КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
18 грудня 2023 року місто Київ
Справа № 824/202/2018
Апеляційне провадження № 4с/824/24/2023
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Желепи О.В
розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бреговиха Владислава Сергійовича, стягувач - ОСОБА_2
ВСТАНОВИВ
05 грудня 2023 року ОСОБА_1 направив на адресу Київського апеляційного суду скаргу про зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування скарги вказує, що ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2018 року по справі №824/202/2018 заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 01 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задоволено. Видано виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 01 жовтня 2018 року, ухваленого у складі судді Трохимчук О.І., про:
- стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договорами позики грошових коштів від 16.08.2017 року, від 02.10.2017 року та від 06.11.2017 року в сумі 20 009 796 (двадцять мільйонів дев'ять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 07 коп., з яких: загальна сума трьох позик - 19 848 290 (дев'ятнадцять мільйонів вісімсот сорок вісім тисяч двісті дев'яносто) грн. 80 коп., 3% річних - 146 822 (сто сорок шість тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 97 коп., неустойка - 14 682 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 30 коп;
- стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат, пов'язаних з вирішенням спору, а саме реєстраційний збір у сумі 37 230 (тридцять сім тисяч двісті тридцять) грн.;
- стягнення з ОСОБА_1 на користь асоціації «Асоціація юридичних фірм України» витрат, пов'язаних з вирішенням спору, в сумі 388 173 (триста вісімдесят вісім сто сімдесят три) грн. 51 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
Постановою від 25.04.2019 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошових коштів на загальну суму 20 009 796,07 грн.
Вказує, що 21.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича з Заявою про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.
Проте, на вищезазначену заяву зі сторони Держаного виконавця ніякої відповіді не надходило, лише 27.10.2022 року в телефонному режимі було повідомлено, що стягувач заперечує щодо закінчення виконавчого провадження, та надіслав копію даних заперечень через мобільний додаток «VIBER». У зв'язку з цим, ОСОБА_1 вимушений був звернутись до Суду зі скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26.12.2022 року, яка Постановою Верховного суду від 28 вересня 2023 року залишена без змін, по справі №824 202/2018 скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити дії, заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислав Сергійович, задоволено частково:
- Визнано бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича, щодо розгляду в установленому законом порядку звернення ОСОБА_1 «Про закінчення виконавчого провадження»;
- Зобов'язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича розглянути звернення ОСОБА_1 «Про закінчення виконавчого провадження» з урахуванням вимог ст.ст. 18,39 Закону України «Про виконавче провадження».
ОСОБА_1 вказує,що ним в добровільному порядку було здійснено погашення боргу на загальну суду 18 867 421,62 грн, в примусовому порядку в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 на загальну суду 2 084 497, 80 грн, що разом становить - 20 951 919,42 грн., що більше ніж стягнуто за рішенням суду 20 009 796,07 грн.
У зв'язку з цим, рішення суду перевиконане, так як з ОСОБА_1 зайво стягнуто 942 123,35 грн. (20 951 919,42 - 20 009 796,07),що є підставою для винесення Постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.
Посилається на те, що він, після ухвалення постанови Верховним судом від 28.09.20023 року, знову звернувся до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича з Заявою від 11.10.2023 року (вхідний №157686-31-23) про виконання Ухвали Київського апеляційного суду від 26.12.2022 року по справі №824/202/2018 та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.
Зазначає, що 25 листопада 2023 року на адресу ОСОБА_1 надійшла відповідь на Заяву №б/н про закінчення виконавчого провадження (вх. №81814-31-22 від 27.07.2022) та Заяву б/н (вхідний №157686-31-23 від 11.10.2023) про виконання Ухвали Київського апеляційного суду від 26.12.2022 року по справі №824/202/2018 та закінчення виконавчого провадження.
З вищенаведеного листа вбачається, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не прийнято до уваги докази виконання рішення третейського суду, які надані боржником, та обставини, які встановлені в Ухвалі Київського апеляційного суду від 26.12.2022 року по справі №824/202/2018. Також, зазначено, що Заява ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження є «фактично» заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами виконавчого провадження. Проте, жодних правочинів між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 де ОСОБА_5 виступала б боржником перед ОСОБА_1 не укладалось, оскільки вимоги щодо повернення коштів існують лише у ОСОБА_1 .
Таким чином вважає, що виконавцем порушено його права, оскільки державний виконавець зобов'язаний був винести Постанову про закінчення виконавчого провадження на наступний день, коли отримав від ОСОБА_1 заяву про закінчення виконавчого провадження разом з доказами виконання вищевказаного рішення суду, також він зобов'язаний був винести дану постанову після набрання законної сили Ухвали Київського апеляційного суду від 26.12.2022 року по справі №824/202/2018.
З урахуванням викладеного просить зобов'язати Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бреговиха Владислава Сергійовича усунути порушення прав ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 та поновити порушені права ОСОБА_1 ; також просить поновити строк на подання скарги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023 року скаргубуло розподілено судді Київського апеляційного суду Желепі О. В.
Вказана скарга передана для розгляду головуючому судді лише 11 грудня 2023 року.
Під час дослідження матеріалів скарги було встановлено, що вона підлягає поверненню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 08.11.2023 року у справі № 824/202/2018 (провадження 4-с/824/20/2023) відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича, стягувач - ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа за вказаною скаргою була розподілена судді Мазурик О. Ф.
У справі № 824/202/2018 (провадження 4-с/824/20/2023) ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду зі скаргою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Берегових В. С. стосовно ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 11.10.2023 про виконання ухвали Київського апеляційного суду від 26.12.2022 у справі №824/202/2018 та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2;
- зобов'язати головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Берегових В. С. винести постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2;
- зобов'язати ВПВР ДДВС МЮУ Берегових В. С. усунути порушення прав ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 шляхом врахування виконання боржником погашення заборгованості за судовим рішенням (виконавчий лист від 20.11.2018 №824/202/2018) частково на суму 18 867 421,62 грн до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 та частково на суму 2 084 497,80 грн в ході виконавчого провадження НОМЕР_1.
В подальшому 27 листопада 2023 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника, подав уточнення прохальної частини скарги та зазначив, що 27.11.2023 року ним отримано відповідь від державного виконавця на його заяву від 11.10.2023 року про закінчення виконавчого провадження.
Також в уточненнях до скарги ОСОБА_1 наголосив на тому, що судове рішення перевиконано ним на суму 942 123,35 грн.
З урахуванням обґрунтувань в уточненнях до скарги, ОСОБА_1 виключив вимогу скарги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця стосовно ненадання відповіді на заяву від 11.10.2023, а до інших вимог скарги про зобов'язання вчинити дії заявив ще дві нові вимоги, а саме про повернення йому зайво стягнутих коштів в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 в розмірі 942 123,35 грн та про скасування арешту банківських рахунків і арешту іншого його майна, які були накладені в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
У справі № 824/202/2018 (провадження 4-с/824/20/2023) ОСОБА_1 обґрунтовував свою скаргу тим, що ухвалою Київського апеляційного суду від 05.11.2018 у справі №824/202/2018 задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 01.10.2018 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами; видано виконавчий лист на примусове виконання рішення третейського суду, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики грошових коштів від 16.08.2017, від 02.10.2017 та від 06.11.2017 в сумі 20 009 796,07 грн, з яких: загальна сума трьох позик - 19 848 290,80 грн, 3 % річних - 146 822,97 грн, неустойка - 14 682,30 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані з вирішенням спору, а саме реєстраційний збір у сумі 37 230,00 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь асоціації «Асоціація юридичних фірм України» витрати, пов'язані з вирішенням спору, в сумі 388 173,51 грн.
Постановою державного виконавця від 25.04.2019 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів на загальну суму 20 009 796,07 грн. А 27 липня 2022 року він звернувся до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. із заявою про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 у зв'язку з тим, що внаслідок звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_2 стягнула з ОСОБА_1 20 951 919,42 грн, тоді як рішенням було стягнуто 20 009 796,07 грн.
Вказував, що державний виконавець зобов'язаний був винести постанову про закінчення виконавчого провадження на наступний день, коли отримав заяву про закінчення виконавчого провадження. Проте відповіді на заяву про закінчення виконавчого провадження від державного виконавця не надійшло, а в телефонному режимі виконавець повідомив, що стягувач заперечує щодо закінчення виконавчого провадження. У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця. За результатами розгляду його скарги, ухвалою Київського апеляційного суду від 26.12.2022, яка постановою Верховного Суду від 28.09.2023 залишена без змін, скаргу задоволено частково. Визнано бездіяльність головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Берегових B.C., щодо розгляду в установленому законом порядку звернення ОСОБА_1 «Про закінчення виконавчого провадження» та зобов'язано державного виконавця розглянути звернення ОСОБА_1 «Про закінчення виконавчого провадження», з урахуванням вимог ст. 18, 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Після постановлення Верховним Судом постанови він 11.10. 2023 звернувся до державного виконавця Берегових В. С. про виконання ухвали Київського апеляційного суду від 26.12.2022 та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.
На думку ОСОБА_1 , державний виконавець зобов'язаний був винести постанову про закінчення виконавчого провадження на наступний день коли отримав заяву від 11.10.2023 про закінчення виконавчого провадження разом з доказами виконання рішення суду, а також зобов'язаний був винести дану постанову після набрання законної сили ухвалою Київського апеляційного суду від 26.12.2022.
Проте відповіді на заяву від 11.10.2023 про виконання ухвали суду від 26.12.2022 та закінчення виконавчого провадження від державного виконавця не надійшло, а в телефонному режимі виконавець повідомив, що він не бачить підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, так як ухвалою суду від 26.12.2022 відмовлено в зобов'язанні виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року скаргу у справі № 824/202/2018 (провадження 4-с/824/20/2023) залишено без задоволення.
Суд залишаючи скаргу без задоволення вказував, що у державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Берегових В. С. на даний час відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2, що в свою чергу вказує на відсутність бездіяльності державного виконавця у фактичній відмові боржнику закінчити виконавче провадження за обставин, на які останній посилається.
Таким чином, державний виконавець ВПВР ДДВС МЮУ Берегових В. С., фактично відмовляючи ОСОБА_1 у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Отже, відсутні правові підстави для задоволення скарги в частині зобов'язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, судом встановлено, що у справі 824/202/2018 (провадження 4-с/824/20/2023) підстави та обставини на які посилається скаржник є аналогічними підставам даної справи, вимоги обох скарг спрямовані на зобов'язання виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Разом з тим, судом в ухвалі від 04 грудня 2023 року вже вирішено питання щодо правомірності відмови виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria».
Термін «зловживання правом» свідчить проте, що ця категорія стосується саме здійснення суб'єктивних цивільних прав, а не виконання обов'язків. Обов'язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб'єктивного цивільного права.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (схожі висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 серпня 2019 року у справі №905/945/18 та у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №906/936/18).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.
У п.1 ч.2 ст.44 ЦПК України зазначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальнимиправами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Цей перелік не є вичерпним.
Суд звертає увагу на те, що скаржник звертаючись із скаргою про зобов'язання вчинити дії (05.12.2023 року), був обізнаний про вирішення скарги у справі 824/202/2018 (провадження 4-с/824/20/2023) та залишення її без задоволення ухвалою від 04.12.2023 року.
Разом з тим, скаржником повторно подається скарга, з тих само підстав і за тих само обставин, яким судом вже була надана належна оцінка, та не повідомлено про такі обставини суд.
Така поведінка не може вважатись добросовісною, оскільки непогодження з висновками викладеними в ухвали від 04.12.2023 року у справі 824/202/2018 (провадження 4-с/824/20/2023) є підставою для її оскарження, а не звернення до того ж самого суду зі скаргою в якій фактично заявлено ту саму вимогу і з тих само підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про повернення скарги.
Керуючись ст. ст. 13, 44 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ
Скаргу ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бреговиха Владислава Сергійовича, стягувач - ОСОБА_2 - повернути особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду через Київський апеляційний суд протягом тридцяти днів.
СуддяО. В. Желепа