Справа № 755/17484/23
Провадження №: 3/755/7849/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко Віра Богданівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
встановила:
згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 299274 від 05.11.2023, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру до колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав.
ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що за вказаною адресою проживає разом з колишньою дружиною, вони офіційно розлучені, але проживають разом. Він є релігійною особою, а дружина його ображав з цих підстав. Виломила двері у його кімнату. Постійно вчиняє скандали та викликає поліцію. Ніяких протиправних дій щодо неї він не вчиняв. Щодо пояснень потерпілої, що він вбив котів, то вони не відповідають дійсності, оскільки після повномасштабного вторгнення вони виїхала з м. Києва, а він продовжував їх годувати та доглядати.
Потерпіла ОСОБА_2 на неодноразові виклики у судове засідання не з'явилась.
Суддею, за клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, направлено запит на відео з бодікамер щодо обставин виклику поліції та пояснень, які надавались сторонами одразу після такого виклику.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали адміністративної справи, відеозапис з бодікамер працівників поліції, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суддя дійшла такого висновку
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає, зокрема, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Розташування зазначеної статті у Главі 14 КУпАП «Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку» свідчить, що об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадський порядок і громадську безпеку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений (матеріальний склад).
Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення обов'язково зазначаються суть адміністративного правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру до колишньої дружини ОСОБА_2 .
З переглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають постійні конфлікти з різних питань. Потерпіла на камеру підтверджує, що у них є спір щодо квартири, бо колишній чоловік не хоче її продавати. Також їй не подобається, що у них різні віросповідання, бо вона православна, а він «молиться неправильні молитви». Також зазначає, що колись її чоловік зловживав алкогольними напоями, але останні роки вже не п'є. Щодо котів, то зазначила, що він їх «проклинає».
ОСОБА_1 при працівниках поліції зателефонував своєму синові, і той повідомив, що частіше сварки влаштовує матір, починає кричати з будь-якого приводу. Також показав на камеру пошкоджені двері, на що потерпіла зазначила, що вона дійсно розбила скло та їй не подобається, що він закривається у кімнаті.
З досліджених суддею доказів, неможливо встановити вчинення до ОСОБА_2 психологічного насильства. У поясненнях вказано, що чоловік до неї кричав, однак з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 вів себе спокійно та намагався не вступати у конфлікт з колишньою дружиною.
Із зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення формулювання та пояснень ОСОБА_1 не вбачається, що конфлікт між особами зумовлено певним дискримінаційним ставленням до потерпілої з боку ОСОБА_1 та мало на меті підтримання панівного становища по відношенню до потерпілої або було одним з епізодів у атмосфері домашнього насильства, що склалася між ними.
Дані, які б свідчили про наявність в діяннях ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні.
Жодних інших даних, які б всебічно, повно та об'єктивно висвітлювали обставини зазначеної справи про адміністративне правопорушення, як то пояснення свідків, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, тощо, судді не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») no. 16437/04ECHR 14 лютого 2008 року у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище викладене, суддя вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи, у зв'язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 173-2, 247, 251, 256, 280, 283-285 КУпАП, суддя
постановила:
провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: В.Б. Левко