ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Русєва А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого директором ТОВ «Одеса Фуд», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПД/ОД/17608/106/П/ПТ від 11.09.2023 року, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Одеса Фуд», в період з 08.09.2023 року порушив норми чинного законодавства про працю, згідно Акту позапланового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у формі перевірки від 11.09.2023 № ПД/ОД/17608/106, у якому зазначено, що ОСОБА_2 в порушення вимог законодавства про працю України допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст. 41 КУпАП.
Судовий розгляд в суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справу не подавав.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з'явився, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 , як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
Частина 3 ст.41 КУпАП передбачає відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.
Наведена норма КУпАП є бланкетною, тобто повинна відсилати на конкретні спеціальні норми законодавства зі вказівкою на статтю, пункт (підпункт), що підлягав застосуванню та був порушений особою відносно якої складено протокол.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Згідно зі статтею 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України, відповідно до якої це - угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
З аналізу норм трудового законодавства Верховний Суд у своїй постанові від 23 червня 2023 року (справа № 160/1649/22, провадження № К/990/2139/23) зробив такі висновки у спірних правовідносинах: право на працю може бути реалізовано особою шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового договору про працю. Обрання конкретного способу реалізації права на працю залежить не від волі осіб (особи, яка бажає реалізувати вказане право, та особи, яка має потребу у використанні праці/послуг іншої особи), а від характеру правовідносин, які виникли між його учасниками. Зокрема, якщо правовідносини мають ознаки трудових, то саме на роботодавця покладається обов'язок належного оформлення трудових відносин. У зв'язку із цим, посилання роботодавців у такій ситуації на те, що сам працівник наполягав на укладенні цивільного-правового договору, є нікчемним та не звільняє роботодавця від відповідальності, визначеної законом.
Таким чином, надаючи оцінку викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення № ПО/ОД/17608/106/П/ПТ від 11.09.2023 року обставинам, судом враховуються письмові пояснення ОСОБА_1 долучені до протоколу, в якіх останній зазначив, що зокрема ТОВ Одеса Фуд має юридичну реєстрацію за адресою АДРЕСА_2 з 17.08.2023, але не провадить господарську діяльність з 01.04.2023. З цієї причини найманих працівників не має. Підтримання звітності і діяльності здійснюється силами директора ОСОБА_1 . Зазначив, що ТОВ Одеса Фуд орендує одне із приміщень в Аркадії по договору оренди № 11/11-1А від 17.11.2021 року (заміна сторін), але також не проводить там господарську діяльність і здає в суборенду приміщення ФОП ОСОБА_3 . На стан складення протоколу працівників немає в силу відсутності роботи по цьому проекті (постачання готових страв в мережі магазинів).
Також повідомив, що громадянин ОСОБА_2 розглядався на посаду техніка (задачі з ремонту обладнання, яке зберігається на складі за адресою АДРЕСА_2 ), з ним було проведено пару зустрічей, на яких він низько оцінив його здібності і навики, після яких йому було повідомлено, що він не підходить компанії і він буде розглядати інших кандидатів. У відповідь на це він почав доказувати свою професійність, вимагати працевлаштувати його та оплатити його час, який він витратив на співбесіду. А також погрожувати перевірками і проблемами. Після чого йому було повідомлено, що ніяких трудових відносин з ним не буде. На цьому спілкування з громадянином завершилося. Ніяких трудових відносин і договорів з ним не підписувалося і ніяка робота ним не проводилась. Вказане також підтверджується копією Наказу від 30.03.2023 року № 2-к про призупинення на період з 01.04.2023 року до офіційного припинення воєнного стану господарську діяльність ТОВ «Одеса Фуд» та копією Наказу від 30.03.2023 року № 1-к про призупинення трудових відносин на час воєнного стану.
Таким чином, до протоколу не надано та не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження виявлених порушень, зокрема не оформлення трудових відносин з ОСОБА_2 , що вказана особа виконував роботу та така робота мала ознаки виконання певної трудової функції та, відповідно, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виникли трудові відносини та така діяльність повинна бути врегульована нормами трудового законодавства, з урахуванням того, що ОСОБА_1 не здійснював господарську діяльність та відомостей щодо допуску працівника до роботи без оформлення з ним трудового договору (контракту) відсутні.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП, у зв'язку із чим ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КпАП України.
Керуючись ст.ст.283 - 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.41 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва
Єдиний унікальний номер справи: №522/18570/23
Номер провадження №3/522/12803/23
Головуючий суддя - Русєва А.С.