Справа № 758/3278/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
08 червня 2023 року Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Анохіна А.М.
при секретарі - Лазуренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пімахової Діни Вікторівни, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
ВСТАНОВИВ:
23 березня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пімахової Діни Вікторівни, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за 1735, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 21 червня 2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором споживчого кредиту від 08.08.2005, номер К2 Н0 GK 00 26 00 77 8, грошових коштів в розмірі 8 624 683, 41 грн, яким звернено стягнення на нерухоме майно - садовий будинок та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 садівницьке товариство «Дружба».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вчиняючи спірний виконавчий напис, нотаріусом було порушено вимоги Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, нотаріусом не встановлено безспірність заборгованості.
Крім того, позивач посилався, що не передбачено вчинення виконавчого напису на договорі, який не є нотаріально посвідченим, нотаріусом недотримані строки, проміжок часу стягнення боргу становить понад п'ять років що є недопустимим, існують незакінчені судові справи з приводу нерухомого майна та існування заборгованості взагалі.
23 березня 2023 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.
Ухвалою суду від 27.03.2023 в справі відкрито спрощене позовне провадження. Справу було призначено до розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, до суду представником подано заяву, в якій просить розглядати справу у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у порядку.Про причину неявки суд до відома не поставив.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
За таких обставин суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності учасників процесу.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як встановлено в судовому засіданні, 08.08.2005 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладений договір споживчого кредиту номер К2 Н0 GK 00 26 00 77 8, згідно з яким позивачу був виданий споживчий кредит на придбання квартири у розмірі 46 280, 65 євро.
Позивачем був придбаний на території кооперативу СТ «Дружба» садовий будинок, який разом із земельною ділянкою на якій цей будинок знаходиться переданий у іпотеку АТ КБ «Приватбанк», у якості забезпечення виконання зобов'язань узятих на себе по вище вказаному кредитному договору.
З моменту придбання садового будинку, позивач фактично користувався для власного проживання у цьому садовому будинку, який знаходиться за адресою: обслуговуючий кооператив АДРЕСА_1 .
Згідно акту про реалізацію предмета іпотеки від 12.05.2020 вбачається, що згідно протоколу проведення електронних торгів № 475663 від 17.04.2020, в якому зазначено, що за результатами проведених ДП «СЕТАМ» електронних торгів вищевказаний садовий будинок та прилегла до нього земельна ділянка придбана переможцем цих електронних торгів - ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що 30.07.2019 приватним виконавцем Пімаховою Д.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 1735 виданого 21.06.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на садовий будинок та земельну ділянку, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 та знаходяться за адресою: обслуговуючий кооператив АДРЕСА_1 та є предметом іпотеки переданим у рахунок забезпечення виконання договору споживчого кредиту від 08.08.2005.
Сума боргу за виконавчим написом склала 8 624 683,41 грн 41 коп.
Між сторонами існує спір щодо розміру заборгованості, та правомірності нарахування заборгованості.
Як вбачається з виконавчого напису, АТ КБ «Приватбанк» не надав нотаріусу, не надав суду саме початкову суму з якої починалася б процедура математичного нарахування боргу, та відсутні докази правильності існування кінцевої (підсумкової) суми, яка вписана у виконавчий напис.
Таким чином, у суду є обгрунтовані сумніви щодо розміру заборгованості, крім того позивач заперечує існування боргу.
Відповідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом. Відповідно до п. 19 частини 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №282/20595 (далі Порядок) передбачено порядок вчинення виконавчих написів. Згідно п. 1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Згідно п. 1.2 цієї Глави перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);строк, за який провадиться стягнення;
суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;дата набрання юридичної сили;строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Як вище згадувалось, пунктом 3.1 (глава 16) порядку визначено, подані документи нотаріусу повинні підтверджувати саме безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Пунктом 3.5 Порядку передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Як передбачено статею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як вбачається з копії виконавчого напису, він вчинений за період з 10.05.2016 року по 28.05.2021 року, однак суду не було надано детальний розрахунок заборгованості. Тому, суд позбавлений можливості перевірити існування заборгованості взагалі, розмір боргу, та проміжок часу за який цей борг міг виникнути.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
Судом встановлено, що у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, порушив строк стягнення боргу, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд, повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Суду не надано первинних документів, оформлених відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тому суд позбавлений можливості перевірити суму нарахованої заборгованості, враховуючи що позивач заперечує вказаний у виконавчому написі розмір заборгованості.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
В той же час варто зауважити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14-ц визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме в частині змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Таким чином, на день вчинення виконавчого напису, редакція переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Слід зазначити, що саме договір споживчого кредиту від 08.08.2005, номер К2 Н0 GK 00 26 00 77 нотаріально посвідчений не був, тому в нотаріуса Бондар І.М. були повністю відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу кредитний договір не посвідчений нотаріально, отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
21 червня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. був вчинений оскаржений виконавчий напис, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14.
Таким чином, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевірив, чи подано на обґрунтування стягнення боргу документи, зазначені у Переліку (пп. 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Отже, суд прийшов до висновку, оскільки серед документів, наданих АТ КБ «Приватбанк» приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, а наданий нотаріусу кредитний договір не посвідчений нотаріально, тому не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Оскільки між сторонами існує спірна заборгованість, та незавершені судові справи, тому у суду наявні підстави для визнання виконавчого напису номер 1735 вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 21 червня 2019 року, таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, сформульованою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду - у постановах від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц, від 15.04.2020 у справі № 158/2157/17. Крім того, банк не надав суду доказів на підтвердження належного направлення боржнику заключної вимоги про дострокове погашення заборгованості.
Слід звернути увагу на те, що не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або спростувати вимоги банку.
Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
У матеріалах справи відсутні переконливі докази, що свідчили б про безспірність заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена банком при подачі документів нотаріусу, та боржник про заборгованість достеменно знав, однак, проігнорував вимогу про її погашення.
Інші доводи та обґрунтування позовних вимог також заслуговують на увагу та свідчать про відсутність достатніх законних підстав, які б давали можливість приватному нотаріусу вчинити спірний виконавчий напис, та інших доказів з боку відповідача суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не були надані приватному нотаріусу належні та достатні докази безспірності заборгованості позивача за кредитним договором, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», належного відповідача, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пімахової Діни Вікторівни, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1735, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 21 червня 2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором споживчого кредиту від 08.08.2005, номер К2 Н0 GK 00 26 00 77 8, грошових коштів в розмірі 8 624 683 ,41 грн, яким звернено стягнення на нерухоме майно - садовий будинок та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 садівницьке товариство «Дружба».
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Суддя А.М.Анохін