Справа № 760/8634/22
Провадження № 1-кс/760/269/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні №12016040230000639 від 10 вересня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.3 ст.206-2, ч.2 ст.129, ч.5 ст.191, ч.1 ст.364, ч.4 ст.358 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся в його інтересах до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2017 року на майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 1225283500:01:003:0237, площею 8,2481 га, яка знаходиться на території Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання покликається на те, що ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2017 року накладено арешт шляхом заборони користування та розпорядження на земельні ділянки (паї), які орендовані СФГ «Олександро-Володимирівське» в рамках кримінального провадження №12016040000000922. Зазначене кримінальне провадження об'єднане з іншими кримінальними провадженнями під №12016040230000639 від 10 вересня 2016 року. Вказане об'єднане кримінальне провадження знаходиться в провадженні Солом'янського УП ГУНП в м. Києві.
Крім того, зазначив, що арешт на майно підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225283500:01:003:0237, площею 8,2481 га, яка знаходиться на території Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області не відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, до того ж, арешт земельної ділянки порушує права ОСОБА_3 як власника земельної ділянки, оскільки в матеріалах кримінального провадження №12016040230000639 від 10 вересня 2016 року не міститься жодних даних щодо причетності ОСОБА_3 до даного кримінального провадження.
02 травня 2023 року до слідчого судді надійшла заява ОСОБА_5 (заявника у кримінальному провадженні), в якій вказав, що він та члени його родини є потерпілими у об'єднаному кримінальному провадженні №12016040230000639 від 10 вересня 2016 року. В березні 2017 року органом досудового розслідування ГУ НП в Дніпропетровській області було подано клопотання про арешт майна з метою унеможливлення подальших протиправних дій невідомими особами щодо майна СФГ «Олександро-Володимирівське», в тому числі і земельних ділянок (паїв). Станом на 19 квітня 2023 року його корпоративні права та його родини як засновників та членів вказаного підприємства в частині оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225283500:01:003:0237, яка належить ОСОБА_3 , у повному обсязі судами поновлені. Вказав, що не заперечує проти часткового скасування ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпро від 29 березня 2017 року у справі №200/5342/17 та просить скасувати арешт земельної ділянки кадастровий номер 1225283500:01:003:0237, площею 8,2481 га, яка належить ОСОБА_3 .
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій вказав, що підтримує подане клопотання в повному обсязі, просить його задовольнити, а судове засідання проводити без його участі.
Прокурор Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання, в якому просив розглядати клопотання без його участі, з урахуванням заяви ОСОБА_5 , який є заявником у вказаному провадженні, проти задоволення клопотання не заперечував.
Дослідивши клопотання та додані до нього копії документів, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення даного клопотання з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2017 року у справі №200/5342/17 накладено арешт у кримінальному провадженні №12016040000000922, шляхом заборони користування та розпорядження на земельні ділянки (паї), які орендовані СФГ «Олександро-Володимирівське», зокрема й на земельну ділянку з кадастровим номером 1225283500:01:003:0237.
Кримінальне провадження №12016040000000922 в подальшому було об'єднане в одне кримінальне провадження №12016040230000639 від 10 вересня 2016 року.
Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016040230000639 від 10 вересня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.3 ст.206-2, ч.2 ст.129, ч.5 ст.191, ч.1 ст.364, ч.4 ст.358 КК України, здійснюється Солом'янським УП ГУНП у м. Києві, а процесуальне керівництво - Солом'янською окружною прокуратурою.
Представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся в його інтересах до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2017 року на майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 1225283500:01:003:0237, площею 8,2481 га, яка знаходиться на території Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_3 , оскільки вважає, що в матеріалах кримінального провадження №12016040230000639 від 10 вересня 2016 року не міститься жодних даних щодо причетності ОСОБА_3 до даного кримінального провадження.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №304461312 від 07.07.2022 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1225283500:01:003:0237, площею 8,2481 га, яка знаходиться на території Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч.2 ст.174 КПК України).
Також, вирішуючи питання про скасування арешту майна, слідчий суддя зобов'язаний урахувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та з дотриманням принципу справедливої рівноваги. ЄСПЛ констатує порушення державою ст.1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя врахував, що існує можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, адже воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Водночас, положення кримінального процесуального закону не визначають переліку обставин, які дозволяють констатувати, що відпала потреба у застосуванні арешту майна, - як засобу забезпечення кримінального провадження. Однак логічне тлумачення відповідної норми, - дає підстави зробити висновок, що вказане може мати місце у випадку, коли перестануть існувати підстави, з огляду на які було накладено арешт.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.6 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Прокурор в поданому до суду клопотанні не заперечував проти скасування арешту на майно.
Потерпілий ОСОБА_5 , заявник у кримінальному провадженні, теж подав заяву, в якій вказав, що він не заперечує проти часткового скасування ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпро від 29 березня 2017 року у справі №200/5342/17 та просить скасувати арешт на земельну ділянку кадастровий номер 1225283500:01:003:0237, площею 8,2481 га, яка належить ОСОБА_3 . При цьому зазначив, що в березні 2017 року органом досудового розслідування ГУ НП в Дніпропетровській області було подано клопотання про арешт майна з метою унеможливлення подальших протиправних дій невідомими особами щодо майна СФГ «Олександро-Володимирівське», в тому числі і земельних ділянок (паїв). Станом на 19 квітня 2023 року його корпоративні права та його родини як засновників та членів вказаного підприємства в частині оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225283500:01:003:0237, яка належить ОСОБА_3 , у повному обсязі судами поновлені.
Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, передбачено, що при розгляд справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини при здійсненні правосуддя неодноразово звертав увагу на: структуру статті 1 Першого протоколу, а саме «три норми»: Ця стаття містить три окремі норми. Перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам вона міститься в другому реченні частини першої. Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети; ця норма міститься в частині другій.
Перед тим як з'ясувати, чи було дотримано першу норму, Суд повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм. Рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) від 23 вересня 1982 року, заяви №№7151/75; 7152/75, серія А, №52.
Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.
Суд також наголошує на тому, що втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення цієї рівноваги відбивається в структурі статті 1 загалом, а отже, й у частині другій. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.
Все вищенаведене свідчить про відсутність у кримінальному провадженні відомостей, які б виправдовували подальше втручання у правомірне володіння ОСОБА_3 належною йому на праві власності земельною ділянкою, а також про відсутність правомірних підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
З огляду на наведене, арешт на майно, який накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2017 року у справі №200/5342/17 у кримінальному провадженні №12016040000000922 необхідно скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба
Керуючись статтями 98, 131, 132, 170-173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт на майно, який накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2017 року у справі №200/5342/17, в частині заборони користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1225283500:01:003:0237, площею 8,2481 га, яка належить ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Солом'янського
районного суду міста Києва ОСОБА_1