ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19575/23
провадження № 2-а/753/182/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Заставенко М.О.,
з секретарем судового засідання Змієвською А.С.,
за участю
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Бобошко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції України, в якому просив суд скасувати постанову інспектора УПП у м. Києві ДПП сержанта поліції Городничого Микити Сергійовича серії ЕАТ № 7956121 від 17.10.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 грн за ч. 1 ст. 127 КУпАП та закрити провадження у справі.
Позовна заява обґрунтована наступним. Постановою інспектора УПП у м. Києві ДПП сержанта поліції Городничого М.С. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн за ч. 1 ст. 127 КУпАП, тобто за те, що він 17.10.2023 порушив підпункт г) п. 4.14 ПДР, згідно з яким пішоходам забороняється затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху. Позивач вважає дану постанову незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування обставин справи та такою, що підлягає скасуванню. Постанова не містить жодних належних та допустимих доказів, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем правопорушення. Позивач не є пішоходом у розумінні ПДР, оскільки на момент складання оскаржуваної постанови виконував професійні обов'язки адвоката та надавав правову допомогу ОСОБА_2 , яка стала учасником ДТП. Довіритель, разом з іншим учасником ДТП та двома працівниками поліції, знаходилася біля передньої частини службового автомобіля поліції, який стояв на проїзній частині, та знайомилася в присутності позивача, зі схемою місця події та протоколом про адміністративне правопорушення. Після ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення, позивач та його довіритель попросили надати можливість сфотографувати протокол. Однак працівник поліції грубо, із застосуванням фізичної сили, безпричинно відштовхнув позивача від довірителя. На зауваження з даного приводу інспектор поліції не відреагував. Після того, як працівники поліції почули, що позивач по телефону екстреної служби повідомив про вчинення одним із них неправомірних дій, у відношенні нього як адвоката, який надавав професійну правничу допомогу довірителю в місці знаходження останнього, один із працівників поліції, як потім виявилося, інспектор УПП у м. Києві ДПП Городничий М.С., запропонував пред'явити документи адвоката і повідомив, що він притягує позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП і розпочав процедуру слухання справи. Інспектор поліції не в повному обсязі роз'яснив позивачеві його права як особи, яка притягується до відповідальності, не надав можливості скористатися послугами адвоката, який був запрошений на місце події, відмовився вручати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Про номер та дату постанови позивач довідався з електронного кабінету водія. Інспектор поліції не звернув увагу на те, що ч. 1 ст. 127 КУпАП передбачає відповідальність за непокору пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановленому місці або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху.
31.10.2023 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та виклик свідка.
Ухвалою від 01.11.2023 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду за правилами ст. 286 КАС України з викликом учасників справи в судове засідання. Задоволено клопотання про виклик свідка, відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
20.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник ДПП просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 посилаючись на те, що інспектор поліції діяв виключно відповідно до чинного законодавства, він неодноразово просив позивача зійти з проїзної частини, однак позивач не реагував, наголошував, що він адвокат та нехтував своєю безпекою. Обставини притягнення позивача до адміністративної відповідальності з дотриманням всіх передбачених прав, підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери, про наявність якого зазначено у оскаржуваній постанові.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на законність дій інспектора поліції.
Заслухавши вступні промови учасників справи, суд за згодою сторін перейшов у письмове провадження.
Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п. 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 17.10.2023 постановою серії ЕАТ № 7956121 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП.
Частина 1 ст. 127 КУпАП передбачає, що непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона виражається у непокорі пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху.
Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу або необережності.
Суб'єктом правопорушення можуть бути особи, яким виповнилося 16 років - пішоходи.
Статтею 17 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що пішохід це особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу (до пішоходів належать також особи, які рухаються в кріслах колісних із швидкістю пішохода, ведуть велосипед, мопед чи мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску або крісло колісне).
Відповідно до змісту постанови, 17.10.2023 о 09-25 год. в м. Києві на вул. Тарасівській 29/50, пішохід затримувався та зупинився на проїзній частині, дії якого не були пов'язані із забезпеченням дорожнього руху, чим порушив п. 4.14 ПДР.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення вказаного в оскаржуваній постанові, відповідачем долучено диск із фрагментами відеозаписів з нагрудних відео реєстраторів поліцейських 473818 та 472861.
Відповідно до вказаних відеозаписів, ОСОБА_1 був присутнім на місці оформлення ДТП у якості адвоката. Знаходився поруч із особою, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , та працівниками поліції перед капотом їхнього службового автомобіля. Після спілкування з поліцейськими з приводу надання можливості здійснити фотографування складеного протоколу відносно ОСОБА_2 , на ОСОБА_1 працівником поліції було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.127 КУпАП.
Окрім того, на відеозаписі зафіксовано процес складення оскаржуваної постанови відносно позивача. Водночас, даний відеозапис не містить самого факту порушення позивачем Правил дорожнього руху до моменту складання оскаржуваної постанови.
Суд вважає, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського не може бути доказом порушення ПДР, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а.
Будь-яких інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять.
Натомість допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що 17.10.2023, керуючи автомобілем, потрапила у ДТП. На місце події для надання їй правової допомоги викликала в якості адвоката ОСОБА_1 , який постійно перебував біля неї під час оформлення всіх необхідних матеріалів та огляду пошкодженого автомобіля разом з працівниками поліції. Підписання протоколу про ДТП відбувалося на капоті службового автомобіля поліції. Лише після виникнення між поліцейським та ОСОБА_1 конфлікту, працівник поліції став вимагати у останнього надати документи та повідомив про складання відносно нього постанови про вчинення адміністративного правопорушення.
Вказане підтверджується наданим до суду позивачем відеозаписом із фрагментами відеозйомки, з якого вбачається присутність ОСОБА_1 на місці ДТП в якості адвоката особи, яка вчинила ДТП.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не було надано до суду жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Так, згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення ПДР України. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, матеріали справи не містять доказів фіксації вчиненого позивачем правопорушення, не містять матеріали справи й інших доказів.
Зважаючи на те, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
Керуючись ст.ст. 5-7, 9, 77, 90, 132, 139, 241-247, 286 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Скасувати постановусерії ЕАТ № 7956121 від 17.10.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 грн за ч. 1 ст. 127 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 127 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 19.12.2023.