Справа № 522/15235/23-Е
Провадження 2-а/522/308/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Міщенко О.В.,
розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області, третя особа: Інспектор 2 батальйону 3 роти УПП в Одеській області Ніточка Ілона Олегівна про визнання противоправною та скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕГА № 1122805 від 24 липня 2023 року складеної інспектором 2 батальи?ону, 3-і? роти УПП в Одеськіи? області старшим леи?тенантом поліціі? Ніточкіною Ілоною Олегівною про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.07.2023 року, він будучи впевненим у викраденні належного йому транспортного засобу Нyundai Tucson НОМЕР_1 зателефонував на лінію 102. Після проведення оперативними працівниками слідчих-розшукових дій було встановлено місцезнаходження автомобілю. Позивач зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, у вигляді наявності умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.
07 серпня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у адміністративній справі.
Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження по справі, в якому посилався на те, що позивач в позовній заяві оскаржує постанову від 24 серпня 2023 року, а до суду звернувся 03 серпня 2023 року, тобто постанови яку він оскаржує не існує. Крім того, як вказує позивач у позові оскаржувана постанова була винесена інспектором 2 батальйону 3 роти УПП в Одеській області Ніточка Ілоною Олегівною, але постанова даним інспектором не виносилась, а винесена зовсім іншим інспектором, в задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 30 серпня 2023 року.
12 вересня 2023 року відповідачем подано до суду відзив (на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України), в якому просили позовну заяву залишити без задоволення, з підстав викладених у відзиві.
04 грудня 2023 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшли пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимога та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю, просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю з тих підстав, що матеріалами справи повністю підтверджують винуватість позивача. Так, представник відповідача зазначав, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП. На думку представника відповідача, ОСОБА_1 мав умисел саме на неправдивий виклик працівників поліції, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Третя особа до судового засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином, звернулась до суду з заявою про розгляд справи за відсутності інспектора.
Суд, дослідивши докази, з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 24 липня 2023 року приблизно о 13-30 годині позивач зателефонував на лінію «102» та повідомив про викрадення належного йому автомобілю Нyundai Tucson НОМЕР_1 .
В цей же день, а саме 24 липня 2023 року о 14-10 год. відносно ОСОБА_1 інспектором 2 батальи?ону, 3-і? роти УПП в Одеськіи? області старшим леи?тенантом поліціі? Ніточкіною Ілоною Олегівною було складено постанову серії ЕГА № 1122805 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП, а саме завідомо неправдивий виклик на лінію 102.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, покладено на органи Національної поліції.
За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Як слідує із змісту ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобіганню правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
При розгляді даної справи суд перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови на момент її винесення.
Ст. 183 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик, зокрема, поліції.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку та законна діяльність спеціальних служб (для цілей цього Кодексу під спеціальними службами розуміється, серед інших, і поліція.
Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику, зокрема, поліції.
Дії особи при цьому спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліція.
Особа викликає поліцейського ніби - то для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику поліцейських, зокрема.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовує Закон України «Про національну поліцію».
За змістом ст. 2 Закону України «Про національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
За змістом ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський зобов'язаний, серед іншого,:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно - правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає,місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь - якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Суд враховує, що відповідно до п. 4, 5, 8, 10, 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, інших публічних місцях; вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров'я.
За змістом ст. 31. Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як, зокрема,:
1) перевірка документів особи;
2) опитування особи;
6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п. ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За змістом ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, - знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
За приписами ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол (у випадку його складання) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно із ч. 1 ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити, серед іншого, опис обставин, установлених під час розгляду справи.
У ході розгляду справи встановлено, що позивач на час виклику поліції був упевнений у скоєні відносно нього кримінального правопорушення, а саме що у нього вкрали автомобіль, у зв'язку із чим, здійснив відповідний виклик за номером «102».
У оскаржуваній постанові зазначено, що позивач здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, повідомивши про викрадення у нього автомобілю.
Разом з тим, матеріали справ не містять доказів наявності у позивача прямого умислу на неправдиве повідомлення поліції про вчинення злочину.
Дії ж особи при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, спрямовані на умисний зрив нормальної роботи поліції, з повідомленням при викликові про обставини, що місця не мають.
Судом встановлено, що дії позивача по виклику поліції не були спрямовані на зрив нормальної роботи поліції і такої мети він не переслідував, а навпаки був упевнений у викрадені його автомобілю, про що він і повідомив поліції.
Доказів протилежного представником відповідача до суду не надано.
Позивач був упевнений у тому, що у нього викрали автомобіль, а тому вважав, що свої права та інтереси зможе відстояти засобом виклику поліції задля встановлення факту вчинення відносно нього кримінального правопорушення, що підтверджується наявними доказами.
Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП, вона визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається із змісту ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Приписами ст. 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Докази винуватості позивача у вчиненні правопорушення в матеріалах справи відсутні.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Суд першої інстанції вважає, що оскаржувана постанова відповідача не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вигляді прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Суд не може посилатися лише на пояснення відповідача в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, адже під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідач діяв як службова особа - інспектор патрульної поліції. Суд зазначає, що свідчення тільки такої особи у цій справі не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконував функції нагляду та контролю.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень.
Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
На підставі викладеного, суд вважає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності та диск, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень передбачених ст.183 КУпАП, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.
При цьому, на думку суду, навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без з'ясування умислу на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, в тому числі передбаченого статтею 40 Конституції України.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Наявність обставин, яким обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення є недоведеним.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного суду в складі Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 90, 244-246, 255, 286, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області, за участю третьої особи - інспектора 2 батальи?ону, 3-і? роти УПП в Одеськіи? області старшим леи?тенантом поліціі? Ніточкіною Ілоною Олегівною про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову серіі? ЕГА № 1122805 від 24 липня 2023 року складену інспектором 2 батальи?ону, 3-і? роти УПП в Одеськіи? області старшим леи?тенантом поліціі? Ніточкіною Ілоною Олегівною відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 3 400 грн (три тисячі чотириста) гривен за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: