Справа № 522/22029/23
Провадження №2-о/522/609/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Комунальне підприємство «Міське агентство приватизації житла Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності правовстановлюючого документа,-
ВСТАНОВИВ:
13 листопада 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - Комунальне підприємство «Міське агентство приватизації житла Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності правовстановлюючого документа, в якій заявник просить встановити факт, що має юридичне значення, зокрема, факт того, що розпорядження органу приватизації №27445 від 16.02.1994 року про передачу в приватну власність квартири АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності на дану квартиру від 16 лютого 1994 року №27445, яке зареєстровано і записано у реєстрову книгу за №10-1321 належить ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2023 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку окремого провадження.
Судове засідання призначено на 18 грудня 2023 року.
18 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника заявника - адвоката Пятигорця Володимира Івановича, у якій він просить здійснити розгляд справи за його відсутності, а також долучити до матеріалів справи докази отримання заінтересованою особою копії заяви та ухвали про відкриття провадження.
У судове засідання, призначене на 18 грудня 2023 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У ч.3 ст.294 ЦПК України зазначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_2 , він виданий на ім'я « ОСОБА_1 » (а.с.5).
Відповідно до копії картки фізичної особи - платника податків за № НОМЕР_1 , вона видана на ім'я « ОСОБА_1 » (а.с.5).
Згідно копії розпорядженні органу приватизації від 16 лютого 1994 року №27445, прохання наймача - ОСОБА_2 було задоволено, та передано у прииватну власність ОСОБА_2 об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.3).
Як вказано у свідоцтві про право власності на житло від 16 лютого 1994 року, що видано Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с.4).
У Технічному паспорті на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 вказано, що вона знаходиться у власності ОСОБА_1 (а.с.7).
З копії відповіді КП «Міське агентство з приватизації» Одеської міської ради вбачається, що при вивченні архівних документів було з'ясовано, що 16.02.1994 року було видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_3 на підставі розпорядження органу приватизації №27445 від 16.02.1994 року на квартиру АДРЕСА_1 де у прізвищі власниці житла було допущено технічну помилку та зазначено « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_1 », а тому, КП «Міське агентство з приватизації» ОМР підтверджує факт того, що « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_1 » є одна і та ж сама особа, проте, внести зміни у правовстановлюючі документи не вбачається за можливе, оскільки, відповідно до п.11 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», всі спірні питання, які стосуються приватизації житла вирішуються у судовому порядку.
Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України вказано, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
КЦС ВС у постанові від 20.09.2023 у справі № 756/5681/22 вказав, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2018 року по справі № 545/1472/17 (провадження № 61-1584св17) зазначено, що «при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства».
Зі змісту статті 319 ЦПК України випливає, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Суд дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_1 » є одна і та ж сама особа, а помилки у написанні прізвища викликані неправильністю транслітерації з російської на українську мову, а тому, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.19, 76-81, 293, 315, 319 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Комунальне підприємство «Міське агентство приватизації житла Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.
Встановити факт належності розпорядження органу приватизації №27445 від 16.02.1994 року про передачу в приватну власність квартири АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності на квартири АДРЕСА_1 від 16 лютого 1994 року, яке зареєстровано і записано у реєстрову книгу за №10-1321 належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення складено та підписано 20 грудня 2023 року.
Суддя Косіцина В.В.
20.12.2023