ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 495/10480/23
Номер провадження 2/495/4945/2023
20 листопада 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суду Одеської області у складі:
головуючої судді Анісімової Н.Д.,
при секретарі судового засідання Коліниченко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого дії адвокат Каланжов Владислав Іванович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, що не заявляють самостійних позовних вимог: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд
ВСТАНОВИВ:
28.09.2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якого дії адвокат Каланжов Владислав Іванович, (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у якому просить суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршицьким І.В. за № 5463 від 23.01.2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 , коштів у розмірі 16371,21 гривень незаконним та таким, що не підлягає виконанню.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 лютого 2021 року приватним виконавцем Полтавської області Скрипник В.Л. було ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64380594.
З метою дізнатись про підстави відкриття виконавчого провадження до виконавця було зроблено адвокатський запит та отримано відповідь із копією постанови про відкриття виконавчого провадження та документів, які слугували підставою для відкриття виконавчого провадження.
Так, у відповідній постанові у виконавчому провадженні № 64380594 вказано, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршицьким І.В. за № 5463 від 23.01.2021 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 16371, гривень, та 1000,00 грн. стягнуто зі Стягувача.
Позивач та його представник вважають вказаний виконавчий напис незаконним з огляду на наступне.
У виконавчому написі не зазначено, на підставі яких документів нотаріусом було визначено безспірність боргу, що є неправдою.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй правовій позиції, викладеній в постанові від 6-887цс17 від 05.07.2017 року, захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Позивач жодних письмових вимог щодо погашення в добровільному порядку заборгованості за кредитним договором, за місцем проживання, не отримував.
Отже, доказів відправлення на його адресу вимог про усунення порушень в добровільному порядку - не мається.
Також не міститься доказі про надання нотаріусу стягувачем засвідченої виписки з особового рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості в підтвердження дійсності та безспірності заявленого розміру заборгованості, надання якої відповідно до п.п.1, 2 Переліку є обов'язковим.
Відомості про надання нотаріусу стягувачем оригіналів кредитного договору, укладених з ОСОБА_1 виконавчий напис також не містить.
В даному випадку також зазначає, що борг позивача перед стягувачем є спірним в частині його суми. Крім того, наданий нотаріусу кредитний договір не був посвідчений нотаріально.
З огляду на вищенаведені факти наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Процесуальні дії у суді
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.09.2023 року по справі відкрите спрощене позовне провадження з призначенням судового засідання, вказаною ухвалою було витребувано належним чином завірені копії наявних матеріалів та документів на підставі яких приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршицьким І.В. 23 січня 2023 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 5643 боржник - ОСОБА_1 , стягував - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПИТАЛ», згідно якого позивача стягнуто заборгованість в розмірі 16 371 гривень 21 коп.
У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надійшло.
Треті особи пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подавали.
14.11.2023 року від приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича були надіслані копії документів.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися у позові вказали, що не заперечують проти розгляду справи за відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПИТАЛ», яке належним чином повідомлене про час і місце розгляду справи, до суду свого представника не направило, причини неявки суду не повідомило і від нього не надійшло заяви про відкладення розгляду справи.
Треті особи у судове засідання не з'явилися, пояснень не надали.
Суд розглядає справу за відсутність позивача та відповідача, належним чином повідомлених про день та час судового розгляду справи, відповідно до наданої заяви, за наявними матеріалами у справі.
За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності відповідача та третіх осіб на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення заочного рішення (у зв'язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи позивача, неявкою належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання відповідача, який не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив).
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та їх нормативно-правове обґрунтування
Судом встановлено, що 23 січня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович видав виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5463, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1053409 від 09.07.2019 року з позивача на користь відповідача у розмірі 17 371,21 грн., яка складається з:
1) простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 200,00 грн.;
2) прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 3 888,00 грн.;
3) простроченої заборгованості по пені у розмірі 3 600,00 грн.;
4) суми за вчинення виконавчого нотаріусом 1 000,00 грн.
Загальна сума, що підлягає стягненню - 17 371,21 грн.
Боржником за виконавчим написом визнано ОСОБА_1 /позивача/, а стягувачем Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПИТАЛ» /відповідач/.
Згідно положень ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 18 цього Кодексу встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування, насамперед, встановлюються Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) та іншими нормативними актами.
Так, в ст. 87 Закону передбачено, що виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість вчиняються нотаріусами для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим слід зазначити, що відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Статтею 88 Закону та пунктами 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено умови вчинення виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (підпункт 3.1).
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (підпункт 3.3).
Умови до форми та змісту письмової заяви стягувача на вчинення виконавчого напису передбачають підпункти 2.1, 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку.
Відповідно до підпунктів 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджується документами, чітко визначеними Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).
Пунктом 2 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, необхідно надати: оригінал кредитного договору; засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Тобто, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Виходячи з такого підходу до вирішення цих спорів, Верховний Суд України у постанові від 05.07.2017 року (справа № 6-887/цс17) зазначив, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність заборгованості, її розмір та складові для вчинення нотаріального напису належним чином не доведена, як наприклад даними щодо сум отриманих у кредит коштів, їх повернення, нарахування та розрахунку боргу тощо.
Таким чином, суд вважає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріуса були порушені вимоги статей 87 та 88 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 3 Порядку.
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено право на оскарження нотаріальної дії особою, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Крім того, ухвалюючи рішення, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів безспірності заборгованості боржника при вчиненні виконавчого напису, а вищевказані обставини в їх сукупності вказують на недотримання приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вимог законодавства України під час вчинення даного виконавчого напису.
Зазначене узгоджується із висновками щодо застосування відповідних норм права, викладеними в постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.03.2020 № 757/24703/18-ц.
Суду не надано доказів на підтвердження належного направлення боржнику заключної вимоги про дострокове погашення заборгованості та, відповідно, отримання її боржником.
Також, у матеріалах виконавчого провадження відсутня засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі-Порядок № 296/5) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Крім того, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у тому числі в частині доповнення Переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.
Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року відмовлено.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.02.2014 року, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.
Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.
Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині; 2) про зобов'язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині.
Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов'язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду.
В п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17, визначено, що оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис був вчинений 23.01.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.
Наявні матеріали справи свідчать про те, що оскаржуваний виконавчий напис був виданий приватним нотаріусом щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості, що виникла за кредитним договором № 10534009 від 09.07.2019 року. При цьому вказаний договір не був посвідчений нотаріально.
Вказаний договір був укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , натомість стягувачем за виконавчим написом вказано ТОВ «Вердикт Капітал», якому ймовірно було відступлено право вимоги, проте матеріали справи не містять документів, на підставі яких таке право вимоги було відступлено і які могли б підтвердити чи було відступлено відповідачу право вимоги за кредитним договором з позивачем, яка сума заборгованості (якщо вона наявна) була на момент ймовірного відступлення.
Відповідно, встановлені судом обставини та досліджені докази у своїй сукупності не дають підстав стверджувати про те, що заборгованість, яка стягнута з позивача на підставі виконавчого напису № 5463, виданого 23.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., має характер безспірної, що є однією з основних умов для її стягнення в такому порядку.
Тобто в матеріалах справи відсутні переконливі докази, які б свідчили про безспірність заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена банком при подачі документів нотаріусу, та боржник про заборгованість достеменно знав, однак, проігнорував вимогу про її погашення, а відтак позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Висновки суду
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та визнання виконавчого напису № 5463 від 23.01.2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. таким, що не підлягає виконанню.
Розподіл судових витрат
Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору, розмір яких, з урахуванням прожиткового мінімуму, з 01.01.2023 року становить: за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 073,60 грн. та не більше 13 420 грн. Отже, на час звернення до суду з вказаною позовною заявою позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1 073,60 грн.
При зверненні до суду з вищевказаними вимогами позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню, а позивач був звільнений від їх сплати при подачі позову, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 073,60 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 141, 142, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_1 , в інтересах якого дії адвокат Каланжов Владислав Іванович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, що не заявляють самостійних позовних вимог: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем за № 5463 від 23.01.2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 16371,21 гривень - таким, що не підлягає виконанню.
Скасувати виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем за № 5463 від 23.01.2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 16371,21 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б).
Треті особи:
- приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович (39600, Полтавська область, м. Кременчуг, вул. Троїцька 89-А).
Повний текст судового рішення складено 20.11.2023 року.
Суддя Н.Д. Анісімова