ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Черкаси
Справа № 705/2210/23
Провадження № 22-ц/821/1829/23
Категорія: 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.,
суддів: Гончар Н.І., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: Військова частина НОМЕР_1 ,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2023 року (ухваленого під головуванням судді Годік Л.С. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків від ДТП,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
27 квітня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих ДТП.
В обгрунтування позову вказує, що автомобіль Chevrolet tracker, військовий номер НОМЕР_2 (д.н.з НОМЕР_3 ) належить військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно наказів командира в/ч НОМЕР_1 № 175 від 26.08.20, № 175 від 26.08.20 та № 211 від 15.08.22 по стройовій частині матроса ОСОБА_2 , з 25.08.20, з 27.01.2021 та 15.08.2022 відповідно, зараховано до списків військової частини водієм 1 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу автомобільної роти в/ч НОМЕР_1 .
Приналежність ОСОБА_2 до особового складу в/ч підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 , згідно даних якого він проходив військову службу у військовій частині з 26.08.2020 по 15.08.22.
Вказує, що у період проходження у позивача військової служби військовослужбовець ОСОБА_3 , приблизно о 23 год. 55 хв. 26.08.21 повертаючись із рейсу у в/ч НОМЕР_1 та під'їжджаючи до нерегульованого перехрестя: вул. Отамана Головатого/Ярмаркова площа і маючи перевагу в русі, оскільки рухався по головній дорозі, водій Chevrolet tracker, д.н.з. НОМЕР_5 , побачив як перетинає перехрестя транспортний засіб Volvo FH12, д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який проїжджав зазначене нерегульоване перехрестя, не надавши переваги в русі автомобілю в/ч НОМЕР_1 , спричинивши останньому серйозні пошкодження, внаслідок чого автомобіль Chevrolet tracker, д.н.з. НОМЕР_5 , зазнав значної майнової шкоди.
Позивач вказує, що 29.09.2021 рішенням Суворовського районного суду міста Одеси, залишеним постановою Одеського апеляційного суду без змін, винесено постанову про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
Завдана шкода в/ч НОМЕР_1 внаслідок ДТП склала 342 275,00 грн у відповідності до рахунку-фактури № 000000107 від 21.09.2021 відповідно до висновку експерта № 228-21 від 21.09.2021 р. «послуги по ремонту та технічному обслуговуванню легкового автомобіля Chevrolet tracker, д.н.з. НОМЕР_5 » на суму 185 160,73 грн.
Відповідно до завдання матеріальних збитків, завданих державі (в особі в/ч НОМЕР_1 ) матросом ОСОБА_6 було написано рапорт на командира військової частини НОМЕР_1 про добровільне відшкодування завданих збитків у відповідності до Закону України « Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», згідно якого військовослужбовці мають право на добровільне відшкодування збитків завданих державі. На основі даного рапорту було видано наказ по стройовій частині про надання такого дозволу на відшкодування завданої шкоди, у зв'язку із чим позивач вважає, що ніяких інших доказів не було потрібно для визнання вини порушника.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками полягає у порушенні ОСОБА_7 п. 12.1, 12.3, 16.5 ПДР, що призвело до ДТП; внаслідок ДТП відбулося зіткнення транспортних засобів і транспортний засіб Chevrolet tracker, д.н.з. НОМЕР_5 , став непридатним до використання, для відновлення якого потрібно 158 929,05 грн.
На підставі наведеного, позивач просив суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 суму збитків, заподіяних унаслідок ДТП у розмірі 158 9290,5 грн. та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків від ДТП.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 11 жовтня 2023 року через систему Електронний суд, Військова частина НОМЕР_1 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необгрунтованим, постановленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просила скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 задовільнити повністю та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 144 458,93 грн. та судові витрати.
Мотивація апеляційної скарги аналогічна позовним вимогам.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи, які встановлені судом першої інстанції
Із матеріалів справи вбачається, що згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 175 від 26.08.20 по стройовій частині матроса ОСОБА_2 , з 25.08.20 зараховано до списків військової частини водієм 1 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу автомобільної роти в/ч НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 175 від 26.08.20 по стройовій частині матроса ОСОБА_2 , з 27.01.21 було зараховано до списків військової частини водієм 1 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу автомобільної роти в/ч НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 211 від 15.08.22 по стройовій частині матроса ОСОБА_2 , водія 1 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу автомобільної роти в/ч НОМЕР_1 виключено із списків військової частини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по технічній частині) м. Одеса за № 9 від 01.03.2021 було закріплено автомобільну техніку, а саме Chevrolet tracker, реєстраційний номер НОМЕР_5 , за матросом ОСОБА_8 .
Згідно наряду № 234 на використання машин військової частини НОМЕР_1 на 26.08.2021 автомобіль Chevrolet tracker, реєстраційний номер НОМЕР_5 , було надано у розпорядження контр-адмірала ОСОБА_9 з часом виїзду - 07:00 год. 26.08.2021 та часом повернення - 18:00 год. 26.08.2021.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.08.2021 «Про призначення службового розслідування» було призначено проведення службового розслідування. Згідно акту № 4 службового розслідування вбачається, що шкода була завдана державі в особі військової частини НОМЕР_1 внаслідок ДТП через порушення вимог п. 12.1 ПДР та статей 11, 128 Закону України « Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» відповідачем ОСОБА_1 .
Відповідно до рапорту командира автомобільної роти в/ч НОМЕР_1 від 27.08.2021 вбачається, що 26.08.2021 після 23:00 години йому зателефонував водій 1 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 і повідомив, що потрапив у ДТП.
27.08.2021 ОСОБА_1 надав свої письмові пояснення, в яких виклав обставини ДТП, яке сталося 26.08.2021.
Згідно акту № 55 технічного стану легкового автомобіля Chevrolet tracker, зав. № Y6DBD765JEB651443, д.н.з. НОМЕР_5 вбачається, що автомобіль технічно справний.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 037961 від 27.08.2021 вбачається, що ОСОБА_4 26.08.2021 о 23 год.55 хв. в м. Одеса по вул. От.Головатого/площа Ярмарочна керуючи т/з Volvo FH12, д.н.з. НОМЕР_6 , з напівпичіпом Trailor, д.н.з НОМЕР_7 , при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надав переваги в русі т/з Chevrolet tracker, д.н.з. НОМЕР_5 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 037981 від 27.08.2021 вбачається, що ОСОБА_1 26.08.2021 о 23 год.55 хв. в м. Одеса по вул. От.Головатого/площа Ярмарочна керуючи т/з Chevrolet tracker, д.н.з. НОМЕР_5 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з автомобілем Volvo FH12, д.н.з. НОМЕР_6 , з напівпичіпом Trailor, д.н.з НОМЕР_7 , який рухався по перехрестю. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Згідно висновку експерта № 228-21 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу Chevrolet tracker, реєстраційний номер НОМЕР_5 , від 18.10.2021, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Chevrolet tracker, реєстраційний номер НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 27.08.2021 року, визначається рівною 185 160,73 грн.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність підстав для задоволення позову, про що позивач повинен надати докази, а відповідач має зустрічний обов'язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень і спростовують відповідні вимоги.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 559/2218/17.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з вказаних положень судовому захисту підлягає саме порушене право, тому відсутність доказів щодо наявності порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 751/968/18.
Звертаючись до суду із позовом, Військова частина НОМЕР_1 посилалась на те, що відповідач проходив військову службу у позивача; 26.08.2020 сталася ДТП за участю відповідача на службовому автомобілі, внаслідок ДТП належний позивачеві автомобіль отримав механічні ушкодження, при цьому, завдана позивачеві шкода склала 158 929,05 грн., яку він просив відшкодувати за рахунок ОСОБА_1 .
На думку позивача, вина відповідача доведена постановою Суворівського районного суду м. Одеси від 29.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, якою на вказану особу накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу; наявний протиправний зв'язок між поведінкою відповідача та спричиненими збитками внаслідок ДТП; для відновлення належного позивачеві транспортного засобу потрібно 158 929,05 грн.
На підтвердження позовних вимог військовою частиною було долучено копію службового розслідування, копію повноваження командира військової частини НОМЕР_1 .
Як встановлено судом , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по технічній частині) м. Одеса за № 9 від 01.03.2021 було закріплено автомобільну техніку, а саме Chevrolet tracker, реєстраційний номер НОМЕР_5 , за матросом ОСОБА_1 .
Згідно акту № 4 службового розслідування вбачається, що шкода була завдана державі в особі військової частини НОМЕР_1 внаслідок ДТП через порушення ОСОБА_1 вимог п.12.1ПДР та статей 11, 128 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», що виразилось в умисному перевищені швидкості руху до 80 км/год замість дозволеної в місті швидкості 50 км/год , внаслідок чого водій ОСОБА_10 не зміг вчасно відреагувати на дорожню обстановку, не справився з керуванням автомобілем, в результаті чого відбулося ДТП. Автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, його відновлення коштує 185 160,73 грн. Матросу ОСОБА_11 було оголошено «сувору догану» та вказану особу притягнуто до повної матеріальної відповідальності у сумі 185 160,743 грн. в рахунок погашення завданої його діями шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Такі правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема в постанові від 25 лютого 2019 року в справі № 466/4051/15-ц.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, з долучених до матеріалів позовної заяви документів за наслідками ДТП, яка сталася 26.08.2021 було складено два протоколи про адміністративне правопорушення, а саме відносно відповідача ОСОБА_1 та відносно водія ОСОБА_4 , при цьому, як на доказ вини відповідача ОСОБА_1 , позивач посилається на постанову Суворівського районного суду м. Одеси, проте, до матеріалів справи дану постанову долучено не було, що позбавило суд можливості встановити доведеність та обгрунтованість вини обох учасників ДТП, а також безпосередні обставини вчинення 26.08.2021 дорожньо-транспортної пригоди.
Тільки до апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 долучила копію постанови Суворівського районного суду м. Одеси від 29.09.2021 у справі №523/16808/21 та копію постанови Одеського апеляційного суду від 22.12.2021, проте, в даній апеляційній скарзі відсутнє будь-яке клопотання щодо прийняття нових доказів та обгрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції.
У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини 1статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно положень частини 3 статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 12 серпня 2020 року у справі N 704/192/18.
Розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції, суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства, та оскільки клопотання про прийняття нових доказів позивачем не заявлено, не надано докази неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання нових доказів, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України позбавлений процесуальної можливості прийняти зазначені документи як належні та допустимі докази та надати їм відповідну оцінку.
Колегія суддів вважає вірними висновки суду, що позивачем до позовної заяви не надано жодних документів та не вказано в тексті позовної заяви про те, чи був взагалі застрахований автомобіль Chevrolet tracker, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що позбавляє суд можливості визначити розмір відшкодування, яке підлягає стягненню з винної особи та коло учасників судового процесу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно висновку експерта №228-21 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу Chevrolet tracker, реєстраційний номер НОМЕР_5 , від 18.10.2021, вартість матеріального збитку становить 185 160,73 грн; при цьому, звертаючись із позовною заявою, військова частина НОМЕР_1 визначила суму збитків, заподіяних внаслідок ДТП 24.09.2018 у розмірі 158 929,05 грн, а в апеляційній скарзі просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вже третю суму - 144 458,93 грн, тобто позивачем не визначено, яка саме сума матеріального збитку підлягає до стягнення з відповідача та з чого він виходив, визначаючи її розмір.
Отже, при перевірці правильності мотивів судового рішення, апеляційний суд вважає, що районний суд правильно встановив предмет та підстави позовних вимог, надав їм належну оцінку та дійшов до правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову через недоведеність його вимог.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2023 року у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків від ДТП- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Н.І. Гончар