Справа № 683/3497/23
2/683/1104/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Кутасевич О.Г.,
з участю секретаря судового засідання Свідерської К.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/3497/23, 2/683/1104/2023 за позовом Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради (далі - КП «Тепловик») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року КП «Тепловик» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з останніх солідарно 4799 грн. 65 коп. заборгованості за надані підприємством послуги з теплопостачання та 2684 грн. судового збору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 і станом на 01 жовтня 2023 року заборгували підприємству 4799 грн. 65 коп. за надані послуги з теплопостачання, з яких 527 грн. 81 коп. - функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, 3101 грн. 58 коп. - опалення місць загального користування, 770 грн. 40 коп. - абонентська плата, 121 грн. 48 коп. - внески за встановлення вузлів комерційного обліку гарячої води, 36 грн. 47 коп. - внески за зміну вузлів комерційного обліку теплової енергії, 241 грн. 91 коп. - внески за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2023 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити. Крім того, зазначила, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315. Вказала, що співвласники квартир беруть участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Тому вважає відзив поданий на позовну заяву відповідачем безпідставним і не обґрунтованим. Позов просить задовольнити в повному обсязі. Крім того, про запровадження цих видів нарахувань КП «Тепловик» повідомляв споживачів у місцевій газеті, на своєму офіційному сайті та дошках оголошення.
Відповідачі у судовому засіданні просили відмовити КП «Тепловик» в задоволенні позову, у зв'язку з його безпідставністю та недоведеністю обставин. Уважали, що оскільки їх квартира від'єднана від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, будь-яких договорів з позивачем про отримання цих послуг вони не укладали, а тому не повинні сплачувати за послуги функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, встановлення зміну та обслуговування вузлів комерційного обліку гарячої води та теплової енергії, якими вони не користуються, а також за опалення місця загального користування, плата за яке є необґрунтовано завищеною, оскільки їх під'їзд взагалі не опалюється.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд уважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №2433/03-27/2023 від 24 жовтня 2023 року виданою відділом з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості особового рахунку № НОМЕР_1 абонента ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , вбачається що станом на 01 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгували підприємству 4799 грн. 65 коп. за надані послуги з теплопостачання, з яких 527 грн. 81 коп. - функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, 3101 грн. 58 коп. - опалення місць загального користування, 770 грн. 40 коп. - абонентська плата, 121 грн. 48 коп. - внески за встановлення вузлів комерційного обліку гарячої води, 36 грн. 47 коп. - внески за зміну вузлів комерційного обліку теплової енергії, 241 грн. 91 коп. - внески за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії.
Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов'язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання».
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п'ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.
Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Положеннями частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Відповідно до частини першої статті 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Згідно ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Тобто, за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов'язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.
Згідно положень ст.541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частиною 1 ст.543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно ч.2 ст. 382 ЦК України, вбачається, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Пункту 10 частини 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», передбачено, що співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Крім того частина 2 даної статті передбачає, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Обсяг зобов'язань та відповідальності кожного співвласника за договором про надання комунальної послуги визначається відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (ч.3 ст.8 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Згідно пункту 24 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку здійснюються відповідно до частин другої - четвертої статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та умов договору.
Витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (п.1 ст.6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Згідно п.14 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.
Відповідно до п.п.36, 37, 38 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, встановлено порядок визначення та розподілу між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень.
Місця загального користування (МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення (ВФС) - втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, у тому числі в індивідуальному тепловому пункті.
Нарахування за МЗК та ВФС нараховуються та розподіляються на усіх мешканців будинку згідно «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315.
Відповіднодо п.39 постанови КМУ №1182 від 11.12.2019 року «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води», споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Крім того, споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Відповідно до ч.4, 6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Згідно наданого представником позивача розрахунку, з яким погоджується суд, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період із жовтня 2020 року по вересень 2023 року, становить 4799 грн. 65 коп., з яких:527 грн. 81 коп. - функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, 3101 грн. 58 коп. - опалення місць загального користування, 770 грн. 40 коп. - абонентська плата, 121 грн. 48 коп. - внески за встановлення вузлів комерційного обліку гарячої води, 36 грн. 47 коп. - внески за зміну вузлів комерційного обліку теплової енергії, 241 грн. 91 коп. - внески за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії.
Відповідачами добровільно вказана сума заборгованості не сплачена.
Доказів щодо недоотримання житлово - комунальних послуг з теплопостачання за період із жовтня 2020 року по вересень 2023 року, де розташована квартира АДРЕСА_1 , відповідачі не наддали, як і доказів того, що наданих позивачем розрахунок не відповідає дійсним обставинам справи.
Крім того слід зазначити, що факт відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не звільняє від обов'язку власника та користувача квартири з індивідуальним опаленням, як співвласник будинку, брати участь у витратах на утримання будинку, в тому числі - приймати участь в оплаті. Відмова від централізованого опалення квартири не звільняє споживачів від обов'язку оплати за фактичні надані послуги. Співвласники квартир беруть участь у витратах на утримання будинку пропорційно займані площі, відповідно до встановлених тарифів, які передбачені чинним законодавством.
З цих підстав позов Комунального підприємства «Тепловик» підлягає до задоволення шляхом стягнення в його користь із відповідачів заборгованість за спожиті послуги теплової енергії, яка утворилася перед позивачем, станом на 01 жовтня 2023 року у розмірі 4799 грн. 65 коп. за надані послуги з теплопостачання, з яких 527 грн. 81 коп. - функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, 3101 грн. 58 коп. - опалення місць загального користування, 770 грн. 40 коп. - абонентська плата, 121 грн. 48 коп. - внески за встановлення вузлів комерційного обліку гарячої води, 36 грн. 47 коп. - внески за зміну вузлів комерційного обліку теплової енергії, 241 грн. 91 коп. - внески за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги у стягненні всієї суми боргу, в порядку ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2481 грн. у рівних частках по 1 342 грн. з кожного. Підтверджуючих документів про звільнення відповідачів від сплати судового збору, суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-80, 89, 141, 244-246, 263-265 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради 4799 грн. 65 коп. заборгованості за надані послуги.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради по 894 грн 66 коп. судового збору з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради, місцезнаходження: 31101, вул. Ессенська, 2, бокс 4, м. Старокостянтинів Хмельницької області, код ЄДРПОУ 14151464.
Відповідачі: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повне рішення складено 21 грудня 2023 року.
Суддя