Справа № 159/5292/23 Головуючий у 1 інстанції: Шишилін О. Г.
Провадження № 22-ц/802/1211/23 Доповідач: Федонюк С. Ю.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вони з відповідачем ОСОБА_2 з 11 листопада 2001 року знаходились у зареєстрованому шлюбі , який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ковелю Реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області 11 листопада 2001 року, актовий запис №483.
Вказувала, що від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Родина фактично розпалася через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки. Спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, планів на майбутнє не планують. Подальші шлюбні відносини та збереження родини вважала неможливими. Спору про поділ спільного майна подружжя немає. Наполягала на розірванні шлюбу без надання строку для примирення.
На підставі наведеного позивачка просила суд розірвати шлюб між нею та відповідачем.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2023 року позов задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 11 листопада 2001 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ковелю Реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області 25 березня 2014 року, актовий запис №483, розірвано.
Прізвище позивачці залишено без змін « ОСОБА_5 ».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1073 гривень 60 копійок.
Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про відмову від позову та прохання закрити провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для прийняття відмови від позову і закриття провадження у справі, з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Пунктом 1 частини 2 статті 49, частиною 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 373 ЦПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову відповідає вимогам статті 206 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що прийнята судом відмова від позову при збереженні існуючих правовідносин, які спричинили звернення до суду, не є перешкодою для повторного звернення до суду з аналогічною вимогою (відмова від позову про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів, про позбавлення батьківських прав тощо не позбавляє сторін звернутися до суду із тим самим позовом).
Оскільки відмова ОСОБА_1 від позову не порушує прав та інтересів інших осіб, не суперечить закону, а тому підлягає прийняттю судом з визнанням рішення суду першої інстанції нечинним та закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 206, 255, 368, 373, 374, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Відмову позивача ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу прийняти.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2023 у даній справі визнати нечинним.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді