Справа № 136/2045/23
провадження № 2/136/468/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2023 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,
за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у спрощеному позовному провадженні, цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за спожиту електричну енергію,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Енера Вінниця" (далі - позивач), через представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просило:
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електроенергію за період з 01.01.2023 по 30.09.2023 в сумі 16469,32 грн.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
ТОВ «Енера Вінниця» здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії юридичним та фізичним (побутовим) споживачам відповідно до отриманої ліцензії (Постанова НКРЕ КП від 14.06.2018 №429), починаючи з 01.01.2019. Абзацом 4 п.13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії визначено, що упродовж трьох років з 01.01.2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території. Відповідач здійснивши фактичне споживання електричної енергії та оплату рахунків постачальника, починаючи з 01.01.2019, фактично приєднався до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом оплати рахунка та фактичного споживання обсягів електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 . За боржником рахується заборгованість за спожиту електроенергію за період з 01.01.2023 по 30.09.2023 в сумі 16469,32 грн. Згідно з договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює платежі згідно з умовами цього договору. Відповідач не оплатив заборгованість, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 23.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.
Сторони не заперечували проти розгляду справи в спрощеному провадженні.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.
Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи 01.01.2019 між відповідачем та позивачем укладено (типовий) договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п. 2.1. Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Таким чином з 01.01.2019 позивач - ТОВ «Енера Вінниця» постачало відповідачу електричну енергію. Відповідач здійснює фактичне споживання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, за боржником рахується заборгованість за спожиту електроенергію за період з 01.01.2023 по 30.09.2023, з урахуванням оплат за: 02.2023 (1995,00 грн та 2395,00 грн); 05.2023 (2695,00 грн); 09.2023 (622,00 грн та 300,00 грн) яка складає в сумі 16469,32 грн.
Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ТОВ "Енера Вінниця" відповідно до ліцензії, наданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №429 від 14.06.2018, здійснює діяльність із постачання електричної енергії споживачам, починаючи з 01.01.2019.
Як визначено в абз. 4 п. 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, упродовж трьох років з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території.
Згідно ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
У відповідності до абз. 5 п. 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 7 ПРРЕЕ, фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь - яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплату рахунку постачальника універсальних послуг та або факт споживання електричної енергії.
У відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії», передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Судом було встановлено, що 01.01.2019 між відповідачем та позивачем укладено (типовий) договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №250570209 за адресою: вул. Першотравнева, 14, с. Коханівка, Вінницький р-н, Вінницька обл. Згідно п. 2.1. Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Здійснивши факт споживання електричної енергії та оплату виставлених рахунків, відповідач у належній формі приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Факт споживання електричної енергії відповідачем та часткової оплати виставлених рахунків позивачем доведено та підтверджено належними доказами.
Згідно з ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов'язок Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату активної електричної енергії згідно з умовами Договорів.
Про наявність обов'язку споживача оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними при відсутності підписаного договору про надання таких послуг, неодноразово зазначалось у правових позиціях сформованих у постановах ВСУ від 26.04.2016 року у справі № 6-2951цс15 та у постанові ВС від 06.11.2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204св18).
Судом було встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість за спожиту електроенергію за період з 01.01.2023 по 30.09.2023, з урахуванням оплат за: 02.2023 (1995,00 грн та 2395,00 грн); 05.2023 (2695,00 грн); 09.2023 (622,00 грн та 300,00 грн) яка складає в сумі 16469,32 грн. Суд визнає допустимим доказом довідку про споживання за період з 01.2023 по 09.2023 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд погоджується із наведеним розрахунком позивача про споживання відповідачем електричної енергії та враховує, що відповідач не надав жодних заперечень проти розміру заборгованості та не спростував обставин наведених позивачем у позові.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач і які не оспорює відповідач, а в сукупності, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електроенергію за період з 01.01.2023 по 30.09.2023 в сумі 16469,32 грн, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з огляду на те, що позов задоволено, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору, враховуючи раніше сплачений судовий збір при поданні заяви про видачу судового наказу.
Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (місцезнаходження: вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, Вінницька обл.,ЄДРПОУ - 41835359) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення суми боргу за спожиту електричну енергію - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електроенергію за період з з 01.01.2023 по 30.09.2023 в сумі 16469 (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн 32 коп. на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Товариства зобмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" ( НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 41835359, МФО 320478, в АБ "УКРГАЗБАНК).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. на поточний рахунок ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ (код ЄДРПОУ 41835359, МФО 302076, в ФВОУ АТ "Ощадбанк", р/р НОМЕР_4 ТВБВ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.
Суддя Дмитро КРИВЕНКО