до змісту п.п. 4-2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви про скасування судового наказу ставка судового збору становить 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на вказані норми закону дійсно заявнику за подання заяви про скасування судового наказу, слід було б сплатити 96,05 грн. судового збору.
Однак, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви про скасування судового наказу.
Зважаючи на вказане суду слід було б зважити і на загальновизнані принципи, які підлягають до застосування і судами України та більш детально вказують на завдання, цілі судочинства та можливості вирішення тієї чи іншої неоднозначної ситуації, що виникла з додержанням прав людини, зокрема, і при здійсненні правосуддя. Зокрема, йдеться про принципи верховенства права та окремі елементи цього широкого принципу, такі як законність та «право на суд» (доступ до суду). Про такі йдеться, зокрема, в ст. ст. 3, 8 Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та у рішеннях Європейського Суду з прав людини при тлумаченні її положень.
Дійсно певні норми спеціального закону вказують на необхідність сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу і в подальшому такий відповідно підлягає стягненню з протилежної сторони у випадку задоволення заяви. Однак, інші норми цього ж спеціального закону, що знову ж застосовуються до даних правовідносин, вказують на те, що за подання такої заяви судовий збір не справляється.
При конкуренції двох спеціальних норм, які застосовні у даній ситуації слід зважити на те, що норма, за якою особа звільнена від сплати судового збору є чинною та діючою. Дія такої не зупинена, не відмінена та не скасована, а тому така підлягає застосуванню.
Тому, особа, звертаючись до суду із згаданою заявою, цілком обґрунтовано може передбачати можливість застосування до неї вказаної норми, яка діє на час її звернення до суду, зважаючи, також, і на питання законності обмеження доступу до суду. Відповідно протилежна сторона, зважаючи на те, що заявник звільняється від сплати судового збору, цілком обґрунтовано може розраховувати, що такий буде повернуто заявнику, а не стягнуто з них.
Сплата судового збору цілком очевидно у випадку ухвалення судового рішення на користь особи, яка звертається із відповідною заявою має наслідком або його повернення або стягнення з протилежної сторони у відповідній частині задоволення вимог.
Однак у даному випадку зважаючи на те, що наявною є норма, якою заявника звільнено від сплати судового збору та яка слід вважати є пріоритетнішою, зважаючи на право доступу до суду, яке може бути обмежене лише в порядку передбаченому чітким і однозначним законом, чого у даному випадку немає, слід вважати, що заявник має право на подання заяви без сплати судового збору, у випадку ж його сплати на його повернення за відповідною заявою (ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір). Стягненню ж такий судовий збір з протилежної сторони не підлягає, оскільки сплата такого слід вважати не здійснюється.
Таким чином, вимога відповідача ОСОБА_1 про стягнення з позивача на його користь суми сплаченого судового збору за подання 05.02.2019 р. заяви про скасування судового наказу в розмірі 96,05 грн. задоволенню не підлягає.
Вимога щодо стягнення понесених відповідачем судових витрат в сумі 1005,36 грн., задоволенню не підлягає, оскільки не підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.
Керуючись ст. ст. 4, 6, 7, 8, 10, 12, 19, 42, 76, 141, 258, 265 ЦПК України, ст. ст. 67, 68, 160, 162 ЖК України, ст.ст.20,32 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги», суд -
вирішив:
позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , іпн НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», адреса знаходження: Київська область Обухівський район смт. Козин вул.. Рудиківська, 49, ЄДРПОУ 22927045, заборгованість за комунальні послуги за період з 01.12.2015 року по 31.10.2018 року в сумі 12926 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 53 коп., індекс інфляції в сумі 2337 (дві тисячі триста тридцять сім) грн. 89 коп., 3 % річних в сумі 576 (п'ятсот сімдесят шість) грн. 89 коп., а всього 15841 (п'ятнадцять тисяч вісімсот сорок одна) грн. 31 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , іпн НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», адреса знаходження: м. Світлодарськ, Бахмутський район, Донецька область, ЄДРПОУ 22927045, судовий збір з кожного по 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 50 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відмовити відповідачу ОСОБА_1 у стягненні з позивача понесені ним судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н.М. Погрібна