Справа №522/20749/23
Провадження №2/522/7260/23
УХВАЛА
20 грудня 2023 рік м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій просить стягнути шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 95 579,26 гривень, а також судові витрати.
19 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника відповідача - адвоката Баранівського Вадима Олександровича надійшов відзив, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
Також, 19 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника відповідача - адвоката Баранівського Вадима Олександровича надійшло клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження у цивільній справі №522/20749/23.
Також, 19 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника відповідача - адвоката Баранівського Вадима Олександровича надійшло клопотання про витребування доказів, у якій заявник просить суд витребувати у ПАТ «СК «УНІКА» копії документів за фактом пошкодження автомобіля Tayota Camry, д/н НОМЕР_1 .
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Щодо відзиву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.7 ст.178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2023 року провадження у справі - відкрито. Встановлено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачеві надано п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву.
Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, супровідний лист разом із копією ухвали та позовною заявою із додатками був доставлений на електронну адресу позивача 14 грудня 2023 року. Тобто, з 15 грудня 2023 року починається обчислення 15-ти денного строку для подання відзиву.
В той же час, відзив надійшов до Приморського районного суду м. Одеси 19 грудня 2023 року, тобто, із додержанням встановленого ЦПК України процесуального строку.
На підставі зазначеного, суд доходить до висновку про наявність підстав для прийняття відзиву.
Щодо клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цивільним процесуальним Кодексом України, у порядку, зокрема: позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до п.п.1,4 ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, а також справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
У ч.3 ст.274 ЦПК України вказано, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20) зазначено, що: «враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень процесуального закону, суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому за змістом пункту 1 частини шостої цієї статті справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета».
Згідно Постанови КЦС ВС від 17.08.2023 у справі № 755/16657/19 при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
КЦС ВС вказав, що суд першої інстанції дотримався наведених норм процесуального права, оскільки в ухвалі про відкриття провадження зробив висновок про те, що при вирішенні питання про визначення порядку розгляду справи суддею враховано предмет позову, який не належить до переліку справ, що підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 274 ЦПК України), враховано характер справи та належність справи до категорії незначної складності, тому дану справу відніс до категорії малозначних справ, яку за правилами статей 19, 274, 279 ЦПК України доцільно розглянути у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін, роз'яснивши учасникам судового розгляду їх процесуальні права, відповідно до статті 274 ЦПК України. Отже, суд першої інстанції правильно врахував, що зазначений спір не входить до переліку спорів, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 705/1279/18, від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 466/10577/20.
На думку суду, ціна позову в даній справі не перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, незначний рівень складності, відсутність клопотань щодо виклику свідків, відсутність будь якого суспільного інтересу, свідчать про те, що підстави для розгляду справи в порядку загального позовного провадження - відсутні.
В той же час, суд додатково зазначає, що чинне законодавство не передбачає обов'язку здійснювати розгляд зазначеної категорії справ в порядку загального позовного провадження, а тому, питання про порядок розгляду справи вирішується на розсуд суду під час відкриття провадження у справі.
У ч.1 ст.43 ЦПК України вказано, що учасники справи мають право:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Суд зазначає, що проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін - ніяк не впливає на можливість реалізації зазначених прав, а скоріше залежить від волевиявлення учасників справи.
Тому, ствердження про те, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження позбавляє можливості оцінити докази з точки зору належності та допустимості, а також реалізувати принцип змагальності сторін - безпідставні та не відповідають дійсності, оскільки, сторони справи фактично не обмежені у можливостях щодо подання доказів, або ж заяв чи клопотань, в тому числі щодо виклику свідків, проведення експертизи тощо.
На підставі зазначеного, суд доходить до висновку, що клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (п. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов'язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.
Суд також роз'яснює сторонам, що відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно ч. 4, 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Враховуючи той факт, що самостійно позивач отримати зазначені у заяві відомості - не може, усіх належних заходів для їх отримання було вжито, форма та зміст заяви відповідає положенням статті 84 ЦПК України, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника про витребування доказів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 43, 81, 84, 178, 197, 274 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Прийняти відзив ОСОБА_1 у цивільній справі №522/20749/23 (провадження №2/522/7260/23).
Клопотання представника відповідача - адвоката Баранівського Вадима Олександровича про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження - залишити без задоволення.
Клопотання представника відповідача - адвоката Баранівського Вадима Олександровича про витребування доказів - задовольнити.
Витребувати у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» копії документів за фактом пошкодження автомобіля Tayota Camry, д/н НОМЕР_1 , а саме:
- відомості про обставини отримання пошкоджень, дату, час, місце (фабула ДТП, інші обставини);
- відомості про порядок ремонту та відновлення, зокрема, перерахунок коштів власнику транспортного засобу, ремонт та відновлення та СТО дилера, ремонт та відновлення на СТО відрядне страховій компанії;
- копії актів, протоколів оглядів та інших документів із фото звітом вказаного автомобіля із пошкодженнями перед ремонтно-відновлювальними роботами;
- копії «Нарядів-Замовлень», «Актів виконаних робіт», «Актів прийому-передачі транспортного засобу», «Актів прийому-передачі» замовнику замінених частин або їхньої утилізації (із зазначенням та фотографуванням їх каталожних номерів та ідентифікаторів року випуску, що в подальшому унеможливлювало їх використання в тому ж або інших транспортних засобах) та інші підтверджуючі документи, які б свідчили про належні проведені ремонтно-відновлювальні роботи автомобіля Tayota Camry, д/н НОМЕР_1 та дійсність замінених запасних частин автомобіля.
Копію вказаної ухвали до виконання на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», м. Київ, вул. О. Теліги, 6-В, корп.4, ЄДРПОУ - 20033533.
Витребовувані судом матеріали цивільної справи надати суду негайно після отримання вказаної ухвали, але не пізніше 10 січня 2024 року.
Роз'яснити, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Косіцина В.В.