6/754/636/23
Справа № 754/14353/23
УХВАЛА
Іменем України
20 грудня 2023 року м. Київ, Деснянський районний суд міста Києва, суддя: О. Грегуль, секретар судового засідання: І. Вакуленко
ОСОБА_2 - заявник/відповідач
Акціонерне товариство «Універсал Банк» - позивач
ВСТАНОВИВ:
Заявником/відповідачем подано заяву про встановлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення з проханням відстрочити на один рік виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13.11.2023 у справі № 754/14353/23 посилаючись на те, що він не отримує заробітної плати, є батьком чотирьох дітей 2017, 2018, 2020, 2022 р. н., які знаходяться на його утриманні та яких доглядає дружина, яка не працює, а влітку 2023 всі члени сім'ї виїхали до Греції де проживають без отримання виплат за рахунок благодійної допомоги, заявник/відповідач шукає роботу, вивчає грецьку мову, інтегрується в іноземний соціум, адаптується, нерухомого майна не має і через винятково низький матеріальний стан не має можливості виконати рішення суду.
Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені суду засоби зв'язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, додаток «Дія», а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.
20.12.2023 канцелярією суду зареєстровано і головуючому передано подану заявником/відповідачем та 19.12.2023 підписану і сформовану в системі «Електронний суд» заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.
Згідно ч. 2 ст. 212 ЦПК України, 2. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Ухвалою суду від 20.12.2023 у справі № 754/14353/23 відмовлено в задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.
Учасники справи в судове засідання не з'явились і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надали.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Учасникам справи достовірно відомо про їхнє перебування в договірних правовідносинах і про наявність на розгляді в суді заяви про встановлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення.
Також учасники справи мали можливість, як в письмовій так і в електронній формі вирішити спір між собою або подати до суду свої доводи та заперечення по суті справи.
Відсутність в учасників справи наміру та невживання жодних заходів на врегулювання спору не є правовою підставою для затягування розгляду заяви про встановлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення.
З урахуванням викладеного і ст. 128-131, 223, 435 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті заяви про розстрочення виконання судового рішення за відсутності позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.11.2023 у справі 754/14353/23, яке не оскаржувалось, позов задоволено частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 10000 грн. - тіла кредиту та 2684 грн. - судового збору.
Згідно ст. 435 ЦПК України, 1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. 2. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. 3. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. 4. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. 5. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. 6. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. 7. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Згідно посвідчення батьків багатодітної сім'ї зі строком дії до 05.11.2036 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками: ОСОБА_3 (2017 р. н.), ОСОБА_4 (2018 р. н.), ОСОБА_5 (2020 р. н.), ОСОБА_6 (2022 р. н.).
Згідно наказу ТОВ «Бравенс-Медіа» від 29.09.2022 № 7-7-23К припинено трудовий договір (контракт) з менеджером з реклами ОСОБА_2 , причина звільнення: власне бажання, підстава звільнення: за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору відповідь на запит в електронному вигляді від 14.12.2023, ОСОБА_2 нараховувалась заробітна плата з січня по липень 2022.
У заяві про встановлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення заявник/відповідач не виклав обставин і не зазначив конкретних правових та беззаперечних доказів, що є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Зокрема, заявник/відповідач з власної ініціативи припинив трудові відносини, працювати за межами України або в Україні це право заявника/відповідача, сімейний стан не є правовою підставою для відстрочення виконання, а доводи про повний майновий стан окрім посилання на це самого заявника/відповідача не ґрунтуються на доказах та в той же час, як до початку виконання так і на стадії виконання заявник/відповідач не позбавлений можливості врегулювати всі спірні питання з приводу виконання судового рішення безпосередньо із позивачем/стягувачем.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 19.01.2022 у справі № 179/110/21: «Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права. Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур. Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.».
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід'ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.
З урахуванням вищевикладеного в задоволенні заяви про встановлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення.
Керуючись ст. 258, 260, 435 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в задоволенні заяви про встановлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення у справі 754/14353/23.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів.
Згідно ст. 261 ЦПК України, 1. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. 2. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
СУДДЯ: