Справа № 521/16516/23
Номер провадження:1-кп/521/1815/23
УХВАЛА
19 грудня 2023 року м. Одеса
Малиновського районного суду м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси, кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР 24.04.2023 року за № 22023160000000157, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.2 ст. 114-2 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.2 ст. 114-2 КК України.
До обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 06.01.2024 року.
В судовому засіданні прокурор надав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 , та просив його задовольнити посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК та на обставини, які на думку прокурора свідчать про їх обґрунтованість. Також просив не визначати розмір застави.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення зазначеного клопотання прокурора, просив застосувати більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_6 щодо клопотання прокурора заперечував, зазначив що має хвору матір, за якою необхідно доглядати.
Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, дослідивши подане прокурором клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження, прийшов до наступних висновків.
Під час судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.ст.177, 183 зазначеного Кодексу, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який може бути застосований лише до підозрюваного чи обвинуваченого у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний чи обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно зі ст.ст.2,9 наведеного Кодексу, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності і в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 177 КК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Втім, ст.178 зазначеного Кодексу передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавленням волі, з конфіскацію майна. За своєю правовою природою та об'єктом спрямування злочин направлений проти основ національної безпеки України. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти Української Держави та Українського Народу, що тим самим підвищує ступінь суспільної небезпечності цього злочину.
Зважаючи на практику ЄСПЛ, слід зазначити, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілікков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, таким чином є підстави вважати, що перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_6 може:
-переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним дає підстави вважати, що останній може переховуватись від суду в тому числі на території іноземних держав, оскільки Одеська область є прикордонним регіоном. Зокрема, саме по собі покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, може спонукати останнього вдатися до спроб переховуватись від суду, що також підтверджується відсутністю міцних соціальних зв'язків (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу з метою уникнення від кримінальної відповідальності (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- продовжувати вчиняти дане кримінальне правопорушення або інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, що підтверджується його мотивом неприйняття української державності, підтримкою ним збройної агресії російської федерації проти України, визнанням її правомірною і підшукуванням способів сприяти їй (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, або можливості зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Приймаючи до уваги викладені підстави та наведені й встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачено ч.2 ст.111, ч.2 ст. 114-2 КК України, колегія суддів приходить до висновку, що на даний час жоден із більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_6 не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, і вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
При цьому, відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, слідчий суддя, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає за необхідне не визначати розмір застави.
Керуючись ст.ст.177-178, 183, 197, 217, 331, 369-372, 392, КПК України, колегія суддів ,-
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, без визначення розміру застави, до 16.02.2024 р. включно.
Копію ухвали направити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3