Справа №760/29208/23
1-кс/760/12081/23
19 грудня 2023 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання старшого слідчого СВ Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна в кримінальному провадженні № 12023100090003621 від 06.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України,-
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, подане в рамках кримінального провадження № 12023100090003621 від 06.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
Подане клопотання обґрунтовується тим, що у провадженні слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100090003621 від 06.12.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.12.2023 року до Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що невідомі особи, незаконно заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , яка на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва від 12.12.2000 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 12.12.2000 року № 25451, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Києва від 21.12.2000 року і записане в реєстрову книгу за № 4361 (Д.200-233), належить заявнику ОСОБА_5 , чим завдали останньому майнової шкоди.
06 грудня 2023 року слідчим Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві у порядку ст. 208 КПК України за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 22, було затримано гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 190 КК України.
06 грудня 2023 року слідчим Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві проведено обшуку на підставі ч 3 ст. 233 КПК України за адресою проживання гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: АДРЕСА_2 , інформація про право власності згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутня, в ході в ході якого було виявлено та вилучено:
-Банківську картку банку «Райфайзен Банк» № НОМЕР_1 , банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , які поміщено до спец.пакету ЕХР0450390;
-Банківський договір № 876367711/271023, який поміщено до спец.пакету ЕХР0450390.
В порядку ст. 98 КПК України зазначене вище майно постановою слідчого СВ Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві було визнане речовими доказами по кримінальному провадженню за № 12023100090003621 від 06.12.2023.
В клопотанні поставлено питання про накладення арешту на вилучене майно, з метою забезпечення його збереження як речового доказу, що вилучене 06.12.2023 в ході проведення обшуку (ч.3 ст.233 КПК України) за адресою проживання гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: АДРЕСА_2 .
У судове засідання прокурор/слідчий не з'явився, 19.12.2023 слідчим ОСОБА_7 було подано до суду заяву про розгляд даного клопотання за її відсутності. Подане клопотання підтримала.
Власник тимчасово вилученого майна - ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду даного клопотання повідомлений належним чином, прочини неявки у судове засідання слідчому судді не повідомив.
Слідчий суддя вважає за можливе розглянути подане клопотання за відсутності слідчого та власника майна.
Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування судового засідання не здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Дослідивши матеріали клопотання та докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100090003621 від 06.12.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.12.2023 року до Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що невідомі особи, незаконно заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , яка на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва від 12.12.2000 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 12.12.2000 року № 25451, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Києва від 21.12.2000 року і записане в реєстрову книгу за № 4361 (Д.200-233), належить заявнику ОСОБА_5 , чим завдали останньому майнової шкоди.
06 грудня 2023 року слідчим Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві у порядку ст. 208 КПК України за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 22, було затримано гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 190 КК України.
06 грудня 2023 року слідчим Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві проведено обшуку на підставі ч 3 ст. 233 КПК України за адресою проживання гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: АДРЕСА_2 , інформація про право власності згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутня, в ході в ході якого було виявлено та вилучено:
-Банківську картку банку «Райфайзен Банк» № НОМЕР_1 , банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , які поміщено до спец.пакету ЕХР0450390;
-Банківський договір № 876367711/271023, який поміщено до спец.пакету ЕХР0450390.
Під час судового розгляду було встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 11.12.2023 (справа № 760/29212/23) відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України надано слідчому слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 на проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформація про право власності на квартиру згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутня, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлення та переслідування осіб, які причетні до вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь кримінального правопорушення, а саме:
- Банківської картки банку «Райфайзен Банк» № НОМЕР_1 , банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , які поміщено до спец. пакету ЕХР0450390;
- Банківського договору № 876367711/271023, який поміщено до спец. пакету ЕХР0450390.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вилученні речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Враховуючи, що обшук було проведено на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, тому вилучені під час обшуку речі та документи є тимчасово вилученим майном.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94,132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Постановою т.в.о. начальника слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 від 06.12.2023 вилучені під час обшуку 06.12.2023 банківську картки банку «Райфайзен Банк» № НОМЕР_1 , банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , які поміщено до спец. пакету ЕХР0450390, банківський договір № 876367711/271023, який поміщено до спец. пакету ЕХР0450390, було визнано речовим доказом кримінальному провадженні № 12023100090003621 від 06.12.2023.
Враховуючи викладене вище, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність накладення арешту на речі та предмети, які вилучені 06.12.2023 за результатами обшуку на підставі ухвали слідчого судді за адресою проживання гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: АДРЕСА_2 .
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а вказане вище тимчасово вилучене майно - арешту, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Керуючись ст.ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 309 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучене 06.12.2023 України за адресою проживання гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: АДРЕСА_2 , а саме:
-Банківську картку банку «Райфайзен Банк» № НОМЕР_1 , банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , які поміщено до спец.пакету ЕХР0450390;
-Банківський договір № 876367711/271023, який поміщено до спец.пакету ЕХР0450390.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1