Справа № 522/17246/23
Номер провадження 2/522/6478/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Міщенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України, -
ВСТАНОВИВ:
04 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України, в якому просив суд встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач з моменту народження, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав у смт. Вільшани, Дергачівського району Харківської області, про що є відповідний актовий запис №42 виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області. Від народження і до повноліття 1992 року він проживав за адресою АДРЕСА_1 , й територію Харківської області не залишав, в тому числі на день здобуття незалежності України. Позивач зазначив, що після проголошення незалежності України до набрання чинності Законом України «Про громадянство України» паспорт громадянина України не отримував, так як знаходився в складних життєвих обставинах, зокрема, з 1993 року по 2020 року знаходився в місцях позбавлення волі. Після звільнення із установи Державної кримінально-виконавчої служби 30 грудня 2020 року він хотів налагодити своє життя, влаштуватися на роботу, але не може це зробити, так як не документований паспортом громадянина України. Суворовським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області йому було відмовлено у видачі паспорту, так як не встановлена належність до громадянства України.
Ухвалою суду від 06.09.2023 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
18 вересня 2023 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з квитанцією про сплату судового збору
Ухвалою суду від 19 вересня 2023 року прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі.
25 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив ГУ ДМС України в Одеській області, в якому просили відмовити в задоволенні позову.
17 листопада 2023 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовну заяву.
Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт.Вільшани, Дергачівського району Харківської області, про що свідчить свідоцтво про народження, видане 12.09.2018 року Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (актовий запис №42).
Згідно Акту, складеного 01.08.2023 року депутатом Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Колісник Н.М. в присутності двох сусідів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , копії паспортів яких додано до цього Акту, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від дня народження до 1992 року проживав в домоволодінні АДРЕСА_2 . Справжність підпису депутата селищної ради Колісник Н.М., що склав цей Акт, засвідчив Голова селищної ради А.Литвинов, підпис якого скріплено печаткою.
Як вбачається з довідки про звільнення, серія ХАР №02175, яка видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження смт.Вільшани, Дергачівського району Харківської області, громадянство Україна, раніше судимий, позивач відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 1993 року й звільнений за відбуттям строку покарання 30.12.2020 року.
Довідкою Суворовського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області від 03.08.2021 року підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , дійсно звертався із заявою щодо встановлення його особи для подальшого документування паспортом громадянина України, й проведеною перевіркою встановлено особу заявника, та встановлено, що він перебував у громадянстві СРСР, але не встановлено його належності до громадянства України.
Листом Суворовського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області ДМС України №5116-1815/5116 від 09.09.2021 року позивачу повідомлено, що його особу встановлено, але в зв'язку з тим, що не встановлена його належність до громадянства України йому відмовлено у видачі паспорта громадянина України, але він має право набуття громадянства відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України»; рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про громадянство» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
В абз.2 ст. 3 Закону зазначено, що особи, вказані в пункті 1 частини 1 цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2 - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3 - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Згідно зі ст. 8 Закону особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
В пункті 10 Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» № 215/2001 від 27.03.2001 р. зазначено, що для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію свідоцтва про народження; в) один із таких документів: довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Таким чином, оскільки позивач не має можливості подати передбачені законом довідку про своєї постійне місце проживання в неповнолітньому віці на території України через воєнні дії в Харківській області, де він народився та проживав від дня народження до 1993 року; враховуючи обмежене, на цей час, пересування по території України осіб без паспорта громадянина України, а також, оскільки позивач надав суду вищенаведені судом докази, що він постійно проживав на території України, суд вважає можливим встановити факт, що має юридичне значення, для отримання ОСОБА_1 громадянства України, а саме факт постійного проживання ним в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.
Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За таких обставин, проаналізувавши надані заявником документи, що містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт, що має юридичне значення заявником, який останньому необхідний для оформлення громадянства України за територіальним походженням, тому суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця смт.Вільшани, Дергачівського району Харківської області, у неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя