КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
№ справи 757/4634/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13888/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючий - Немировська О.В.,
судді - Желепа О.В., Мазурик О.Ф.
секретар - Черняк Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Правекс-банк», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Татарченко Владислав Геннадійович,
за апеляційними скаргами представника Акціонерного товариства «Правекс-Банк» - Бурдюг Тетяни Вікторівни
та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року,
встановив:
у вересні 2023 року скаржник звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати неправомірними дії приватного виконавця, які полягали у відкритті виконавчого провадження з порушенням строків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Також скаржник просив зобов'язати приватного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, закрити виконавче провадження та скасувати всі накладені арешти та заборони.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року скаргу було задоволено, визнано неправомірними дії приватного виконавця Татарченка В.Г. щодо відкриття виконавчого провадження №58574319 від 10 березня 2019 року, а постанову визнано прийнятою з пропущенням строку для пред'явлення. Скасовано постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №58574319 від 10 березня 2019 року.
Не погоджуючись з ухвалою, приватний виконавець Татарченко В.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Представник стягувача АТ «Правекс-банк» Бурдюг Т.В. також подала апеляційну скаргу, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовити.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення приватного виконавця Татарченка В.Г., представника АТ «Правекс банк» - Змієвської Т.П., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду зі скаргою, скаржник посилався на те, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка В.Г. від 10 березня 2019 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Печерського районного суду м.Києва від 19 червня 2013 року у справі за позовом АТ «Правекс банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначала, що стягувачем було пропущено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки строк його пред'явлення було встановлено до 01 жовтня 2014 року. За таких обставин просила визнати неправомірними дії приватного виконавця, які полягали у відкритті виконавчого провадження з порушенням строків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зобов'язати приватного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, закрити виконавче провадження та скасувати всі накладені арешти та заборони.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року скаргу було задоволено, визнано неправомірними дії приватного виконавця Татарченка В.Г. щодо відкриття виконавчого провадження №58574319 від 10 березня 2019 року, а постанову визнано прийнятою з пропущенням строку для пред'явлення. Скасовано постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №58574319 від 10 березня 2019 року.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем було пропущено строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання, що свідчить про неправомірність дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не можу, оскільки він зроблений із порушенням норм матеріального та процесуального права та не відповідає встановленим у справі обставинам.
У своїх апеляційних скаргах представник стягувача та приватний виконавець посилаються на те, що судом першої інстанції не було враховано переривання строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та зроблено помилковий висновок про наявність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 грудня 2013 року Печерським районним судом м.Києва було видано виконавчий лист на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс Банк» заборгованості за кредитним договором.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV).
Відповідно до ст. 22 вказаного Закону в редакції, чинній на момент ухвалення рішення, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання
перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.
З наявної в матеріалах справи копії виконавчого листа, виданого на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, вбачається, що він неодноразово пред'являвся до виконання та був повернутий 27 грудня 2016 року на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.
05 жовтня 2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» (№1404-VIII) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про виконавче провадження» (№1404-VIII) визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (№1404-VIII) визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Враховуючи те, що постанова про повернення виконавчого листа була прийнята 27 грудня 2016 року, а повторно виконавчий лист було пред'явлено в межах трирічного строку, підстави вважати, що виконавче провадження було відкрито неправомірно - відсутні.
Посилання скаржника на те, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про виконавче провадження» (№1404-VIII) визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, є безпідставними, оскільки виконавчими є дії, які вчиняються приватним (державним) виконавцем в межах виконавчого провадження, тоді я пред'явлення стягувачем виконавчого листа до виконання виконавчою дією не є.
В даному випадку строк для пред'явлення виконавчого листа для виконання було перервано пред'явленням його до виконання. Повернення виконавчого листа постановою від 24 грудня 2016 року відбулось після набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» (№1404-VIII), отже строк для повторного пред'явлення виконавчого листа для виконання було встановлено у три роки.
Вказані обставини судом першої інстанції враховані не були.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», заява № 18357/91, від 19 березня 1997 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначив, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при зверненні до суду зі скаргою представник ОСОБА_1 стверджував, що із матеріалами виконавчого провадження і постановою про відкриття виконавчого провадження боржник ознайомилась лише 31 серпня 2022 року. Вказане було підтверджено у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції і представником скаржника - ОСОБА_2.
Разом з тим, виділені матеріали справи (провадження №4с-139/23), які надійшли до суду апеляційної інстанції разом з матеріалами справи за скаргою ОСОБА_1 , яка є предметом даного розгляду, свідчать про те, що
ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 у листопаді 2021 року вже зверталась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні №58574319, отже була обізнана про його відкриття.
Отже, звернення ОСОБА_1 у вересні 2022 року зі скаргою на дії приватного виконавця в даному випадку спрямоване не на захист прав та інтересів боржника, а з метою зупинення вчинення виконавчих дій, що підтверджується в тому числі поданою скаржником заявою про забезпечення скарги.
Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, апеляційні скарги слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційні скарги представника Акціонерного товариства «Правекс-Банк» - Бурдюг Тетяни Вікторівни та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Правекс-банк», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Татарченко Владислав Геннадійович - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2023 року.
Головуючий
Судді