Справа № 496/8583/23
Провадження № 1-кс/496/2771/23
18 грудня 2023 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області
у складі слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біляївка клопотання дізнавача СД Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023164250000533 від 09.12.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -
Дізнавач звернувся до суду з вказаним вище клопотанням. При цьому посилається на те що, 09.12.2023 до ЧЧ Одеського РУП №2 надійшло телефонне повідомлення зі спец-лінії 102 від працівника ДПСУ, про те, що 09.12.2023 о 12 годин 30 хвилин громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пред'явив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 та довіку ВЛК № 707 від 01.05.2023 видані ІНФОРМАЦІЯ_2 на власне ім'я з ознаками підробки. 09.12.2023 року у період часу з 13:06 по 13:12 за адресою Одеська область, Одеський район, с. Маяки, на пункті пропуску «Маяки-Удобне», 49 км траси Одеса-Рені, проведено огляд місця події, під час якого викрито громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біля якого виявлено тимчасове посвідчення військовозобов'язаного номер НОМЕР_1 від 01.05.2023 року та довідку ВЛК номер № 707 від 01.05.2023 року, видані ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були вилучені та упаковані до експертного сейф-пакету №ВУМ 2010107. 09.12.2023 року постановою дізнавача сектору дізнання Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області рядового поліції ОСОБА_3 вказані вище речі, вилучені в ході огляду місця події, визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження. 09.12.2023 року у якості свідка допитано працівника СБУ, який пояснив, що під час перевірки документів громадянина ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з метою перетину державного кордону України пред'явив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного та довідку ВЛК видані ІНФОРМАЦІЯ_2 на його ім'я було встановлено, що вказані документи мають ознаки підробки. А саме, зроблено телефонний дзвінок на чергову частину ТЦК та у телефонному режимі отримана відповідь, що вказані документи не видавалися. Окрім того, при огляді наданих документів встановлено, що друк здійснений поверх печатки, а підписи в графах ідентичні.
Вище зазначені об'єкти є предметом кримінального правопорушення, які зберігли на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як факт доказу чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому має суттєве значення для подальшого розслідування вказаного кримінального провадження, отже є необхідність у накладені арешту на вище вказане майно, у зв'язку із чим, дізнавач звернувся до суду з вказаним клопотанням.
В судове засідання дізнавач та прокурор не з'явилися, але міститься клопотання про розгляд справи у відсутність дізнавача та прокурора. Їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, відповідно до положень ч. 1 ст. 172 КПК України.
ОСОБА_5 до судового засідання не з'явився, раніше надав до суду заяву до якої долучив довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 №1395 від 14.12.2023 року, в якій вказано, що тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 01.05.2023 року та довідка ВЛК №707 від 01.05.2023 року \дійсно видавались ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється, згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у цього Кодексу.
Так, ч. 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Судом досліджено надані ОСОБА_4 документи, та як вбачається з відповіді на запит ІНФОРМАЦІЯ_2 №1395 від 14.12.2023 року, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 01.05.2023 року та довідка ВЛК №707 від 01.05.2023 року, дійсно видавались ОСОБА_4 .
Дослідивши додані документи, судом було встановлено, що ОСОБА_4 , згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 №1395 від 14.12.2023 року,документи видавались а тому, підстав для накладення арешту на вказані документи суд не вбачає.
Згідно ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173 КПК України, -
В задоволенні клопотання дізнавача СД Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.
Повернути вилучене майно власнику.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1