20.12.2023
Справа № 505/1738/21
Провадження №1-кп/522/1088/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
при розгляді у відкритому судовому засіданні обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021161180000008 від 16.01.2021 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тернувате Кривоозерського району Миколаївської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, який є солдатом за контрактом, маючого на утриманні малолітню дитину 2017 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ст. 386 КК України,
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021161180000008 від 16.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ст. 386 КК України.
В судовому засіданні прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 діб, так як ризики, передбачені ст. 177 КПК України встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв'язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання, дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на наступне.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні поскаржився на стан здоров'я і ненадання йому належної медичної допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №12021161180000008 від 16.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ст. 386 КК України.
Прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв'язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Надаючи оцінку доводам клопотання щодо наявності існування ризиків, суд враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ст. 386 КК України, за вчинення більш тяжкого з інкримінованих кримінальних правопорушень, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років позбавлення волі, а отже наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися до спроб переховуватися від суду.
При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого не прийнято, свідки підлягають безпосередньому допиту судом та суд має дослідити докази у справі, суд вважає, що в даному випадку існує ризики можливого незаконного впливу останнього на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
З урахуванням того, що обвинувачений раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, суд вважає про не зменшення ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, суд вважає, що у клопотанні прокурора доведено про не зменшення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На даному етапі судового провадження лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.
Стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про зменшення або зникнення встановлених ризиків, а також про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зав'язків, які б у сукупності вказували на можливість обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, суд вважає, що ризики, які були заявлені у клопотанні прокурора, доведені під час розгляду клопотання та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинувачених.
Крім того, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне розмір застави не визначати, в зв'язку з тим що ОСОБА_3 інкримінується вчинення злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 331, 376 КПК України, суд -
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 18.02.2024 р. включно.
Розмір застави не визначати.
Зобов'язати уповноважених осіб міністерства юстиції України філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України в Одеській області», яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Розумовська, 37, надавати медичну допомогу обвинуваченому ОСОБА_3 , повідомляти суд про стан його здоров'я і про надання йому медичної допомоги.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження міри запобіжного заходу протягом п'яти днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_3 , прокурору та направити уповноваженій службовій особі місць ув'язнення.
Суддя: