Справа № 946/9782/23
Провадження № 1-кс/946/2924/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
слідчого - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-20.03.2000 Ізмаїльським міським судом Одеської області за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ст. 42 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 46-1 КК України відстрочено виконання вироку на 2 роки. Застосовано додаткове покарання у виді штрафу у сумі 800 грн.
-17.11.2000 Ізмаїльським міським судом за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст. 42 КК України (1960 року) до покарання, у виді позбавлення волі строком на 4 роки, додаткова міра покарання за ст. 14 КК України - лікування від наркоманії; Звільнений умовно - достроково 29.12.2005. Не відбутий строк покарання 6 місяців 12 днів.
-23.01.2007 Ізмаїльським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки; Звільнений 16.02.2010 у зв'язку із закінченням іспитового строку.
-25.06.2015 Ізмаїльським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
-25.06.2015 Ізмаїльським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки; Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20.01.2016 вирок від 25.06.2015 змінено та засуджено за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
-18.10.2017 Ізмаїльським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 71 КК України приєднано частину не відбутого покарання за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.06.2015 у виді 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначити покарання у виді позбавлення на строк 5 років та 6 місяців. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання за цим вироком строк тримання під вартою з 17.09.2015 по 17.11.2016. Звільнений 16.10.2018 у зв'язку із відбуттям покарання.
-20.07.2020 Ізмаїльським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строк 2 роки;
-22.09.2020 Ізмаїльським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 НМДГ, що становить850 гривень;
-На даний час в Ізмаїльському міськрайонному суді перебувають обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12019160150000337 від 13.02.2019; № 12020165150000122 від 20.08.2020;№ 12021162150000967 від 09.10.2021; № 12022162150000102 від 01.02.2022; 12023162150000090 від 20.01.2023;№ 12023162150000012 від 03.01.2023; № 12023162150000678 від 24.05.2023.
підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1, 3 ст. 357 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Слідчий звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , мотивуючи тим, що слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеські області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023162150001407 від 02.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1, 3 ст. 357 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що в період дії на всій території України воєнного стану, введеного із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, який в подальшому продовжено на території України строком на 30 діб Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, надалі продовжено строком на 30 діб Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженого Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, надалі продовжено строком на 90 діб Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022, надалі продовжено строком на 90 діб Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженого Законом України № 2500-ІХ від 15.08.2022, надалі продовжено строком на 90 діб Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженого Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022, та надалі продовжено строком на 90 діб Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, та надалі продовжено строком на 90 діб Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 затвердженого Законом України № 3057-ІХ від 02.05.2023, надалі продовжено строком на 90 діб Указом Президента України від 18.08.2023 № 451/2023 затвердженого Законом України № 3276-ІХ від 18.08.2023 та достовірно знаючи що на території України діє воєнний стан, у період часу з 1 по 15 жовтня 2023 року, близько 17:00 години, ОСОБА_5 , перебуваючи біля стадіону в с. Броска Ізмаїльського району, Одеської області по вул. Шкільна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, усвідомлюючи що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед «STADLER», після чого з місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 2666,66 грн.
Крім того, 27.10.2023 року, близько 12:00, більш точний час в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_5 , знаходячись на вул. Торгова (Пушкіна), кут вул. Тиха, в м. Ізмаїл Одеської області, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через незачинені двері незаконного проник в салон автомобіля «Ford-Transit» державний номерний знак НОМЕР_1 , який в користуванні у ОСОБА_8 , де з корисливих мотивів, з гаманця таємно викрав посвідчення водія на ім'я ОСОБА_8 , серії НОМЕР_2 , який є іншим важливим особистим документом, після чого з викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд.
28.11.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 184, ч.1, 3 ст. 357 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, вчиненого в умовах воєнного стану та незаконного заволодіння будь-яким способом іншим важливим особистим документом.
Слідчим суддею Ізмаїльського міськрайонного суду 01.11.2023 року відносно ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12023162150001324, строк дії ухвали до 30.12.2023 року. При цьому на підозрюваного було покладено ряд обов'язків.
В ході досудового слідства по кримінальному провадженні
№ 12023162150001407 ОСОБА_5 викликався в установлено законом порядку слідчим з метою проведення з останнім слідчих дій. Проте за адресою його мешкання ОСОБА_5 не було, повістки про виклик були вручені його матері. Проте, підозрюваний ОСОБА_5 виклик слідчого проігнорував та до органу досудового слідства не з'явився.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення клопотання та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, а також вислухавши думку слідчого, прокурора, захисника, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Разом з тим Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, шо сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловлено позицію, викладену у п.1 листа за №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року, згідно якої, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний: здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону; враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ); при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України») тощо.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції та практики ЄСПЛ (рішення від 25.03.1999 року у справі «Ніколова проти Болгарії», рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України»), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеські області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023162150001407 від 02.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1, 3 ст. 357 КК України.
28.11.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 184, ч.1, 3 ст. 357 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, вчиненого в умовах воєнного стану та незаконного заволодіння будь-яким способом іншим важливим особистим документом.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у інкримінованому йому діянні підтверджується зібраними на даний час в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом видачі та огляду велосипеду; протоколом видачі та огляду посвідчення водія; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 .
Сукупність отриманих доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1, 3 ст. 357 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, та який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Слідчим суддею Ізмаїльського міськрайонного суду 01.11.2023 року відносно ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12023162150001324, в даний час обвинувальний акт по цьому кримінальному провадженню перебуває на розгляді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
Слідчий суддя зазначає, що після повідомлення ОСОБА_5 про підозру - 28.11.2023 року йому запобіжний захід не обирався, порушення умов запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, зокрема неявка за викликами слідчого, в рамках кримінального провадження № 12023162150001324, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженні № 12023162150001407.
При цьому, прокурор під час розгляду обвинувального акта по кримінальному провадженню № 12023162150001324, може ініціювати питання про заміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на більш суровий запобіжний захід.
Слідчим, прокурором в судовому засіданні не було доведено, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Разом з тим, приходжу до висновку, що виходячи з наявних доказів, досліджених в ході судового засідання ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому виходячи з вказаного, та в зв'язку з недоведеністю достатніх підстав вважати, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів передбачених ч.1 ст.176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, приходжу до висновку, щодо можливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з забороною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цілодобово залишати місце свого проживання.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.
Керуючись ст. ст. 176-178, 179, 181-184, 193, 194, 196 КПК України, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання слідчого відділу Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною йому цілодобово залишати місце свого проживання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки до закінчення строку досудового розслідування, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2) не залишати цілодобово місце свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 46 (сорок шість дев'ять) днів і обчислюється з 14 грудня 2023 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 28 січня 2024 року.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст судового рішення проголошено 19.12.2023 року о 15 год. 30 хв. в залі судових засідань № 1 Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
Слідчий суддя: ОСОБА_1