Номер провадження 2/754/2603/23
Справа №754/3549/23
РІШЕННЯ
Іменем України
29 листопада 2023 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Зотько Т.А.,
за участі секретаря судового засідання Нагорної М.В.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представників позивачки Зоріна О.В. , ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_4 ,
представника відповідача Ємець С.М. ,
представника 3-особи: Аксьонової Н.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної реєстрації, про визначення місця проживання дітей та визначення способу участі батька у вихованні дітей, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка в особі свого представника - адвоката Зоріна О.В. звернулась до Деснянського районного суду міста з позовом до ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та визначення способу участі батька у вихованні дітей. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що позивачка та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який надалі було розірвано. Мають двох спільних малолітніх дітей, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з матір'ю, мають належні житлово-побутові умови, тому є доцільно визначити місце проживання дітей з нею в судовому порядку. З приводу визначення способу участі батька у вихованні дітей, позивачка посилається на ті обставини, що кожне обговорення зустрічі дітей з відповідачем є психологічно важким для позивачки, оскільки відповідач вживає нецензурну лексику по відношенню до неї, провокує сварки, свідками чого є діти. Відповідач неодноразово розділяв дітей, без згоди матері забирав дітей зі школи, залишав у баби. Більш того, місцезнаходження відповідача позивачці в ці моменти є невідомим, оскільки діти неодноразово ночували у баби за відсутності відповідача. З огляду на постійні спостереження позивачки, дії ОСОБА_7 негативно впливають на дітей, особливо на доньку ОСОБА_10 .. Відповідач без згоди позивачки та планує вивезти доньку ОСОБА_10 в Трускаввець, не зважаючи на те, що таке розлучення дитини із братом та матір'ю матиме негативний вплив на її емоційний стан, а тому позивачка змушена звернутися до суду з вищевказаним позовом та просить ухвалити рішення яким визначити місце проживання малолітніх дітей - доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю - ОСОБА_1 .. Визначити спосіб участі батька в спілкуванні та вихованні малолітніх дітей - доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за наступним чином: 1) з п'ятниці 18:00 по суботу 20:00 кожного тижня; 2) частину шкільних канікул - за попередньою домовленістю із позивачем; 3) святкові дні - по черзі; 4) додаткові дні спілкування - за попередньою домовленістю із позивачем.
Ухвалою судді від 28.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання.
02.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з гідно якого відповідач вважає, що вимоги щодо визначення місця проживання дітей разом з позивачкою є безпідставними, відсутній предмет спору, оскільки він не заперечував та не заперечує, щоб діти проживали разом з матір'ю. Будь-яких спорів та непорозумінь з приводу місця проживання дітей у них не було. Вказані позивачкою у позові обставини не відповідають фактичним обставинам, про які відповідач зазначив у відзиві. Щодо вимог у частині визначення способу участі батька у вихованні дітей, визнає частково, та одночасно зазначає про те, що позивачка забороняє зустрічатися із дітьми, а з січня 2023 року не повідомляє місце перебування та проживання дітей, забороняє дітям відповідати на його дзвінки, у зв'язку з чим, позивач був вимушений звернутися до Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про визначення порядку спілкування з дітьми. 03.03.2023 заява була спрямована до Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки було встановлено, що діти фактично проживають по АДРЕСА_1 . 13.04.2023 відбулося засідання у Службі у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, але рішення не було прийнято без пояснення дітей, тому розгляд заяви було відкладено. Наразі позивачка змінила свою думку та запропонувала забрати дітей в п'ятницю 28.04.2023 до 20:00 неділі 30.04.2023. Діти задоволені, тому що проводять час з відповідачем та його батьками. А тому пропонує свій графік спілкування з дітьми, згідно з яким просить встановити наступний графік: з п'ятниці 18:00 по неділю 18:00 кожного тижня; однакову кількість днів спільного з дітьми відпочинку в період канікул; однакову кількість святкових днів по черзі; додаткові дні спілкування - за попередньою домовленістю сторін.
11.05.2023 на адресу суду від представника позивачки надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник зазначає про те, що між позивачкою та відповідачем не досягнуто згоди щодо визначення місця проживання дітей, незважаючи на твердження відповідача, оскільки виникають спори щодо місцезнаходження спільних дітей та питання про їх місце проживання не вирішене. Крім того, як зазначає відповідач, що він не заперечує проти проживання їх спільних дітей з позивачкою, а тому приходить до висновку, що відповідач визнає вимоги позову в даній частині вимог, а відтак позивачка позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
09.06.2023 на електронну адресу суду від представника позивачки - адвоката Зоріна О.В. надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з їх матір'ю - ОСОБА_1 . Визначити спосіб участі батька - ОСОБА_7 у вихованні дітей, шляхом встановлення графіку спілкування батька із дітьми наступним чином: 1) з п'ятниці 18:00 по неділю 18:00 кожну другу та четверту неділю місяця; 2) половину шкільних канікул - за попередньою домовленістю із позивачем; 3) святкові дні - по черзі; 4) додаткові дні спілкування - за попередньою домовленістю із позивачем. Стягнути з відповідача на користь позивачки суму сплаченого судового збору у розмірі 2 147, 20 грн. та інші судові витрати.
Ухвалою суду, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 09.06.2023 було прийнято до провадження та долучено до матеріалів справи заяву представника позивачки - адвоката Зоріна О.В. про зміну предмету позову.
19.06.2023 на адресу суду від Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок про визначення місця проживання дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначення способу участі батька, ОСОБА_7 , у вихованні дітей, а також копії актів обстеження умов проживання від 28.03.2023, 15.03.2023.
Ухвалою суду, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 03.10.2023 було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
В судовому засідання позивачка ті її представники позовні вимоги та заяву про зміну предмету позову підтримали у повному обсязі, просили суд про їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені у позові та поданих по суті спору заявах.
Відповідач та його представник - адвокат Ємець С.М. в частині вимог щодо визначення місця проживання дітей з позивачкою зазначили про відсутність між сторонами предмету спору, оскільки відповідач ніколи не не заперечував проти цього, в частині вимог щодо порядку спілкування батька з дітьми визнали частково, просили суд застосувати графік спілкування зазначений у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи: Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації за довіреністю - Аксьонова Н.О. ( у режимі відео конференції) наданий службою висновок підтримала у повному обсязі, просила суд прийняти рішення згідно вимогам чинного законодавства.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.02.2023 року.
Сторони мають двох спільних малолітніх дітей - доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а/з № 3853) та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а/з № 2096).
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У відповідності до ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Принцип загальної і рівної відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини закріплений і нормами міжнародного права. Ст. 18 Конвенції про права дитини проголошено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Рівності прав і обов'язків батьків стосовно дітей необхідно дотримуватися незалежно від наявності або відсутності шлюбу між ними.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із вимогами ст.ст. 150, 153, 155 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як вбачається з Висновку №101/4818/02 від 09.06.2023 року, наданого Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 11.05.2023 року № 9) вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).
Згідно зі статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім'ї або без адекватних засобів підтримки.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Крім того, судом враховано статтю 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин.
Зважаючи на те, що діти проживають разом з матір'ю, останньою створені належні умови проживання та виховання для малолітніх дітей, батько - відповідач у справі не заперечує проти проживання дітей з позивачкою, а тому в інтересах дітей, суд, приходить до висновку про визначення місця проживання малолітньої, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір'ю.
Одночасно, що стосується вимоги про визначення порядку участі батька у вихованні дітей суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
Відповідно до вимог ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.
Згідно ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини,
зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини..
Відповідач, як батько малолітніх дітей - доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має рівні з матір'ю дітей ОСОБА_1 права та обов'язки щодо сина та доньки незалежно від того, що ОСОБА_7 проживає окремо від дітей. Таке рівне право на спілкування з обома батьками мають й діти. Відповідач визнає свій обов'язок щодо участі у вихованні дітей та їх розвитку та має намір активно приймати участь у вихованні дітей.
Самостійно вирішити питання щодо участі у спілкуванні та вихованні спільних дітей сторони не можуть.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (ч.2 ст. 159 СК України).
Частини 1, 2 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" передбачають, що дитина, яка проживає окремо від одного з батьків, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні, мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме її нормальному вихованню.
Як вбачається з Висновку щодо визначення місця проживання дітей та визначення способу участі батька у вихованні дітей №101/4818/02 від 09.06.2023 року, наданого Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 11.05.2023 року № 9) з метою забезпечення прав та інтересів дітей вважає за доцільне визначити участь батька, ОСОБА_7 , у вихованні дітей, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за наступним графіком:
- другий та четвертий тиждень місяця - з 18:00 год. години п'ятниці по 20:00 год. годину суботи;
-щосереди з 18:00 год. до 20:00год.;
-шкільні канікули - порівну за попередньою домовленістю між батьками;
-святкові дні - по черзі;
-додаткові дні спілкування - за попередньою домовленістю між батьками.
Згідно з ч.2 ст.1 СК України метою регулювання сімейних відносин є зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Відповідно до вимог ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, при цьому, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, беручи до уваги те, що Службою у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації надано висновок з відповідним графіком порядку спілкування батька з дітьми, приймаючи до уваги вік дітей, особливості їх розвитку, навчання та виховання, необхідності дотримання розпорядку дня та відпочинку, а також те, що відповідач частково визнав позовні вимоги, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та вважає за необхідне визначити наступний порядок участі батька в спілкуванні та вихованні малолітніх дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : кожен другий та четвертий тиждень місяця - з 18:00 години п'ятниці по 18:00 годину неділі; шкільні канікули - порівну у рівній кількості днів за попередньою домовленістю між батьками; святкові дні - по черзі за попередньою домовленістю між батьками; додаткові дні спілкування - за попередньою домовленістю між батьками з дотриманням вимог навчального процесу дітьми.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 2 147,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 153, 157 159, 160, 16, СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, Законом України "Про охорону дитинства", Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р. (з послід. змінами), суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної реєстрації, про визначення місця проживання дітей та визначення способу участі батька у вихованні дітей- задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з їх матір'ю - ОСОБА_1 .
Визначити спосіб участі батька - ОСОБА_7 у вихованні дітей, шляхом встановлення графіку спілкування батька із дітьми наступним чином:
1) кожен другий та четвертий тиждень місяця - з 18:00 години п'ятниці по 18:00 годину неділі;
2) шкільні канікули - порівну у рівній кількості днів за попередньою домовленістю між батьками;
3) святкові дні - по черзі за попередньою домовленістю між батьками;
4) додаткові дні спілкування - за попередньою домовленістю між батьками з дотриманням вимог навчального процесу дітьми.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 147,20 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Зазначити дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Зазначити дані відповідача: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Зазначити дані третьої особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ялтинська, 14, Код ЄДРПОУ: 37448223.
Повний текст рішення суду виготовлено 19.12.2023.
Суддя: