Справа №127/30615/23
Провадження №1-в/127/635/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
Колегія суду в складі:
судді доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про заміну не відбутої частини покарання у вигляді довічного позбавлення волі строковим покаранням, -
ВСТАНОВИЛА:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну не відбутої частини покарання у вигляді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
В судовому засіданні засуджений підтримав своє клопотання, просив суд замінити йому невідбуту частину покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням, вважає, що є законні підстави для задоволення його клопотання.
Захисник ОСОБА_6 підтримала клопотання засудженого ОСОБА_7 , надала суду письмові пояснення, просила суд клопотання свого підзахисного задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання засудженого, вважав, що правові підстави для задоволення клопотання відсутні, а відтак у задоволенні клопотання засудженого просив суд відмовити.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши в судовому засіданні матеріали особової справи засудженого, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 засуджений 28 вересня 2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за п.13 ч.2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2010 року, вирок залишено без змін.
За вимогами ч.1 ст.533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до п.п. 2, 3, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
На виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пєтухов проти України» від 12 березня 2019 року з метою усунення цієї системної проблеми Міністерством юстиції розроблено та 18 жовтня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини», які набрали чинності 06 листопада 2022 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 82 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
За змістом п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Згідно з правилами ч.ч. 3, 12, 13 ст. 154 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до ст.ст. 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.
Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м'яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м'якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення. Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м'яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м'якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.
Таким чином, клопотання засудженого про заміну покарання більш м'яким з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк до задоволення не підлягає.
Крім того, при вирішенні даного питання судом враховані положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», в якій передбачено, що заміна невідбутої частини покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці за весь період відбування покарання довів своє виправлення.
Частину першу статті 81 КК України, яка передбачала умовно-дострокове звільнення осіб засуджених до позбавлення волі, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в тім, що вона унеможливлює її застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі, згідно з Рішенням Конституційного Суду№ 6-р(II)/2021 від 16.09.2021 р.
Згідно змісту ст.64 КК України, яка передбачає призначення покарання у вигляді довічного позбавлення, то вказана норма неконституційною не визнавалася.
Так покарання у виді довічного позбавлення волі, призначене у відповідності до ст. 64 КК України, не має строкового виміру, тому вирішення питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким на строкове позбавлення волі, не передбачене національним законодавством.
В клопотанні засудженого мова йде фактично про перегляд судового рішення в частині призначеного йому покарання, а тому клопотання засудженого не може бути задоволене, оскільки, незважаючи на доводи наведені в клопотанні, у тому числі на судову практику Європейського суду з прав людини, та вищезазначеного Рішення Конституційного Суду, це питання знаходиться поза межами повноважень, якими наділений суд на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Так, Європейський суд з прав людини вказав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року). Вказаний принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду.
Таке правозастосування відповідає практиці Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 12.03.2019 р. у справі «Петухов проти України №2» суд посилається на порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рішенням Конституційного Суду№ 6-р(II)/2021від 16.09.2021 р. також визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), частину першу статті 81, частину першу статті 82 Кодексу в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Викладені рішення приймається судом до уваги. Але ЄСПЛ прямо зобов'язав державу Україна реформувати систему перегляду покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Виконання рішення ЄСПЛ для держави передбачає цілий комплекс заходів, які потребують в першу чергу, внесення змін до національного законодавства.
Оскільки вказане питання до теперішнього часу на законодавчому рівні не врегульовано, в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись вимогами ст. 82 КК України, ст. 395, п.2 ч.1 ст. 537, 539 КПК України, суд,-
УХВАЛИЛА:
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про заміну не відбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення.
Суддя доповідач:
Судді: