Справа № 496/6568/23
Провадження № 1-кс/496/2682/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Роздільна Одеської області, громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працевлаштованого, освіта середня, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за матеріалами кримінального провадження за № 12023163250000243 від 20.09.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Слідчий ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , строком на 60 діб, в межах строку досудового розслідування.
При цьому посилається на те, що СВ ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню за № 12023163250000243 від 20.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 19 вересня 2023 року приблизно о 19 годині 30 хвилин, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є неповнолітньою особою, оскільки проживав з нею та її матір'ю однією сім'єю протягом п'яти років, діючи умисно, з метою статевих зносин, покликав до спальної кімнати вказаного будинку неповнолітню ОСОБА_7 .
Далі, ОСОБА_5 , зачинив двері спальної кімнати на замок, штовхнув ОСОБА_7 на диван, та всупереч її волі зняв з неї штани разом з нижньою білизною, після чого, користуючись фізичною перевагою та неповнолітнім віком ОСОБА_7 , нехтуючи правом на статеву свободу та статеву недоторканність, ОСОБА_5 , застосовуючи до потерпілої психологічний тиск, подавивши її волю до опору, тримаючи її у положенні лежачи на спині, вчинив дії сексуального характеру, пов'язаних з вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої з використанням геніталій, без добровільної згоди останньої.
20.09.2023 року за даним фактом СВ ВП №2 ОРУІІ №2 ГУНП в Одеській області внесені відомості до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
За результатами досудового розслідування, ОСОБА_5 , 30.11.2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягала, посилаючись на обставини викладені у письмовому клопотанні щодо існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання. При цьому посилалася на те, що її підзахисний щиро розкаюється у вчиненому, раніше не судимий. Крім того, оскільки пред'явлена підозра прокурора не обґрунтована та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення, захисник просила відмовити у задоволенні вказаного клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали, додані до клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви», № 48297/99, п.43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину та до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтованість підозри підтверджена матеріалами, доданими до клопотання, а саме: протоколом допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 в порядку ст. 225 КПК; протоколом обшуку 20.09.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 та вилученими в ході обшуку речовими доказами; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 (законного представника неповнолітньої потерпілої); протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_10 ; висновком судово-медичної імунологічної експертизи №1753; висновком судово-медичної цитологічної експертизи №521; висновком судово-психологічної експертизи неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 .
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які унеможливлюють застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, а саме:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме наявний ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме наявний ризик незаконного впливу на неповнолітню потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, тому, що на стадії досудового слідства не проведено всіх необхідних слідчих дій;
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме наявний ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість покарання та перебуваючи на свободі, може вчиняти дії направлені на уникнення кримінальної відповідальності та дії перераховані в ч. 1 ст. 177 КПК України, тим самим перешкоджати всебічному, повному і неупередженому проведенню досудового розслідування, в сукупності усе вищесказане підтверджує та встановлює наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права визначення застави, оскільки інші (менш суворі заходи) не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України та дотримання ним належної поведінки.
Щодо клопотання захисника ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то суд приймає до уваги вказані обставини, разом з тим враховує ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу - не має.
Таким чином, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 є цілком обґрунтованими, так як вищевикладене дає достатні підстави для обрання виключного запобіжного заходу.
Обрання інших, менш тяжких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, домашній арешт чи застава не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього кримінальним процесуальним законодавством обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, а також вищеперерахованих ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, вчинене щодо неповнолітньої особи, суд вважає недоцільним визначати йому розмір застави.
Таким чином, застосування більш м'яких запобіжних заходів не сприятиме запобіганню ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, тому клопотання слідчого слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 176-178,182-184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Встановити строк дії ухвали - 60 днів з дня затримання, а саме: з 05 грудня 2023 року до 02 лютого 2024 року, в межах строку досудового розслідування.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
З урахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку виготовлення повного тексту ухвали суду, який був виготовлений 18 грудня 2023 року.