Справа № 522/23744/23
Провадження № 2/522/8074/23
УХВАЛА
18 грудня 2023 року суддя Приморського районного суду міста Одеси Шенцева О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ), Військово-морської бази « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) про захист порушених майнових прав, шляхом зобов'язання вчинення певних дій,-
ВСТАНОВИВ:
13.12.2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ), Військово-морської бази « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) про захист порушених майнових прав, шляхом зобов'язання вчинення певних дій, у якій позивач просив зобов'язати Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ) внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2022 р. № 7.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі з огляду на наступне.
Відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ст. 1, 2 ЦПК України, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Як вбачається з положень ч.1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При цьому слід зазначити, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (ч. 1 ст. 2 КАС України).
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Як вбачається з положень п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - «Конвенція») кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановись обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - «ЄСПЛ», «Суд») у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. У постанові Великої Палати Верховного Суду 14 травня 2019 року у справі
№ 910/16744/17 (провадження № 12-255гс18) зроблено висновки, що «до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого права та інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі». Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неможливість розгляду в порядку цивільного судочинства справ щодо внесення змін у наказ, зобов'язання вчинити певні дії, а виходячи з положень ст. 19 КАС України, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом, з урахуванням положень ст. 20 КАС України. З урахуванням викладеного, характеру правовідносин, що виникли між сторонами, змісту прав та обов'язків у цих правовідносинах і їх суб'єктний склад, цей спір є публічно-правовим, а отже підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Керуючись ст. ст. 19,186,353 ЦПК України, суд,-,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ), Військово-морської бази « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) про захист порушених майнових прав, шляхом зобов'язання вчинення певних дій.
Роз'яснити, що позовна заява ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ), Військово-морської бази « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) про захист порушених майнових прав, шляхом зобов'язання вчинення певних дій відноситься до юрисдикції Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя
18.12.2023