_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/38615/23
Провадження № 2-з/947/766/23
УХВАЛА
20.12.2023 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
за участю секретаря - Грабової Т.П.,
розглянувши у судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову, подану по справі за позовом Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, 1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про скасування реєстрації права власності на неіснуючу будівлю,-
ВСТАНОВИЛА:
Одеська міська рада звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про скасування реєстрації права власності на неіснуючу будівлю.
Одночасно представник позивача надав до суду заяву в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1598039051101). При цьому представник позивача посилається на те, що предметом позову виступає скасування рішення державного реєстратора Кравця Олександра Володимировича від 13.07.2018 за індексним номером: 42048565 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1598039051101). Представник позивача зазначив, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , використовується за відсутності документів, оформлення яких є необхідним для землекористування, а тому наявність на землях комунальної власності по суті самочинно збудованого об'єкта унеможливлює здійснення володіння, користування та розпорядження територіальною громадою м. Одеси земельною ділянкою, яка знаходиться під відповідним об'єктом. Підставою для звернення Одеською міською радою до суду за захистом своїх прав та інтересів стало порушення прав на земельну ділянку комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з безпідставною та незаконною її забудовою. Більше того, подальше відчуження ОСОБА_1 гаражу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , під час розгляду справи на користь інших осіб унеможливить виконання рішення суду у справі, адже відповідач вже не буде власником спірного майна. Отже, внаслідок цього для відновлення порушених та невизнаних прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль, що полягатимуть у необхідності звернення із відповідним позовом (позовами) до нового власника (власників), а також оскарження відповідних реєстраційних дій та рішень, та/або залучення цих осіб до участі у цій справі. Однією з можливих перешкод цьому є накладення арешту на вказаний гараж як вид забезпечення позову. Враховуючи вищевикладене, Одеська міська рада вважає, що вищезазначені заходи забезпечення позову є абсолютно співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки така співмірність передбачає розумне співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких Одеська міська рада звертається до суду.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
З урахуванням вказаного вище роз'яснення Пленуму Верховного суду України, суд вважає, що накладення арешту на спірне нерухоме майно (гараж), не зашкодить істотним чином правам та охоронюваним законом інтересів відповідача.
Відповідно ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
При таких обставинах, суд вважає вимоги представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову співмірними із заявленими позовними вимогами, а тому приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст.149-153, 157 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача Одеської міської ради про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1598039051101), що належить ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ), до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Копію ухвали направити до Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР та сторонам для відома та виконання.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Огренич І. В.