СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ун. № 759/24517/23
пр. № 3/759/9962/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року м. Київ
суддя Святошинського районного суду м. Києва Ул'яновська О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ДОП Святошинського УП ГУНП у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 187 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
у грудні 2023 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшли матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09.12.2023 серії ВАБ №924980 ОСОБА_1 05.12.2023 повторно протягом року не з'являвся на реєстраційну відмітку до Святошинського УП м. Києва, чим порушив правила адміністративного нагляду.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Приймаючи до уваги, що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні, справа призначена до розгляду, правопорушник не з'явився до суду, причини неявки до суду визнано неповажними, з метою дотримання розумного розгляду справи, забезпечення можливості своєчасного притягнення особи до відповідальності у випадку доведення винуватості та уникнення безкарності, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , оскільки положення ч. 2 ст. 268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов'язкової його участі в судовому засіданні під час розгляду даної категорії справ.
Враховуючи обмежений строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, справа розглядається за наявними в ній письмовими доказами.
Норма ст. 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з вимогами ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
А відповідно до положень орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, повно та всебічно встановивши обставини, приходжу до наступних висновків.
Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами адміністративної справи: протоколом адміністративного правопорушення, поясненням правопорушника, довідкою «ІПНП» про притягнення його до відповідальності протягом року тощо.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року, набула чинності для України 11.09.1997) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/ 2 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України », відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Отже, докази повинні бути настільки переконливими, що сумнівів при розгляді справи не повинно бути, а якщо вони є, то повинні тлумачитись тільки на користь особи, відносно якої вирішується питання щодо притягнення до відповідальності.
Санкцією ч. 2 ст. 187 КУпАП встановлено накладання на особу, якою вчинено таке правопорушення адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі, якщо за обставинами справи з урахуванням особи порушника застосування цих заходів буде визнано недостатнім, - адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Суд вважає, що надані суду докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даних адміністративних правопорушень, та винуватість в них ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, враховуючи особу правопорушника, наслідки вчиненого правопорушення, сукупності ознак та неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак, за якими можна констатувати винуватість правопорушника доведеною, суддя вважає за необхідне застосувати до такого правопорушника адміністративне стягнення, як це передбачено диспозицією та санкцією ч. 2 ст. 187 КУпАП.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 187 ч. 2 , 283 - 285 КпАП України, Закону України «Про суджовий збір», суддя -
ПОСТАНОВИВ:
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення за ч. 2 КпАП ст. 187 України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 (Сто сімдесят) грн 00 коп. на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 (П'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови-не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подання прокурора подаються до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О.В. Ул'яновська