КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
№ справи: 754/10150/21-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/16469/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Грегуль О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2022 року,
встановив:
у липні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за період до 01.05.2018 за надані послуги з централізованого опалення в сумі 14 299 грн. 83 коп., за постачання гарячої води - 32 598 грн. 95 коп., з 01.05.2018 за надані послуги з централізованого опалення - 11 610 грн. 58 коп., за постачання гарячої води - 43 287 грн. 81 коп., а також стягнути витрати за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн., та судовий збір в сумі 2 270 грн.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2022 року позовні вимоги було задоволено - стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за період до 01.05.2018 за надані послуги з централізованого опалення в сумі 14 299 грн. 83 коп., за постачання гарячої води - 32 598 грн. 95 коп., з 01.05.2018 за надані послуги з централізованого опалення - 11 610 грн. 58 коп., за постачання гарячої води - 43 287 грн. 81 коп., витрати в сумі 33 грн. та судовий збір в сумі 2 270 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року заяву про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2022 року було залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості, яка виникла за період до 01.05.2018, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
На апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_2 подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що він з 01.05.2018 здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, виданої на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591.
Позивач набув право вимоги до відповідача на стягнення заборгованості за період до 01.05.2018 на підставі Договору відступлення права вимоги, укладеного між ним та ПАТ «Київенерго» №602-18 від 11.10.2018. Відповідач, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не сплачував вчасно за надані послуги з постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість за період до 01.05.2018 за надані послуги з централізованого опалення в сумі 14 299 грн. 83 коп., за постачання гарячої води - 32 598 грн. 95 коп., з 01.05.2018 за надані послуги з централізованого опалення - 11 610 грн. 58 коп., за постачання гарячої води - 43 287 грн. 81 коп.,
В зв'язку з викладеним просив стягнути з відповідача заборгованість.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2022 року позовні вимоги було задоволено - стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за період до 01.05.2018 за надані послуги з централізованого опалення в сумі 14 299 грн. 83 коп., за постачання гарячої води - 32 598 грн. 95 коп., з 01.05.2018 за надані послуги з централізованого опалення - 11 610 грн. 58 коп., за постачання гарячої води - 43 287 грн. 81 коп., витрати в сумі 33 грн. та судовий збір в сумі 2 270 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а позивач набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Зокрема, відповідно до додатків № 1 та № 2 позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач з 01.05.2018 здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Оскільки відповідач не оплачує за надані йому послуги, утворилась заборгованість в загальній сумі 101 797 грн. 17 коп.
Однак такий висновок суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права.
За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. З 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надає КП «Київтеплоенерго».
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 05 липня 2021 року було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Суд першої інстанції в липні 2021 року направив на адресу місця реєстрації відповідача копію позовної заяви та ухвали про відкриття провадження по справі. Вказане відправлення повернулось до суду без вручення із зазначенням: «За закінченням терміну зберігання». Судових повісток про виклик в судові засідання, призначені на 08 листопада 2021 року та 10 лютого 2022 року відповідачу не направлялось.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідача не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В заяві про перегляд заочного рішення по справі відповідач вказував, що він не отримував копії позовної заяви та взагалі не знав про відкриття провадження по справі. З 21.12.2021 по 31.01.2022 він перебував на стаціонарному лікуванні. Зазначені обставини позбавили його можливості заявити про застосування строку позовної давності, оскільки позивач просив стягнути заборгованість за період до 01.05.2018.
Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом було встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзиву на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України продовжувався.
З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Виходячи з вимог ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин до 01травня 2018 року), ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
В стст. 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За положеннями ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При визначенні розміру заборгованості, яку просив стягнути позивач, суд першої інстанції вважав доведеними належним чином розмір заборгованості відповідача за період до 01.05.2018, право вимоги на стягнення якої він набув від ПАТ «Київенерго», та після 01.05.2018, коли послуги надавались ним.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду першої інстанції позивачем було надано розрахунок заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, зроблений за період з травня 2018 року до квітня 2021 року.
До позовної заяви не було додано розрахунок заборгованості за період до 01.05.2018. Натомість позивач додав Витяг з Переліку споживачів, право вимоги за заборгованість яких було відступлено із зазначенням загальної суми заборгованості, Корінці нарядів щодо включення та відключення централізованого опалення в будинку, Акти про готовність вузла комерційного обліку до роботи за 2018-2019 роки, Відомості споживання добового теплової енергії в будинку АДРЕСА_2 за 2020-2021 роки.
До відзиву на апеляційну скаргу позивачем було подано до справи розрахунок заборгованості за особовим рахунком відповідача, який виник до 01.05.2018, а саме - з квітня 2016 року, при цьому в розрахунку зазначено заборгованість як вхідне сальдо станом на квітень 2016 року в сумі 5 030 грн. 89 коп. за послуги з централізованого опалення.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Постановою було продовжено дію карантину на всій території України постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 року. З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19 грудня 2020 р. до 31 серпня 2021 р. на території України установлено карантин згідно з Постановами КМ України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021.
Відповідно до чч. 1-5 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15 (провадження № 61-20952св19).
Надання представником позивача до Відзиву на апеляційну скаргу розрахунку заборгованості за період з квітня 2016 року по квітень 2018 року не може бути підставою для стягнення заборгованості за цей період. Відповідно до чч. 2 та 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тому в частині заявлених вимог про стягнення заборгованості за період з квітня 2016 року до 01 травня 2018 року слід відмовити.
Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2022 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП; НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації» Київтеплоенерго» (м. Київ, пл. І.Франка, 5, ЄДРПОУ: 40538421) заборгованість в розмірі 54 898 грн. 39 коп. та судовий збір в сумі 2 270 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді