печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53673/23-к
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Київської обласної прокуратури, яка полягає у не розгляді клопотання від 14.11.2023 вих. № 1/1-542, у рамках кримінального провадження № 62019100000000542,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою в порядку ст. 220 КПК України, яка полягає у не розгляді клопотання від 14.11.2023 вих. № 1/1-542, у рамках кримінального провадження № 62019100000000542.
У поданій скарзі ОСОБА_3 просить зобов'язати слідчого розглянути клопотання від 14.11.2023 вих. № 1/1-542.
У судове засідання особа, яка звернулася із скаргою та представник Київської обласної прокуратури не з'явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином.
Правило неможливості розгляду скарг в порядку ст. 303 КПК України передбачає обов'язкову участь такої особи, разом з тим у вимогах даної скарги особа, що подала скаргу просить розглядати скаргу за його відсутності, вимоги її підтримує, просить задовольнити, слідчий суддя дійшов висновку про можливість її розгляду за відсутності особи, яка її подала.
Згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи, що представник Київської обласної прокуратури, не з'явився в судове засідання, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, а відтак слідчий суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті скарги без його участі.
Слідчий суддя, вивчивши скаргу, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 подав до Київської обласної прокуратури клопотання від 14.11.2023 вих. № 1/1-542, у рамках кримінального провадження № 62019100000000542.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
У відповідності до ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
А саме, у ч. 3 ст. 93 КПК України зазначено, що сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
У разі повної або часткової відмови у задоволенні клопотання, виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
У будь-якому випадку, про результати розгляду клопотання особа, яка заявила його, повідомляється.
Разом з цим, ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (п. 1) визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, у п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38. Рішення ЄСПЛ у справі «Ankerl V. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони.
Крім того, у п. 134 Рішення ЄСПЛ у справі «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туречинни», п. 75 «Афанасьев проти України», п. 207 рішення у справі «Nada проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту») повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
Із змісту скарги, вбачається, що клопотання від 14.11.2023 вих. № 1/1-542 не було розглянуте, рішення по суті не винесено та не повідомлено заявника про результат розгляду.
Вирішуючи дану скаргу, слідчим суддею в тому числі застосовується один із основоположних принципів засад кримінального провадження як то змагальність сторін, який зводиться до того, що на сторін покладається обов'язок довести ті обставини на які вони посилаються.
Отже, приходжу до висновку про наявність факту бездіяльності, що полягає у не виконанні положень ст. 220 КПК України, а саме не вчинення належних дій стосовно розгляду клопотань.
Аналізуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність зобов'язання розглянути клопотання від 14.11.2023 вих. № 1/1-542, відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.
Разом з тим, слідчий суддя відмовляє у задоволенні скарги в частині визнання бездіяльності службових осіб Київської обласної прокуратури, яка полягає у не розгляді клопотання від 14.11.2023 вих. № 1/1-542, оскільки, кримінальним процесуальним законодавством не передбачено визнання бездіяльності, оскільки, згідно з ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатом розгляду скарги може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити чи вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги, а відтак у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220, 303, 306, 307, 395 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Київської обласної прокуратури, яка полягає у не розгляді клопотання від 14.11.2023 вих. № 1/1-542, у рамках кримінального провадження № 62019100000000542 - задовольнити частково.
Зобов'язати компетентну особу Київської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № 62019100000000542, розглянути клопотання ОСОБА_3 від 14.11.2023 вих. № 1/1-542, в порядку ст. 220 КПК України.
В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1