Провадження № 2/760/11849/23
Справа № 760/28694/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (адреса: АДРЕСА_2 ), третя особа: ОСОБА_3 /далі - ОСОБА_3 / (адреса: АДРЕСА_1 ), про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
ВСТАНОВИВ:
Рух справи
27.10.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 28.10.2021, за підписом позивача в якій вона просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі від усіх видів заробітку (доходу) до досягнення сином 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2021 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 29.10.2021.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла 02.11.2021
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 08.11.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні).
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Обґрунтування позову
В позові вказується, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала у цивільному шлюбі (2003-2006рр.) з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зазначається, що від цивільного шлюбу сторони мають повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається на 1 курсі Державного університету телекомунікацій, кафедра інформаційної системи та технології з денною формою навчання на контрактній основі. Вартість навчання згідно з умовами договору про надання освітніх послуг складає 24 800,00 грн на рік.
Як стверджує позивач, син проживає з нею та перебуває на її утриманні.
Позивач зауважує, що не в змозі самостійно утримувати сина ( ОСОБА_3 ), оскільки одна виховує ще двох неповнолітніх синів ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Позивач наголошує, що у зв'язку з зазначеним вони з сином опинилися у скрутному матеріальному становищі, син потребує матеріальної допомоги на навчання, а відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає.
При цьому, зі слів позивача, відповідач інших дітей не має, аліментів нікому не сплачує, отже має можливість надавати грошову допомогу на утримання нашого сина.
Щодо правової позиції відповідача
Станом на день винесення рішення відзив на позовну заяву не надійшов.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особі - відповідача.
За інформацією Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА від 02.11.2021 (а.с. 17) відповідач ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 30.07.2019 по т.ч. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV громадянин України …> зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Відповідно до ч. 10 ст. 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. …> За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.
Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача, копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну проживання» (а.с. 25).
Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, суд зробив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади (а.с. 26).
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
З наявної в матеріалах справи копії повторного свідоцтва про народження від 08.04.2010 серії НОМЕР_2 (а.с. 8) вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_6 (мати).
Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 (а.с. 10-12):
- державна реєстрація відомостей про батьків, зокрема, про батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведена відповідно до ст. 126 Сімейного кодексу України;
- 16.03.2010 додано відмітки про те, що ОСОБА_2 на підставі рішення про позбавлення батьківських прав 2-3038-1/09 від 27.11.2009 Солом'янського районного суду міста Києва позбавлений батьківських прав.
В матеріалах справи міститься довідка від 01.10.2021 № 1598 видана ОСОБА_3 про те, що він навчається в Державному університеті телекомунікацій на 1 курсі Навчально-наукового інституту інформаційних технологій за спеціальністю «Інформаційні системи та технології» денної форми навчання з фінансуванням за рахунок коштів фізичних осіб; термін навчання: з 01.09.2021 по 30.06.2025 (а.с. 9).
Також, матеріали справи містять: копію паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 3-4), копію паспорта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5); копію картки платника податків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Відповідачем пояснень та доказів на спростування наведеного, а також неможливості надавати допомогу сину до суду не надано.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 2 статті 166 СК України передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно з ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з яким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Отже, для реалізації права на пред'явлення позову необхідно: а) наявність чи відсутність певних обставин (умов); б) додержання встановленого законом порядку пред'явлення позову.
Така правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 344/16240/17 (провадження № 61-46809св18).
Оскільки умовами для пред'явлення позову про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, є досягнення дитиною повноліття, її навчання у навчальному закладі за денною формою, потреба у матеріальній допомозі та можливість надання такої допомоги платником аліментів (оскільки доводів та доказів на спростування відповідачем у справі не подано), то суд, встановивши наявність таких передумов дійшов висновку, у позивача виникло право на стягнення аліментів до досягнення дитиною 23 років.
Разом з тим, з аналізу змісту ст. 199 СК України вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу (зазначена правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 466/532/16-ц, провадження № 61-42252св18).
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення щодо підстав виникнення обов'язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання.
Так, пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначений правовий підхід застосовано і в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 225/1447/16-ц провадження № 61-18843св18.
Стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 756/9882/19 /провадження № 61-2065св23/).
Аліментні зобов'язання за своєю природою та генезою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 753/20347/20 /провадження № 61-5707св22/).
Разом з тим, з аналізу змісту ст. 199 СК України вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу (зазначена правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 466/532/16-ц, провадження № 61-42252св18).
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Суд бере до уваги, що матеріалами справи підтверджено, що син відповідача ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досяг віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; навчається у навчальному закладі на денній формі навчання; не працює; знаходиться на утриманні матері, а тому потребує матеріальної допомоги.
При цьому матеріали справи доказів на підтвердження того, що відповідач неспроможний надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину ( ОСОБА_3 ), який продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, не містять.
Разом з тим, судом враховано, що як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, ОСОБА_3 перебуває на утриманні матері ( ОСОБА_1 , позивача).
Суд наголошує, що обов'язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов'язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.
Враховуючи те, що відповідач знаходиться у працездатному віці, він зобов'язаний утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.
Вирішуючи спір, суд, дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши положення ст.ст. 182, 198, 199, 200 СК України, дійшов висновку про те, що повнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги, натомість його батько, ОСОБА_2 , маючи обов'язок її надавати такої допомоги не надає, на відсутність такої змоги (в т. ч. з огляду на матеріальне становище сторін, їх стан здоров'я та сімейний стан) суду не вказав, тому суд вважає за можливе стягнути з нього користь позивача аліменти на період навчання сина.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина до досягнення останнім 23 років в розмірі 1/4 всіх доходів щомісячно.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Суд враховує, що як вбачається з відтиску штампу суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у даній справі 27.10.2021.
Суд зазначає, що ч. 2 ст. 199 СК України передбачено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Разом з тим, суд зауважує, що як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 459/2988/19 (провадження № 61-7539св22): «Завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та: 1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або 2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти)».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Щодо судового збору
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Матеріали справи будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач звільнений від оплати судового збору не містять.
Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.
За змістом ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Відповідно до п. 11 розділу XIX «Звернення судових рішень до примусового виконання» Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 оригінал виконавчого документа про стягнення судового збору надсилається судом до ДСА України або відповідного територіального управління ДСА України, як представника стягувача відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України "Про виконавче провадження", для його подальшого пред'явлення до виконання.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 27.10.2021 і до припинення ним навчання, але не довше ніж до 12.10.2026.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень) судового збору в дохід держави.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Оригінал виконавчого документа про стягнення судового збору надіслати до Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ: 26255795; адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5), як представника стягувача.
Суддя Л. Л. Зуєвич