Справа № 703/4873/23
4-с/703/21/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Криви Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області скаргу Державного підприємства «Машинобудівний завод «ОРИЗОН» на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Панасенка О.А., -
встановив:
Представник ДП «Машинобудівний завод «ОРИЗОН» звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Панасенка О.А., яка полягає у не вжитті достатніх заходів в межах даного виконавчого провадження, метою яких являється виявлення майна боржника для звернення на нього стягнення.
В обґрунтування скарги зазначила, що в провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебувала кримінальна справа № 1-174/2010 про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191 та ч. 2 ст. 367 КК України, в межах якої розглядався цивільний позов ДП «Машинобудівний завод «ОРИЗОН» (надалі - «ДП «МЗ «ОРИЗОН») про стягнення з ОСОБА_1 144858,76 грн.
Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2010 року по справі № 1-174/2010 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «МЗ «ОРИЗОН» 144858,76 грн.
На виконання вищевказаного вироку Смілянським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчий лист від 11 квітня 2011 року, який було пред'явлено для примусового виконання до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції та 22 квітня 2011 року відкрито виконавче провадження за номером 26111447. Станом на сьогодні дане виконавче провадження не завершене, а його примусове виконання здійснює Відділ державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - «ВДВС у м. Сміла Черкаського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ)»).
Представник заявника вказує, що відповідно до аналізу відомостей, наявних в Автоматизованій системі виконавчого провадження (надалі - «АСВП»), державним виконавцем Панасенком O.A. не вживаються заходи щодо встановлення інформації про майновий стан боржника в передбачений Законом України «Про виконавче провадження» строк, у зв'язку із чим має місце бездіяльність державного виконавця, яка порушує право стягувача на отримання присудженого судом, а саме вважає, що державним виконавцем не було вжито достатніх заходів в межах даного виконавчого провадження, метою яких являється виявлення майна боржника для звернення на нього стягнення.
Так, вказує, що згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження востаннє перевірку відомостей про рухоме майно боржника державний виконавець здійснював 15 березня 2023 року, про що в АСВП міститься відповідний запит на адресу МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.
Інформації про отримання державним виконавцем відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в АСВП відсутня.
Так само 15 березня 2023 року державним виконавцем отримано від ДПС інформацію про наявні у боржника рахунки, та про джерела доходів боржника.
Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Періодичність проведення таких перевірок чітко визначено Законом України «Про виконавче провадження», тобто такі перевірки мають вчинятися виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
Тобто державним виконавцем допущено порушення ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строків перевірки майнового стану боржника.
При цьому, просила врахувати, що не зважаючи на те, що згідно постанови державного виконавця Смілянського міського ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) Мороза В.В. від 30 березня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника було встановлено факт отримання боржником доходів (пенсії) у Смілянському відділі обслуговування громадян ГУ ПФУ в Черкаській області та звернено стягнення на отримувану боржником пенсію, боржник може мати інше майно - рухоме або нерухоме, так само може набути на праві власності рухоме або нерухоме майно за період примусового виконання вищевказаного виконавчого листа, що свідчить про наявність у державного виконавця обов'язку проводити перевірку майнового стану боржника у встановлені Законом строки незалежно від наявності чи відсутності доходу в боржника, на який звертається стягнення.
З аналізу відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що останній виклик боржника щодо надання пояснень з приводу невиконання судового рішення датована 08 січня 2019 року, в подальшому виклики або вимоги на адресу боржника - не направлялись.
Зазначила також, що бездіяльність державного виконавця являється триваючим правопорушенням, а тому право на подання скарги на бездіяльність державного виконавця автоматично поновлюється та зберігається протягом усього періоду невчинення дій чи неприйняття відповідних рішень.
На підставі викладеного ліквідатор ДП «Машинобудівний завод «ОРИЗОН» просила суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Панасенка О.А., яка полягає у не вчиненні державним виконавцем усіх визначених Законом України «Про виконавче провадження» дій щодо розшуку майна боржника, строку та порядку перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні № 26111447 та зобов'язати державного виконавця ВДВС у м. Сміла Черкаського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) Панасенка О.А. або іншу посадову особу ВДВС у м. Сміла Черкаського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) усунути порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 26111447 щодо примусового виконання листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 1-174/2010, виданого 11 квітня 2011 року із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження». Крім того просила стягнути з ВДВС у м. Сміла Черкаського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) на користь ДП «Машинобудівний завод «ОРИЗОН» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Розгляд скарги призначено судом на 08 листопада 2023 року.
Судове засідання 08 листопада 2023 року було відкладено на 04 грудня 2023 року в зв'язку з неявкою представника стягувача, боржника та державного виконавця.
У судове засідання 04 грудня 2023 року сторони не з'явилися з невідомих суду причин. Від представника заявника - адвоката Капустіна М.Р. надійшов лист з проханням справу розглядати без його участі.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відтак, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності стягувача, боржника та державного виконавця, які не з'явилися в судове засідання.
Дослідивши матеріали вказаної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 7 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності, тощо.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Судом встановлено, що вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2010 року по справі № 1-174/2010 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «МЗ «ОРИЗОН» 144858,76 грн. (а.с.10-12).
11 квітня 2011 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчий лист № 1-174/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «МЗ «ОРИЗОН» 144858,76 грн. (а.с. 12-зворот - 13).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, на підставі даного виконавчого листа № 1-174/2010 головним державним виконавцем Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського МУЮ Бабіченком І.Л. 22 квітня 2011 року відкрито виконавче провадження №26111447 (а.с.13-зворот).
Згідно поданої скарги представник стягувача в особі ліквідатора ДП «МЗ «ОРИЗОН» Носань Н.С. стверджує, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Панасенком О.А., не вчинено усіх визначених Законом України «Про виконавче провадження» дій щодо розшуку майна боржника, строку та порядку перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні № 26111447.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Частиною 2 статті 36 зазначеного Закону визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
При цьому сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14.
Частиною 4 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов'язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.
Таким чином, вбачається, що будь-які складені державним виконавцем в межах виконавчого провадження документів підлягають реєстрації в Автоматизованій системі виконавчого провадження.
Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження востаннє перевірку відомостей про рухоме майно боржника державний виконавець здійснював 15.03.2023, про що в АСВП міститься відповідний запит на адресу МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.
Інформації про отримання державним виконавцем відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в АСВП відсутня.
Так само 15.03.2023 державним виконавцем отримано від ДПС інформацію про наявні у боржника рахунки, та про джерела доходів боржника.
Крім того, згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що останній виклик боржника щодо надання пояснень з приводу невиконання судового рішення датована 08 січня 2019 року, в подальшому виклики або вимоги на адресу боржника - не направлялись.
Таким чином, судом встановлено, що відповідно до відомостей, наявних в Автоматизованій системі виконавчого провадження (надалі - «АСВП»), державним виконавцем Панасенком O.A. не вживаються заходи щодо встановлення інформації про майновий стан боржника в передбачений Законом України «Про виконавче провадження» строк, у зв'язку із чим має місце бездіяльність державного виконавця, яка порушує право стягувача на отримання присудженого судом. Тобто державним виконавцем допущено порушення ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строків перевірки майнового стану боржника.
При цьому, слід враховувати, що не зважаючи на те, що згідно постанови державного виконавця Смілянського міського ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) Мороза В.В. від 30.03.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника було встановлено факт отримання боржником доходів (пенсії) у Смілянському відділі обслуговування громадян ГУ ПФУ в Черкаській області та звернено стягнення на отримувану боржником пенсію, боржник може мати інше майно - рухоме або нерухоме, так само може набути на праві власності рухоме або нерухоме майно за період примусового виконання вищевказаного виконавчого листа, що свідчить про наявність у державного виконавця обов'язку проводити перевірку майнового стану боржника у встановлені Законом строки незалежно від наявності чи відсутності доходу в боржника, на який звертається стягнення.
Окрім цього, п. 6 ч. З ст. 18 Закону встановлено, що державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до паспорту ОСОБА_1 , боржник прописаний за адресою АДРЕСА_1
Разом із тим, з аналізу відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем виходи за місцем проживання боржника - не здійснювались, будь-яких актів, які б свідчили про здійснення виїзду за місцем проживання боржника складено державним виконавцем - не було.
Відповідно до п. 3 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (надалі - «Інструкція»), виконавці в процесі виконання рішення можуть вилучати готівкові кошти у боржника в національній та іноземній валютах.
Виходячи із вказаного вище, вбачається, що державним виконавцем не було вжито заходів для виявлення майна боржника за його місцем проживання, яке може бути використане в рахунок погашення боргу перед стягувачем, в тому числі рухоме (готівкові грошові кошти і т.д.), нерухоме майно, яке могло знаходитись за вказаною адресою боржника та належати йому на праві власності.
На підставі викладеного, суд встановив, що державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Панасенко О.А. порушував строки проведення перевірки майнового стану боржника, встановлені частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, ним не було вчинено активних та ефективних виконавчих дій, спрямованих на реальне виконання боржником рішення суду у цій справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
На підставі викладеного, повно та всебічно досліджених доказів, з урахуванням вимог чинного законодавства, та застосування його до фактичних обставин справи, враховуючи, що доказів вчинення державним виконавцем усіх визначених Законом України «Про виконавче провадження» дій щодо розшуку майна боржника, дотримання строку та порядку перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні № 26111447 суду не надано, суд дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Відтак слід визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Панасенка О.А., яка полягає у не вчиненні державним виконавцем усіх визначених Законом України «Про виконавче провадження» дій щодо розшуку майна боржника, строку та порядку перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні № 26111447 та зобов'язати державного виконавця ВДВС у м. Сміла Черкаського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) Панасенка О.А. або іншу посадову особу ВДВС у м. Сміла Черкаського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) усунути порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 26111447 щодо примусового виконання листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 1-174/2010, виданого 11 квітня 2011 року із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».
Питання про стягнення витрат заявника на правничу допомогу адвоката у даній справі суд вирішує наступним чином.
Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Згідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до скарги додано Ордер серії СА № 1065697, Договір про надання правової допомоги № 03 від 15 травня 2023 року, який укладений між адвокатом Капустіним М.Р. та ДП «Машинобудівний завод «Оризон» в особі ліквідатора - арбітражної керуючої - Носань Н.С., згідно якого адвокат взяв на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу ДП «Машинобудівний завод «Оризон» (Клієнту) в порядку та на умовах, передбачених договором, Додаткову угоду від 27 вересня 2023 року до Договору про надання правової допомоги № 03 від 15 травня 2023 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 02 жовтня 2023 року за Договором № 03 від 15 травня 2023 року про надання правової допомоги (а.с. 9, 20, 21).
Згідно п.п. 3.1 п. 3 вказаного Договору про надання правової допомоги № 03 від 15 травня 2023 року сторонами погоджено, що вартість послуг (гонорару) адвоката визначається за домовленістю сторін у окремих додатках до договору.
Згідно Додаткової угоди від 27 вересня 2023 року до Договору про надання правової допомоги № 03 від 15 травня 2023 року сторонами погоджено, що вартість 1 години роботи адвоката становить 500 грн.
Відповідно до остаточного розрахунку суми судових витрат, згідно акту приймання-передачі наданих послух, який по суті є детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом в межах даної справи, адвокатом надано наступні послуги:
- правова консультація замовника, узгодження попередньої правової позиції (кількість витраченого часу надання послуг 1 год. - вартістю 500 грн.);
- ознайомлення з матеріалами наданими замовником, погодження правової позиції, попередній аналіз правової та доказової бази, необхідних для підготовки скарги (кількість витраченого часу надання послуг 2 год. вартістю 1000 грн.);
- підготовка скарги для її подачі до суду (кількість витраченого часу надання послуг 6 год. вартістю 2000 грн.).
Таким чином, всього адвокатом Капустіним М.Р. витрачено 10 годин на надання послуг з правничої допомоги ДП «Машинобудівний завод «Оризон».
Згідно п. 3 акту приймання-передачі наданих послуг від 02 жовтня 2023 року загальний розмір наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № 03 від 15 травня 2023 року, в межах підготовки скарги становить 5 000 грн., які замовник зобов'язується сплатити виконавцю протягом 5 днів з дня прийняття судом рішення по справі.
Відповідно до висновків, що викладені в постанові Верховного Суду по справі №826/856/18 від 22 грудня 2018 року, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Витрати на професійну правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за межами суду (постанова Великої Палати Верховного Суду по справі №301/1894/17 від 17 жовтня 2018 року).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, надання адвокатом Клієнту послуг не тільки в судових засіданнях по справі, а й поза їх межами (наприклад надання послуги «зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції») є правової допомогою та входить до обсягу наданої Клієнту правової допомоги у цій справі.
Згідно п. 3 акту приймання-передачі наданих послуг від 02 жовтня 2023 року гонорар підлягає сплаті протягом 5 днів з дня прийняття судом рішення по справі.
Відповідно до постанов від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанови Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відтак, беручи до уваги вищенаведені висновки Верховного Суду, витрати ДП «Машинобудівний завод «Оризон» в особі ліквідатора - арбітражної керуючої - Носань Н.С. на професійну правничу допомогу мають бути розподілені судом, незважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів їх фактичної оплати Клієнтом.
При вирішенні питання про відшкодування заявнику витрат на правничу допомогу суд приходить до таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (частина друга статті 452 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновок, що "саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності".
Таким чином, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За таких обставин та враховуючи відсутність у справі обґрунтованих заперечень суб'єкта оскарження щодо неспівмірності заявленого розміру витрат на оплату правничої допомоги, документальне підтвердження зазначених витрат, суд вважає заявлені витрати обґрунтованими.
Відтак, дослідивши перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правничої допомоги, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявник має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000грн.
Керуючись ст.19, 129 Конституції України, ст.ст.1, 2, 48 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 260, 447, 451, 452 ЦПК України,-
ухвалив:
Скаргу Державного підприємства «Машинобудівний завод «ОРИЗОН» на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Панасенка О.А. - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Панасенка Олександра Андрійовича, яка полягає у не вчиненні державним виконавцем усіх визначених Законом України «Про виконавче провадження» дій щодо розшуку майна боржника, строку та порядку перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні № 26111447.
Зобов'язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Панасенка О.А. або іншу посадову особу Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 26111447 щодо примусового виконання листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 1-174/2010, виданого 11.04.2011 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».
Стягнути з Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь Державного підприємства «Машинобудівний завод «ОРИЗОН» ( код ЄДРПОУ 32480440, адреса: Черкаська область, м. Сміла, вул. Мазура, буд. 24) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 12 грудня 2023 року.
Суддя: Ю.В. Крива