ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22756/23
провадження № 1-кс/753/3963/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12023100070002526 внесеного до ЄРДР від 08.12.2023 про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 на утриманні осіб не має, освіта неповна середня, офіційно не працюючого, не одружений, державні нагороди та пільги відсутні, не інвалід, не депутат, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України -
ВСТАНОВИВ:
13.12.2023 слідчий СВ Подільського УПГУНП у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням погодженим з прокурором Поділської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосовування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190КК України.
В обґрунтування зазначеного клопотання слідчий зазначив, а прокурор в судовому засіданні підтримав, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у закінченому замаху на шахрайство, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, підтверджується протоколами заяви про вчинення кримінального правопорушення; затримання; допитів потерпілого та свідків; огляду; речовими доказами та іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Також мають місце ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, зважаючи на тяжкість покарання; знищити, сховати або спотворити будь який доказі, оскільки не всі докази були вилучені; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки такі свідки не допитані в суді.
Підозрюваний пояснив, що він є раніше не судимий, має постійне місце проживання у м. Києві, наразі через хворобу бабусі разом із мамою проживають у селі у Бориспількому районі. Кримінально протиправних дій вчиняти не бажав, зазначена подія трапилась у зв'язку з тим, що підозрюваний наразі є тимчасово безробітним і бажаючи заробити гроші, сам був ошуканий особами, які надали йому документи для здійснення реєстрації майна, які виявились підробленими. Наразі підозрюваний співпрацює із слідством, розповів усе відоме про осіб, які платили гроші за реєстрацію документів, які надали підозрюваному, від слідства та суду ухилятися наміру не має та просить застосувати до нього запобіжних захід домашній арешт за місцем реєстрації.
Захисник доводи підозрюваного підтримав.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає останнє таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні у закінченому замаху на шахрайство, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, підтверджується протоколами заяви про вчинення кримінального правопорушення; затримання; допитів потерпілого та свідків; огляду; речовими доказами та іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Обґрунтована підозра у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (IlgarMammadov проти Азербайджану, § 88; Erdagoz проти Туреччини, § 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, § 32).
Оцінюючи докази підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом є достатні підстави вважати, що остання наразі є обґрунтованою.
При обґрунтуванні ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор посилається на тяжкість покарання, що само по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду (Ілійков проти Болгарії; Бессієв проти Молодови), разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що при встановленні наявності ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя не може орієнтуватися лише на суворість можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на низку інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko проти Росії, § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev проти Молдови, § 58). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Sulaoja проти Естонії, § 64).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, що як зазначено у клопотанні свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.
В судовому засіданні встановлено, що підозрюваниймає місце реєстрації та проживання у м. Києві, раніше не судимий; працює не офіційно, проживає разом із мамою та бабусею похилого віку, наразі матеріальне становище у родини незадовільне, відомості про наявність нерухомості у іншому місті або особистих збережень, які б давали змогу для переміщення відсутні.
Виходячи з практики ЄСПЛ слідчий суддя не може орієнтуватися лише на суворість можливого вироку, що є єдиним обґрунтуванням такого ризику згідно клопотання про застосування запобіжного заходу, без врахування та оцінки інших факторів наведених вище.
Слідчий суддя вважає, що для обґрунтування вказаного ризику слідчому та прокурору необхідно було б врахувати особу підозрюваного, зокрема йогоматеріальний та сімейний стан, провести відповідний аналіз ймовірності ризику втечі з урахуванням оцінки всіх обставин, з метою встановлення ступеня такого ризику для висновку про можливість або неможливість застосування, а за відсутності такого слідчий суддя вважає вказаний ризик може мати місце проте ступень такого ризику не є високим.
Що стосується ризиків, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь який доказі, оскільки не всі докази були вилучені; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки такі свідки не допитані в суді, обґрунтування останніх обмежено лише загальними та абстрактними фразами, що на думку слідчого судді є недостатнім і не може вважатися належним.
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, §§ 55-56).
Постанова про тримання під вартою повинна містити конкретні підстави і встановлювати точну тривалість такого заходу (Meloni проти Швейцарії, § 53).
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду (Idalov проти Росії § 140). Це положення проголошує не тільки право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але також встановлює, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання» (Khudoyorov проти Росії, § 183; Lelievre проти Бельгії, § 97; Shabani проти Швейцарії, § 62).
Отже, суд повинен розглянути можливість застосування менш інтрузивних заходів, ніж тримання під вартою (Ambruszkiewicz проти Польщі, § 32).
Слідчий суддя вважає, що застосування такого запобіжного заходу, як тимчасове утримання підозрюваної під вартою, не є обґрунтованим для забезпеченням кримінального провадження, з урахуванням обставин наведених вище. Зокрема, наявність одного ризику, який не має високого ступеня, унеможливлює застосування тримання під вартою, а тому слід розглянути альтернативні запобіжні заходи.
Слідчий суддя вважає, що найбільш доцільним запобіжним заходом буде домашній арештцілодобово, що надасть змогу відповідного контролю за поведінкою підозрюваного, забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Доводи клопотання про недієвість запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вважає неспроможними, оскільки працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Обґрунтування недієвості інших запобіжних заходів, що викладені у клопотанні, слідчий суддя вважає слушними.
Керуючись ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,
ст. ст. 177, 178, 182, 183,193-196, 206, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на 60 днів.
Покласти на ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- за першим викликом прибувати до органу досудового розслідування, прокуратури або суду .
Роз'яснити підозрюваному про те, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Після закінчення строку, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважених осіб Дарницького та Подільського УП ГУНП в м. Києві, яка проводить досудове розслідування.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1