Роздільнянський районний суд Одеської області
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа 511/2714/22
Номер провадження: 1-кп/511/95/23
20 грудня 2023 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Роздільна Одеської області кримінальне провадження №12022162390000485, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.10.2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Любашівка Любашівського району Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, має на утриманні неповнолітню доньку 2011 року народження, батька 1950 року народження та матір 1952 року народження, раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.332 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюються в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, - споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Порушенням державного кордону України є перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією Збройних Сил Російської Федерації, на підставі Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на всій території України запроваджено воєнний стан. Відповідно до постанови КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 та 03.03.2022 №194 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», з метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Так, 22.10.2022 року, більш точного часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 домовився з невстановленою в ході досудового розслідування особою (Надалі Особа 1), допомогти йому незаконно переправити громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з території України на територію Республіки Молдова (Придністров'я) через лінію державного кордону України, поза пунктами пропуску. Розподіливши між собою ролі, відповідно до яких: ОСОБА_4 повинен був сприяти незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом організації перевезення вищезазначених осіб з м. Одеси до с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області, а Особа 1 - з с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області безпосередньо буде переправляти цих осіб через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску.
Надалі, 23.10.2022 більш точного часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , з метою виконання попередньої домовленості з Особа 1, попросив свого знайомого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснити перевезення громадянина ОСОБА_6 та громадянина ОСОБА_7 з м. Одеси до с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області, на що останній погодився. При цьому ОСОБА_8 не був обізнаний про намір ОСОБА_4 сприяти у незаконному переправленні осіб через державний кордон України. У подальшому ОСОБА_4 передав ОСОБА_8 мобільні номера телефонів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Так, 24.10.2022 в ранковий час ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_4 вказівку на власному автомобілі разом з громадянином ОСОБА_6 та громадянином ОСОБА_7 вирушити з м. Одеси в напрямку с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області. На виконання вказівки ОСОБА_4 в цей же день та час ОСОБА_8 зв'язався за допомогою мобільного телефону з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які повідомили своє місцезнаходження.
В подальшому, забравши вказаних осіб в м. Одеса, ОСОБА_8 на власному автомобілі марки «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 вирушив разом з ними до с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області, де в подальшому при в'їзді до с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області, вказаних осіб було затримано співробітниками Державної прикордонної служби.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи і суду пояснив, що мав підшукати для ОСОБА_6 та ОСОБА_7 автомобіль, яким доставити їх до с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області, де їх мала зустріти Особа 1. При цьому Особа 1 сама контактувала з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та координувала їх маршрут. У вчиненому щиро розкаявся.
Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_4 повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не оспорює.
Враховуючи дані обставини, за погодженням всіх інших учасників процесу, суд визнав не доцільним дослідження доказів та тих обставин справи, які ніким не оспорюються та роз'яснивши положення ст.349 ч.3 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу обвинуваченого, оскільки істинність, добровільність та правдивість його позиції у суду сумнівів не викликає.
Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні вище зазначеного злочину, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.332 КК України, як сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України шляхом надання засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, щодо кількох осіб.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного кримінального злочину й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він характеризується позитивно за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, але перебуває на Д - обліку у сімейного лікаря з приводу наявних захворювань, має сім'ю - дружину та неповнолітню дитину, має на утриманні батьків похилого віку.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.
Згідно наданої суду досудової доповіді відносно ОСОБА_4 , складеної 28.03.2023 року Роздільнянським районним відділом ДУ «Центр пробації», вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення та про середній ризик небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить небезпеки для суспільства.
За приписами ч.1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Згідно з вимогами ч.1 ст.75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України.
Вирішуючи питання про застосування ст.75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.
Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Санкцією ч. 2 ст. 332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
З урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з можливим звільненням його від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України, а також застосувати до нього додатковий вид покарання у виді позбавлення права обіймати посади у сфері недоторканності державних кордонів.
Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого покласти на нього обов'язки, передбачені п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
При цьому суд вважає, що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов'язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально - вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
У відповідності до ст.174 ч.4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Цивільний позов по справі не заявлявся. Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст.100, ст.174, ст.349, ст. 368, ст. 369- ст.371,ст..373, ст. 374 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади у сфері недоторканності державних кордонів строком на 2(два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік та поклавши на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Скасувати арешт у виді заборони відчуження, користування та розпорядження, накладений ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 31.10.2022 року на тимчасово вилучене під час проведення обшуку в автомобілі марки «HYUNDAI GRANDEUR», чорного кольору, державний номер НОМЕР_2 , майно, а саме: мобільний телефон марки Nokia X2, чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_3 та IMEI 2: НОМЕР_4 , з сім картою з абонентським номером НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 6 Pro, чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_6 та IMEI 2: НОМЕР_7 , з сім картою з абонентським номером НОМЕР_8 ; флеш-носій «Goodram», об'ємом 32 gb, білого кольору; флеш-носій «Transcend», об'ємом 4 gb, чорного кольору; платіжну картку «Приватбанк» № НОМЕР_9 ; які належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою їх збереження в якості речових доказів.
Речові докази по справі: мобільний телефон марки Nokia X2, чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_3 та IMEI 2: НОМЕР_4 , з сім картою з абонентським номером НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 6 Pro, чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_6 та IMEI 2: НОМЕР_7 , з сім картою з абонентським номером НОМЕР_8 ; флеш-носій «Goodram», об'ємом 32 gb, білого кольору; флеш-носій «Transcend», об'ємом 4 gb, чорного кольору; платіжну картку «Приватбанк» № НОМЕР_9 ; вважати повернутими ОСОБА_4 після набрання вироком законної сили.
Цивільний позов по справі не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1