КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
справа № 753/13759/21
провадження № 22-ц/824/11333/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Дьоміній К.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 03 травня 2023 року, постановлене під головуванням судді Якусика О. В,у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 753/13759/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 1 жилої кімнати, загальною площею 40,50 кв.м., з яких - 17,30 кв.м. жилої площі.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 1 жилої кімнати, загальною площею 40,50 кв.м., з яких - 17,30 кв.м. жилої площі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 46754280000) та заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо даної квартири до ухвалення рішення у цій справі.
Мотивуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначав, що відповідач, будучи обізнаним про скасування апеляційним судом 17 червня 2021 року рішення суду від 31 березня 2016 року у справі № 753/12898/15-ц про витребування майна, намагається проникнути в квартиру та чинить перешкоди позивачу щодо володіння та розпорядження квартирою. Позивач вважає, що в разі невжиття судом заходів забезпечення позову ефективний захист та поновлення порушених прав позивача може бути істотно ускладненим чи унеможливленим.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , шо складається з 1 (однієї) жилої кімнати, загальною площею 40,50 кв.м., з яких - 17,30 кв. м. житлової площі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 46754280000), що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .
В іншій частині - у задоволенні заяви відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, у задоволенні заяви відмовити.
Вимоги обґрунтовані тим, що суд не звернув уваги на той факт, що обраний позивачем вид забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав.
Судом не взято до уваги наявність у суді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про примусове виселення останнього з спірної квартири, та відмову суду у вказаній справі у задоволенні заяви про застосування заходів зустрічного забезпечення.
Апелянт вважає, що захід забезпечення позову є неспівмірним, невиправданим та надмірним обмеженням речового права.
В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може зробити неможливим чи ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову - це вжиття заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Їх вжиття гарантує реалізацію позовних вимог у разі їх задоволення і саме по собі не може порушувати права відповідача, оскільки носить тимчасовий характер.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а саме Квартири АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22 серпня 2015 року, укладеним із ОСОБА_3 , набув у власність квартиру АДРЕСА_1 . Відомості про позивача як власника майна 22 серпня 2015 року були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Водночас, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року у справі № 753/11346/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2014 року, зокрема, визнано за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та витребувано вказану квартиру у ОСОБА_5 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року у справі № 753/12898/15-ц витребувано спірну квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_3
11 березня 2019 року проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру на підставі вказаних вище рішень суду.
17 червня 2021 року Київським апеляційним судом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалено постанову, якою скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року у справі № 753/12898/15-ц.
Встановлені судом обставини у цій справи свідчать, що під час судових проваджень щодо спірної квартири відбувалося її неодноразове відчуження.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Будь-яких доказів, що у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову, будуть порушені права апелянта або інших осіб, суду апеляційної інстанції не надано.
Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника спірного майна, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та у користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.
Невжиття заходу забезпечення позову може призвести до здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист.
Враховуючи зміст позовних вимог та запропоновані заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, колегія суддів погоджується із висновком суду що вказані заходи, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Посилання апелянта на те, що існує спір за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо примусового виселення останнього із спірної квартири та вселення ОСОБА_2 , та в рамках розгляду даної справи судом відмовлено у задоволення забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на квартиру, колегія суддів не приймає. Заявлена обставина не має правового значення для вирішення поданої заяви про забезпечення позову в даній справі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 11 серпня 2021 року постановлена з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для їх скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 03 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 18.12.2023 року.
Суддя-доповідач
Судді