Справа № 700/1064/23
Провадження № 2/700/336/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Бесараб Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Лисянка справу №700/1064/23 провадження №2/700/336/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу між подружжям, яке має дітей,
В С Т А H О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу між подружжям, яке має дітей.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що з 19.11.2011 року перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 , який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лисянського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №68, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.11.2011 року. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у них відсутні спільні інтереси з чоловіком, наявні різні погляди на життя, відсутні взаємопорозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного. З відповідачем спільного господарства не ведуть. З лютого 2023 року вона була мобілізована до Збройних Сил України та приймає участь у бойових діях на території Донецької області, відповідно діти на даний час проживають з батьком. З відповідачем вони дійшли згоди стосовно подальшого проживання дітей з ним, поки триває її служба у ЗСУ. Оскільки їх шлюб фактично припинив існування, подальше спільне проживання і збереження сім'ї суперечить її інтересам, а тому шлюб просить розірвати, залишити їй набуте у шлюбі прізвище та визначити місце проживання дітей за місцем їх теперішнього проживання з відповідачем.
Ухвалою суду від 13.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду із заявою, в якій просила про розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою в якій просив розглянути справу без його участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 Сімейного Кодексу.
Згідно зі ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Згідно зі ст.109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судом було встановлено, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.
Щодо вимог про визначення місця проживання дитини суд приходить до наступного висновку.
Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.08.2016 року та свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 18.09.2013 року вбачається, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Нормою ст.141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно з ч.3 ст.151 СК України, батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Частиною 1 статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Згідно з ч.4 ст.157 СК України, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Статтею 160 СК України визначено, що, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Стаття 157 Сімейного кодексу України передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Повноцінна участь батьків у вихованні дітей максимально забезпечується при їх спільному проживанні з батьками. В тих випадках, коли батьки, внаслідок розірвання шлюбу або з інших причин, не проживають спільно, можуть виникати спори щодо участі у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини та порядку зустрічей з дитиною того батьків, хто проживає окремо. Так, частиною третьою статті 157 Сімейного кодексу України встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, в якому батьки можуть визначити не тільки участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо (тобто встановити графік зустрічей з дитиною), але і встановити місце проживання дитини та порядок її утримання. Одночасно, статтею 15 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У даному випадку, жодна особа не заперечує чи оспорює право відповідача на проживання з ним неповнолітніх дітей.
В постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року №200/952/18 останній зазначив, що суд, у разі відсутності спору між сторонами, може, а не зобов'язаний, визначити місце проживання дитини.
Оскільки матеріали справи не містять доказів, що між сторонами існує спір про місце проживання дітей, і після припинення шлюбних стосунків діти залишились проживати разом із батьком, суд не вбачає підстав для визначення місця їх проживання і вважає за доцільне в рішенні суду зазначити, що після розірвання шлюбу діти залишаються проживати разом із батьком за адресою його проживання.
При визначенні місця проживання дітей суд в першу чергу повинен виходити виключно з інтересів дітей.
Судом досліджувались зазначені обставини. В ході розгляду справи було встановлено, що мати дітей призвана 13.02.2023 року на військову службу на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 року у Збройні Сили України, а батько дітей проживає разом з дітьми та не заперечує проти визначення місцяпроживання дітей за його місцем проживання.
Таким чином, судом встановлено, що на даний час залишення дітей на проживанні, утриманні та вихованні разом із батьком, не суперечитиме їх інтересам, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення заявленої вимоги.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 247, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст.19. 109, 110,112-114, 151, 157, 160, 161, СК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу між подружжям, яке має дітей - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 19.11.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лисянського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №68, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - розірвати.
Позивачу залишити прізвище набуте у шлюбі, а саме - ОСОБА_6 .
Місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановити за місцем їхнього фактичного проживання: АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н. В. Бесараб