Справа № 947/36708/23
Провадження № 1-кс/947/15143/23
13.12.2023 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , представника власника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023162480000244 від 15.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 5 ст. 190, ч. ч. 1, 2 ст. 255 КК України,-
В провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023162480000244 від 15.02.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 5 ст. 190, ч. ч. 1, 2 ст. 255 КК України, за фактом організації заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайством), вчиненим у великих розмірах, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Злочинний умисел осіб, які причетні до вчинення вказаного злочину, полягав в отриманні у невстановлений в ході досудового розслідування спосіб у своє розпорядження інформації про осіб, які мають відриті банківські рахунки у банківських установах України, Республіки Молдова, Республіки Польща, Королівство Іспанія, Чеська Республіка, Італійська Республіка, Сполучені Штати Америки, Об'єднані Арабські Емірати та подальшому здійсненні телефонних дзвінків з підміною абонентських номерів задля заволодіння шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами потерпілих з використанням електронно-обчислювальної техніки та встановленого на ній спеціального програмного забезпечення.
Суть діяльності злочинної організації полягала у створенні та забезпеченні функціонування на території міста Одеси злочинного угруповання - «Колл-центр», члени якого задля конспірації своєї злочинної діяльності використовували SIP-телефонію, за допомогою якої зв'язувались з громадянами України, Республіки Молдова, Республіки Польща, Королівство Іспанія, Чеської Республіки, Італійської Республіки, Сполучених Штатів Америки, Об'єднаних Арабських Еміратів.
Відповідно до інформації отриманої в ході виконання доручення слідчого, до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності, який має в користуванні автомобіль «BMWX1».
Відповідно до реєстраційної картки ТЗ, автомобіль марки «BMWX1», д.н.з. « НОМЕР_1 », сірого кольору, належить ОСОБА_4 , та перебуває у його фактичному користуванні, що підтверджується матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
22.11.2023 проведено обшук автомобіля марки «BMWX1», д.н.з. « НОМЕР_1 », в ході якого було виявлено та вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль НОМЕР_1 , а також автомобіль марки «BMWX1», сірого кольору, д.н.з. « НОМЕР_1 ».
22.11.2023 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
Постановою слідчого від 22.11.2023 року вилучене в ході обшуку майно, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами, у зв'язку з чим слідчий за погодження з прокурором звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
В судовому засіданні:
-слідчий у судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити;
-представник власника ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 частково заперечував проти задоволення клопотання, просив надати можливість користуватися вказаним транспортним засобом.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12023162480000244 від 15.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 5 ст. 190, ч. ч. 1, 2 ст. 255 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 22.11.2023 проведено обшук автомобіля марки «BMWX1», д.н.з. « НОМЕР_1 », в ході якого було виявлено та вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль НОМЕР_1 , а також автомобіль марки «BMWX1», сірого кольору, д.н.з. « НОМЕР_1 ».
Слідчий суддя враховує, що на теперішній час стороні обвинувачення потрібен час для огляду майна та встановлення того чи дійсно майно може містити у собі інформацію, яка має доказовий характер у зазначеному кримінальному провадженні та чи має суттєве значення для подальшого розслідування кримінального провадження, оскільки вказаний транспортний засіб міг використовуватися ОСОБА_4 під час ймовірного скоєння означених кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він на теперішній час обґрунтовано підозрюється.
Щодо доводів представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 слідчий суддя зазначає, що наразі вказаний транспортний засіб вірогідно необхідний стороні обвинувачення для проведення з ним усіх необхідних процесуальних дій, а тому доводи адвоката ОСОБА_5 щодо можливості застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна з правом користуванням таким транспортним засобом з урахуванням того, що відносно власника такого автомобіля ОСОБА_4 наразі застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 19.01.2024 року, є неспроможними.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою дослідження вилученого майна та перевірки обставин, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власників майна, про які йдеться в клопотанні, та якого такі особи зазнають внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023162480000244 від 15.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 5 ст. 190, ч. ч. 1, 2 ст. 255 КК України - задовольнити.
Накласти арешт із забороню користування, розпорядження на майно, вилучене 22.11.2023 під час обшуку автомобіля марки «BMWX1», д.н.з. « НОМЕР_1 », а саме на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль НОМЕР_1 , а також автомобіль марки «BMWX1», сірого кольору, д.н.з. « НОМЕР_1 ».
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1