КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 758/2830/23
номер провадження: 22-ц/824/11283/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Нежури В.А., Соколової В.В.,
за участю секретаря - Мазурок О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Бережної Наталії Миколаївни на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 травня 2023 року у складі судді Петрова Д.В., у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 13 листопада 2009 року відповідачка уклала з позивачем договір, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписавши заяву, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Представник позивача посилається на те, що станом на 12 січня 2023 року виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 43 587 грн 90 коп., яка складається із: 35 652 грн 14 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 7 935 грн 76 коп. - заборгованості за простроченими відсотками.
З урахуванням наведеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 43 587 грн 90 коп. за кредитним договором б/н від 13 листопада 2009 року та судові витрати у розмірі 2 684 грн 00 коп.
Заочним рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 травня 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 35 652 грн 14 коп. заборгованості за кредитним договором.
У задоволенні решти позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, представник АТ КБ «ПриватБанк» - Бережна Н.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку в цій частині задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що до суду була надана копія анкети-заяви, в якій відповідачка особистим підписом засвідчила, що вона згодна, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Вказує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08 липня 2019 року по справі №923/760/18 жодного підпису відповідачки під публічно розміщеними Умовами та правилами закон не вимагає.
Вказує, що суд не врахував, що сторони досягли згоди щодо змісту та форми договору про надання банківських послуг, виконували його, відповідачка активувала картку, користувався кредитними коштами та частково погашала заборгованість, що свідчить про погодження сторонами усіх умов. Зазначає, що встановивши, що банк надав відповідачці кредит, а відповідачка його не повернула, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.
Також наголошує, що в заяві, підписаній відповідачкою, зазначена базова процентна ставка 3% на місяць, тобто вона була належним чином повідомлена про умови щодо сплати процентів.
Відповідачка ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У даній справі судове засідання вперше було призначено на 20 квітня 2023 року, а в подальшому розгляд справи відкладено на 08 травня 2023 року, зокрема, через неявку ОСОБА_1 у судові засідання.
Відповідачці ОСОБА_1 судові повістки-повідомлення про призначені судові засідання направлялися на наявну у матеріалах справи зареєстровану адресу її місця проживання: АДРЕСА_1 , однак судова кореспонденція повернулась до суду із довідкою поштового відділення про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
Інші адреси місця реєстрації чи проживання ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно зі ст.ст.13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки. На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов'язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Право на доступ до суду, передбачено п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру».
Статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції. Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи. Тим не менш, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні.
У справі «Гарячий проти України» (заява №43925/18) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за не надіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, апеляційного суду.
Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 (провадження №61-11723св22).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, оскільки судові повістки про виклик до суду були направлені відповідачці ОСОБА_1 , на дійсну її адресу листом рекомендованою кореспонденцією, апеляційний суд вважає, що в достатній мірі виконав обов'язок щодо повідомлення відповідачки про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомленої про дату і час судового засідання відповідачки.
Заочне рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35 652 грн 14 коп., в апеляційному порядку не оскаржуються, а тому відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України його законність та обґрунтованість в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк» -адвоката Рожка С.М., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване заочне рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено а підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 13 листопада 2009 року (а.с.46).
Відповідачці банком видано кредитні картки тип «Універсальна»: № НОМЕР_1 , термін дії до останнього дня травня 2012 року, № НОМЕР_2 , термін дії до останнього дня січня 2016 року, № НОМЕР_3 , термін дії до останнього дня січня 2016 року, № НОМЕР_4 , термін дії до останнього дня січня 2016 року, № НОМЕР_5 , термін дії до останнього дня березня 2019 року, № НОМЕР_5 , термін дії до останнього дня березня 2019 року. Також відповідачці видано кредитні картки тип «Універсальна GOLD»: № НОМЕР_6 , з терміном дії до останнього дня серпня 2020 року та № НОМЕР_7 , з терміном дії до останнього дня травня 2024 року (а.с.45).
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 відбувалася зміна кредитного ліміту у період з 13 листопада 2009 року по 10 листопада 2022 року (з 500 грн 00 коп. до 35 000 грн 00 коп.) (а.с.44).
На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору, крім анкети-заяви, позивач також надав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», паспорт споживчого кредиту.
Установлено, що відповідачка активно користувалася кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, а також поповнювала картку, про що свідчить виписка за рахунком (а.с.25-43).
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 12 січня 2023 року виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 43 587 грн 90 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35 652 грн 14 коп.; заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 7 935 грн 76 коп. (а.с.4-24).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, суд першої інстанції виходив з того, що наявний у справі паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню основного кредитного договору з позичальником і сам по собі не може вважатися умовами кредитного договору чи його частиною до укладення основного договору про споживчий кредит, якого між сторонами укладено не було, а надана позивачем анкета-заява про приєднання до банківських послуг від 13 листопада 2009 року та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг, не є договором про споживчий кредит у розумінні Закону України «Про споживче кредитування».
Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення процентів за користування кредитом.
Суд першої інстанції не звернув уваги, що матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2009 року, яка підписана нею, про отримання від АТ КБ «Приватбанк» банківських послуг, в якій сторони узгодили базову процентну ставку на рівні 3 % на місяць на залишок заборгованості.
Крім того, з довідки банку про надані ОСОБА_1 згідно укладеного кредитного договору кредитні картки, вбачається, що 08 вересня 2020 року банком відповідачці ОСОБА_1 була видана карта «Універсальна GOLD» № НОМЕР_7 , термін дії якої до останнього дня травня 2024 року (а.с.45).
Того ж дня, тобто 08 вересня 2020 року, ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, у якому сторони обумовили для картки «Універсальна GOLD» процентну ставку поза межами пільгового періоду, відсотків річних - 40,8% (а.с.47-49).
Підписавши вказану вище анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, а також паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов'язання.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що підписаний відповідачкою паспорт споживчого кредиту, передбачає пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.
З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за відсотками нарахована позивачем на підставі паспорту споживчого кредиту.
Розмір заборгованості відповідачкою не оспорюється.
Суд першої інстанції, у порушення вимог ст.81 ЦПК України, не врахував те, що сторонами було погоджено, зокрема, процентну ставку, її розмір і порядок нарахування, а, відтак, існують підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками відповідно до положень закону та підписаних відповідачкою анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту.
Відповідачкою не надано суду належних доказів на спростування розміру заборгованості та не заявлено клопотання щодо проведення судової економічної експертизи.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами з підстав, передбачених ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення в цій частині про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за відсотками у розмірі 7 935 грн 76 коп.
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
АТ КБ «ПриватБанк» за подання апеляційної скарги сплатило судовий збір у розмірі 4 026 грн 00 коп. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і задовольняє позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача у розмірі4 026 грн 00 коп.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Бережної Наталії Миколаївни задовольнити.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 травня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про стягнення із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за відсотками у розмірі 7 935 грн 76 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 4 026 грн 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: