КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року місто Київ.
Справа 760/17961/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11661/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Немировська О.В.
розглянув в письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 січня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Просто-Страхування» про стягнення матеріальної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив суд стягнути на його користь 20467, 58 грн матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.02.2021 о 10 год. 40 хв. на Південному мосту у м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля «BMW Х3», р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля «Nissan Murano» р.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду. Внаслідок даної ДТП працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_3 .
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2021, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Позивач звернувся до страховика відповідача за відшкодуванням вартості збитків, нанесених автомобілю позивача, а саме заднього бампера та задньої протитуманної фари.
При цьому позивачем попередньо 15.04.2021 було проведено оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля на технічній станції ТОВ «Кий авто груп». Вартість відновлювального ремонту згідно з рахунком №Х23717 від 15.04.2021 склала 28508,58 грн.
Разом з тим, на картку позивача 16.04.2021 від страховика надійшла сума страхового відшкодування в розмірі 7629,39 грн.
Однак, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Nissan Murano» р.н.з. НОМЕР_2 , згідно квитанцій №32312923 від 14 травня 2021 року на суму 25517,80 грн та №310861819 від 15 квітня 2021 року на суму 2579,10 грн склала сумарно 28096,97 грн, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця у розмірі 20 467,58 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10 січня 2023 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 16 червня 2023 року, згідно поштової відмітки направила на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вказує, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин справи, висновки суду, що мають значення для справи не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що рішення суд обґрунтовує тим, що позивачем не надано експертний висновок щодо вартості відновлювального ремонту за пошкодженнями, яких зазнав автомобіль конкретно під час ДТП, яке сталося 25.02.2021. З даним висновком суду погодитись не можна, оскільки окрім рахунку від 15.04.2021№ МХ23717 позивачем до позовної заяви було додано копії актів виконаних робіт, оплачені рахунки, про що суд взагалі не вказує у своєму рішенні. Тобто, позивачем на час подання позову до суду вже були проведені ремонтні роботи на офіційній техстанції «Кий Авто» та отримані відповідні платіжні документи, копії яких були додані до позову.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2023 року для розгляду даної справи визначено склад колегії головуючий суддя - Желепа О.В. суддів: Немировська О.В., Мазурик О.Ф.
13 вересня 2023 року ухвалою Київського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження у даній справі та встановлено учасникам справи строк для подачі ними відзиву на апеляційну скаргу в п'ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали.
Суд тричі направляв ухвалу суду та копію апеляційної скарги відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, конверти повернулись з відміткою про відсутність особи за вказаною судом адресою.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що Позивачем, як особою, яка ініціювала даний судовий розгляд, не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю в сумі 20467,58 грн.,між виплаченою страховою компанією сумою та вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу, відповідно до квитанцій про оплату такого ремонту позивачем.
Також суд першої інстанції вказував, що не вбачається, яким способом була застрахована відповідальність винуватця ДТП - договором добровільного страхування або договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, розмір ліміту, франшизи тощо.
Серед іншого суд першої інстанції також вважав, що позивач звертався до страховика відповідача за відшкодуванням вартості збитків нанесених автомобілю позивача, а саме: з приводу ремонту заднього бамперу та задньої протитуманної фари. Однак, з позовної заяви та доданих до неї доказів не вбачається які пошкодження отримав відремонтований автомобіль саме в ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_3 (довідка про ДТП з вказівкою на пошкоджені частини авто, страховий акт тощо суду не подавались).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961 - IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 28 Закону № 1961 - IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, у тому числі, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно із ст. 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Системний аналіз ст. 22, 988, 1166, 1192, 1194, ст. 22, 28, 29, 36 Закону № 1961 - IV дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.
При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі, й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі обов'язок відшкодувати ту частину витрат, які необхідні для проведення ремонту автомобіля, які не увійшли до страхової виплати, покладається на особу, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19).
Відмовляючи у задоволенні позову суд вважав встановленими такі обставини, ОСОБА_3 25.02.2021 о 10 год. 40 хв., керуючи автомобілем «BMW Х3» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по Південному мосту, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2021 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 8).
Підтверджуючи заявлені позовні вимоги позивачем додано до позовної заяви копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 67), постанову Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2021 (а.с. 8), копії електронного повідомлення (а.с. 9), копію рахунка № НОМЕР_3 та №х23718 від 15.04.2021 (а.с. 10, 12), копію квитанції №31861819 від 15.04.2021 (а.с.11), копію акта виконаних робіт №ТО210415065 від14.05.2021 (а.с. 13), копію наряду - Замовляння №ТО210415065 від14.05.2021 (а.с. 14); копію квитанції №32312923 від 14.05.2021 (а.с.11).
Відповідно до частин 1-2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що страховиком відповідача здійснювалось виплату страхового відшкодування саме в сумі 7629,39 грн або в будь-якій іншій сумі, а також, що позивач звертався до страховика відповідача із такими вимогами. При цьому надана позивачем копія електронного повідомлення (а.с. 9) не підтверджує здійснення страховиком відповідача виплату страхового відшкодування оскільки з указаного повідомлення не можливо встановити ким здійснювалась оплата та внаслідок, якої ДТП.
Звертаючись із даним позовом до суду позивач вказував, що внаслідок ДТП, що мало місце 25.02.2021 його транспортний засіб зазнав такі пошкодження: задній бампер та задня протитуманна фара, однак матеріали справи не містять доказів того, що вказані пошкодження отримані внаслідок ДТП, що мало місце 25.02.2021.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що позивачем на час подання позову до суду вже були проведені ремонтні роботи на офіційній техстанції «Кий Авто» та отримані відповідні платіжні документи, копії яких були додані до позову не мають фундаментального значення для даної справи, оскільки проведення відновлювального ремонту автомобіля не підтверджує, що вказані пошкодження отримані внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 .
За відсутності доказів, які пошкодження отримав автомобіль під час ДТП, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не довів розмір завданих йому збитків, діями відповідача, а тому правомірно відмовив в задоволенні позову, розглянувши справу на підставі доказів. наданих позивачем.
Інші доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
При вирішенні вказаної справи районним судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 січня 2023 року постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Тому, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст.268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 січня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
О.В. Немировська