КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/18740/22
Провадження № 2/947/518/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2023 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Торгонської В.М.
за участю сторін:
представника позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 про звільнення зайнятої земельної ділянки,-
ВСТАНОВИВ:
23.08.2022 року представник позивача Одеської міської ради - Поповська Інна Петрівна звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , вимоги якого було уточнено шляхом зміни предмета позову, та згідно редакції позову від 08.09.2022 року просить ухвалити рішення яким: зобов'язати ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення прибудови загальною площею 25,11 кв.м. до квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 732026651101). Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судові витрати на користь Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691) на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, код ЄДРПОУ: 26302537, розрахунковий рахунок: UA808201720344250211000034995, в Державній казначейській службі України м. Києва, МФО 820172.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачу, ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною Альвіною Валеріївною, зареєстрованого в реєстрі за № 1435, на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 48,2 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м. При цьому, представник позивача зазначає, що відповідачкою без жодних дозвільних документів чи погоджень, які визначені законодавством у сфері містобудування, тобто самочинно та незаконно було здійснено прибудову до належної квартири, внаслідок чого нею самовільно захоплено земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Одеси.
Представник позивача вказує на те, що листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 31.08.2022 року за № 01-6/94-пр повідомлено, що посадовою особою Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради із залученням представників Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради під час виїзду на місце складено акт обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси від 30.08.2022 року, за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що до квартири АДРЕСА_3 , на першому поверсі здійснено прибудову з улаштуванням фасадного входу (розмір прибудови - 2,7м*9,3м) площею - 25,11 кв.м. Разом з тим, відповідно до технічної характеристики об'єкту та плану квартири дана квартира не обладнана балконом (терасою) та/чи лоджією.
Таким чином, представник позивача вважає, що самовільне зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки комунальної власності грубо порушує права територіальної громади м. Одеси. Дана самочинна прибудова до квартири АДРЕСА_1 , підлягає знесенню.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Салтан Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 25.08.2022 відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.08.2022 року було задоволено клопотання представника позивача, витребувано у юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчену копію матеріалів реєстраційної справи № 732026651101 на об'єкт нерухомого майна квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 732026651101.
Також, одночасно з позовною заявою представником позивача було надано заяву про забезпечення позову, яка ухвалою Київського районного суду м. Одеси була задоволена. Вжито заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 732026651101);
- встановлення заборони органам та суб'єктам державної реєстрації прав, у тому числі нотаріусам, приймати рішення та вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією прав, внесенням записів та змін до них у Державний реєстр речових прав на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 732026651101);
- встановлення заборони Управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради здійснювати реєстрацію та видачу будівельного паспорту забудови земельної ділянки чи/або містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 ;
- встановлення заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів на будівництво та прийняття в експлуатацію будь-яких об'єктів нерухомості, які розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_4 ;
- встановлення заборони ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії з будівництва, реконструкції, поділу та виділу об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 732026651101.
02.02.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_2 просить у задоволенні позовної заяви Одеської міської ради відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що 22.12.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу, за яким ОСОБА_4 передано у власність, а ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру за вказаною адресою.Технічна інвентаризація об'єкту нерухомого майна на час укладання договору не здійснювалася.З часу придбання спірної квартири відповідачка будь-які будівельні роботи не виконувала. Докази, щодо виконання робіт саме відповідачкою позивачем не надаються.
Відповідач зазначає, що згідно листа УДАБК ОМР від 31.08.2022 року № 01-6/94-ЛР управлінням було розглянуто лист Юридичного департаменту ОМР вих. № 877 від 25.05.2022 року щодо проведення перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства, стандартів і правил за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі якого управлінням 30.08.2022 було ініційовано та проведено комісійне обстеження за адресою: АДРЕСА_2 . Під час вказаного комісійного обстеження оглядово було встановлено, що за вказаною адресою на момент огляду будівельні роботи не проводились, власник або його уповноважена особа відсутні. Управління у вказаному листі зазначає, що оглядово зафіксовано, що до квартири АДРЕСА_3 здійснено прибудову з улаштуванням фасадного входу (розмір прибудови - 2,7м*9,3) площею - 25,11 кв.м. При цьому, жодного технічного документу щодо розміру та складу прибудови до суду не надано. До вказаного листа від 30.08.2022 року управлінням додано акт обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства. Вказаний акт складено за участі співробітників УДАБК ОМР та Київської районної адміністрації ОМР. Вважає вказаний акт недопустимим доказом з огляду на положення ст. 78 ЦПК України, оскільки був одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Також відповідач вважає, що Одеська міська рада не є належним власником вказаної земельної ділянки. Земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, перебуває у спільній власності усіх власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, а не у комунальній власності, тому право територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку не порушено.
Більш того відповідач стверджує, що вона будь - яких будівельних робіт не виконувала, а придбана квартира з 2015 року не змінювалася, при цьому посилається на лист повідомлення голови ЖБК Вимпел-9 Каранфилової В.С. в якому зазначається, що прибудова до кв. АДРЕСА_1 була виконана у 1992 році власницею на той період часу ОСОБА_5 . Також на підтвердження своїх доводів відповідач вказує на те, що оплата СДПТ нею проводиться за 69,3 кв.м., та згідно робочого проекту улаштування індивідуальної системи опалювання спірної квартири, який був виконаний у 2012 році вже вбачається наявність прибудови до квартири.
Окремо відповідач вважає, що у даному випадку Одеська міська рада не є належним позивачем, оскільки за адресою місця розташування вказаної квартири утворено Об'єднання власників багатоквартирного будинку ЖБК «Вимпел9», спір виник саме з підстав користування земельною ділянкою, яка входить до межі прибудинкової території, а від так на її думку заявити про порушене право, має саме ЖБК «Вимпел9». А також вважає, що позивачем порушено строк позовної давності, оскільки відповідачка будь-яких будівельних робіт не виконувала, а придбана квартира з 2015 року не змінювалася, тоді як прибудова виконана у 1992 році.
03.03.2023 року до суду надійшли заперечення Одеської міської ради на відзив в яких позивач вважає доводи відповідача не обґрунтованими та такими, що не спростовують доводи позовної заяви, а саме:
- обстеження проведене УДАБК ОМР та складання відповідного акту за його результатом відбулось у відповідності та на підставі ст..31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов'язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування» від 29.03.2018 року № 135 ;
- земельна ділянка, площею 25,11 кв.м. не є сформованою, кадастровий номер не присвоювався, перебуває в межах міста та відноситься до земель комунальної власності територіальної громади м. Одеси;
- не було надано належних до допустимих доказів, що спірна прибудова площею 25,11 кв.м. до квартири АДРЕСА_1 , була побудована в 1992 році;
- у ОСОБА_2 відсутні документи, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, яка забудована спірною забудовою;
- оскільки позовні вимоги спрямовані на звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, а порушення прав Одеської міської ради є триваючими, а від так позивач має право звернутись до суду в будь-який момент, поки існує відповідне правопорушення, більш того про порушене право Одеській міській раді стало відомо з листа Київської районної адміністрації Одеської міської ради який надійшов 20.07.2021 року.
Згідно розпорядження керівника апарату Київського районного суду м. Одеси від 25.04.2023 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 947/18740/22, провадження №2/947/518/23.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С., який ухвалою від 28.04.2023 року прийняв справу до свого провадження, призначивши підготовче засідання.
В судовому засіданні 14.12.2023 року представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги Одеської міської ради, підтримала повністю з зазначених в позові підстав, та просила суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Левіт В.С. у задоволенні позову просили відмовити, вказуючи на його не доведеність та безпідставність, посилаючись на доводи викладені у відзиві.
Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною Альвіною Валеріївною, зареєстрованого в реєстрі за № 1435, є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею вказаної 48,2 кв.м., житловою - 30,0 кв.м.
Київською районною адміністрацією Одеської міської ради листом від 16.12.2021 року за № 1418/01-11-2 повідомлено юридичний департамент Одеської міської ради, що було проведено обстеження за адресою АДРЕСА_4 та встановлено, що на першому поверсі до квартири АДРЕСА_3 , виконані робити з влаштування прибудови з каменю, чим орієнтовно зайнято 20 кв.м. земельної ділянки територіальної громади м. Одеси. Про це складено акт від 14.12.2021 року з фотофіксацією. Відповідно до Реєстру будівельної діяльності документи на початок виконання підготовчих та будівельних робіт за вказаною адресою не реєструвалися. Також зазначено, що згідно з даними містобудівного кадастру Одеської міської ради відсутня інформація щодо видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта за вищевказаною адресою.
Відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 30.07.2021 року № 01-11/2663 за даними архіву та відділу загального листування містобудівні умови та обмеження для проектування об'єктів будівництва на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 в Департаменті не зареєстровані. Також повідомлено, що в журналі реєстрації дозволів інспекціїДАБК м. Одеси, дозвіл на виконання будівельник робіт за вищевказаною адресою не значиться.
Крім того, листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 31.08.2022 року за № 01-6/94-пр повідомлено Одеську міську раду, що посадовою особою Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради із залученням представників Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради під час виїзду на місце складено акт обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси від 30.08.2022 року, за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що до квартири АДРЕСА_3 , на першому поверсі здійснено прибудову з улаштуванням фасадного входу (розмір прибудови - 2,7м*9,3м) площею - 25,11 кв.м.Також повідомлено, що у Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо дозвільних/декларативних документів за період від 06.07.2020 року. До Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не надходили та не реєструвались документи дозвільного/декларативного характеру щодо об'єкта за вищезазначеною адресою.Зазначено, що в Департаменті земельних ресурсів Одеської міської ради відсутня інформація щодо прийняття рішень про передачу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2
Відповідно до п.п. 1 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів, зокрема міських рад належить делеговані повноваження у галузі будівництва, а саме надання (отримання реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, установлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №135 від 29.03.2018 року затверджено «Порядок взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов'язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування» (далі Порядок №135).
Згідно п. 1 Порядку №135 визначаються організаційні засади взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань виявлення фактів самочинного будівництва та вжиття відповідних заходів реагування на такі факти.
Пунктом 4 Порядку №135 встановлено, що Управління державного архітектурно- будівельного контролю Одеської міської ради проводить позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на відповідному об'єкті будівництва, за необхідності із залученням представника районної адміністрації Одеської міської ради, управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, департаменту комунальної власності Одеської міської ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку №135 зазначено, що за необхідності районна адміністрація Одеської міської ради спільно з представником відповідного комунального підприємства житлово-комунального сервісу Одеської міської ради та, за можливістю, із залученням представника особи, яка виявила факт самочинного будівництва, проводить обстеження об'єкта будівництва, про що складає акт (за формою, що додається) та здійснює фотофіксацію.
У даному випадку УДАБК ОМР було отримано лист Одеської міської ради від 27.05.2020 року вих.. № 877 щодо дотримання вимог містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті за адресою АДРЕСА_2 , та 30.08.2022 року було ініційовано та проведено комісійне обстеження разом з представниками Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради, за результатами якого було складено вищевказаний акт.
На думку суду, обстеження проведене УДАБК ОМР та складання відповідного акту за його результатом відбулось у відповідності та на підставі ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов'язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування» від 29.03.2018 року № 135, а тому доводи відповідача в цій частиніє неспроможними.
Листом від 02.08.2021 року № 3358-02/448 Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради надало копію технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до технічної характеристики об'єкту та плану квартири дана квартира не обладнана балконом (терасою) та/чи лоджією.
Відповідно до ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства тощо.
Статтею 116 ЗК України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.
З аналізу з положень наведених норм законодавства вбачається, що, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 20.08.2021 року вих. № 01-18/1409 встановлено, що у Департаменті відсутня інформація щодо прийняття Одеською міською радою рішень про передачу у власність або користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 . Крім того, повідомлено, що спеціалістами Департаменту було здійснено виїзд з метою огляду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлено, що за вказаною адресою розташовано 9-ти поверховий багатоквартирний житловий будинок. Зазначено, що провести огляд прибудови до квартири АДРЕСА_3 не надається можливим, оскільки прибудинкова територія (з боку вул. Люстдорфська дорога) огороджена металевою сіткою рабіцею, яка обмежує доступ до вказаної квартири (фотофіксація додається). На момент виїзду власники або будівельники в зазначеній квартирі відсутні.
08.11.2021 року Юридичним департаментом Одеської міської ради було отримано лист Головного управління держгеокадастру в Одеській області від 10.09.2021 року № 262/43-21, відповідно до якого згідно з Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та договорів оренди станом на 31.12.2012 року у Відділі відсутня інформація щодо реєстрації права власності (користування), зокрема, на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 .
Таким чином, сукупність наведених норм та обставин свідчать про те, що дана земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, будь-яким особам у власність чи/або користування для будівництва прибудови за вказаною адресою не надавалась, а відтак в даному випадку суд погоджується з доводами позивача, що спірна прибудова площею 25,11 кв.м. до квартири АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, яка побудована на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна може вимагати усунення будь-якого обмеження його права власності.
Відповідно до п. б ч. 3ст. 152 ЗК України,до способів захисту прав на земельні ділянки належить, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав .
Такий спосіб судового захисту спрямований на припинення порушення прав осіб, які є власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких здійснено самочинне будівництво, а також відновлює становище, яке існувало до здійснення протиправної забудови.
Відповідно до ст. 376 ЦК України поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо цей об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Водночас, відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статті 212 ЗК України, вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки від самочинно збудованого нерухомого майна, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки до особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці.
В даному випадку судом встановлено, що на підставі довідки №16 виданої головою ЖБК «Вимпел-9» Каранфіловою В.С., про виплату паю та паєнакоплення від 06 квітня 1995 року власником квартири АДРЕСА_1 була гр.. ОСОБА_6 , право власності за якою було зареєстровано Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 10 сернпня 1995 року в книзі під № 14к-191, запис № 117.
13 грудня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. було посвідчено договір купівлі продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_7 , діюча на підставі довіреності від імені ОСОБА_6 , передала у власність, а ОСОБА_8 , прийняла у власність квартиру під АДРЕСА_5 , загальною площею 48,2 кв.м., житловою 30 кв.м., що розташована на першому поверсі та складається з двох кімнат.
В подальшому, 11 лютого 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за № 545.
Відповідно до умов даного договору ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_4 купила квартиру під АДРЕСА_5 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 48,2 кв.м., житловою 30 кв.м.
На виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 25.08.2022 року юридичним департаментом Одеської міської ради було надано суду належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи № 732026651101 на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів реєстраційної справи вбачається, що 22 грудня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В., за реєстровим № 1435, було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_4 передала у власність (продала), а ОСОБА_2 прийняла у власність (купила) квартиру АДРЕСА_1 , що має загальну площу 48,2 кв.м., складається з двох кімнат, житловою площею 30,0 кв.м.
В якості заперечень на позовну заяву, сторона відповідача посилається на той факт, що відповідач ОСОБА_2 , яка є власником вищевказаної квартири з 2015 року, не виконувала будь-яких будівельних робіт натомість як прибудова до квартири була виконана у 1992 році власницею на той період часу ОСОБА_9 . Та з часу придбання квартири нею оплачуються послуги за СДПТ з урахуванням прибудови.
Дійсно, в матеріалах справи наявний лист повідомлення, складений та підписаний 11.12.2022 року головою ЖБК «Вимпел-9» Каранфіловою В.С. та мешканцем квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_10 , в якому зазначено, що прибудова до квартири АДРЕСА_1 була виконана у 1992 році власницею на той період часу ОСОБА_9 .
Суд зазначає, що в судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які підтвердили обставини викладені у вищевказаному листі, а саме факт здійснення прибудови до квартири АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_9 у 1992 році.
З огляду про попередження свідків про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, у суду відсутні сумніви щодо змісту та достовірності наданих пояснень.
Крім того, в матеріалах справи наявні квитанції про нарахування ОСОБА_2 вартості оплати житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 , згідно яких вбачається, що нарахування про оплату СДПТ відбувається з урахуванням площі 69,3 кв.м., натомість як встановлено в ході розгляду справи квартира має загальну площу 48,2 кв.м.
Також на квитанції вих. № 102 від 11.12.2022 року, голова «ЖБК Вимпел-9» Каранфіловою В.С. та головний бухгалтер «ЖБК Вимпел-9» Лазанюк Н.В. підтверджують, що оплата за СДПТ з урахуванням площі 69,3 кв.м. здійснюється відповідачкою з дня придбання квартири тобто з 25.12.2015 року.
Суд звертає увагу, що фактом спростування доводів позивача про те, що саме відповідачем ОСОБА_2 здійснено прибудову до квартири АДРЕСА_1 є також робочий проект приладу індивідуальної системи опалення квартири виконаний в 2012 році, тобто за три роки до придбання відповідачкою квартири, де у вихідних даних береться загальна опалювальна площа квартири у розмірі 69,3 кв.м.
Оцінивши усі надані докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що вимога про зобов'язання ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення прибудови загальною площею 25,11 кв.м. до квартири АДРЕСА_1 - задоволенню не підлягає, оскільки судовим розглядом достовірно встановлено, що спірну прибудову хоча було побудовано на самовільно зайнятій земельній ділянці, проте не відповідачем за даним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин.
Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред'явленому позову при наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
На позивачеві лежить обов'язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.
Законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.
Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає що позов задоволенню не підлягає у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог до вказаного відповідача.
Щодо клопотання сторони відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом та застосування наслідків такого пропуску строку, суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України, встановлена загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з тим, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Таким чином, недоведеність позовних вимог є самостійною підставою для відмови у їх задоволенні та застосування строків позовної давності можливе лише за умови наявності правових підстав для задоволення позову.
Крім того, пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», роз'яснено, що враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об'єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.
Одночасно, суд вважає, що також є відсутність підстав для застосування позовної давності з огляду на те, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про «триваюче правопорушення». Власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради то судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 141,263, 264, 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_2 про звільнення зайнятої земельної ділянки - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 20.12.2023 року.
Суддя Петренко В. С.