Копія
154/625/23
2/154/339/23
заочне
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року м. Володимир
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Каліщука А.А.
за участю секретаря судового засідання Кравчук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відсотків за договором позики,
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відсотків за договором позики Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 03.10.2021 відповідач позичив у нього гроші в сумі 15 000 доларів США, які зобов'язався повернути до 04.04.2022. Однак у зазначений термін відповідач грошей не повернув.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 в його користь 15 000 доларів США боргу за договором позики, а також 702,70 доларів США процентів за користування.
Ухвалою судді від 14.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою суду від 20.12.2023 позовну заяву в частині вимоги про стягнення штрафних санкцій за договором позики залишено без розгляду.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, однак подали заяву в якій просять розгляд справи проводити у їхній відсутності, вимоги задовольнити, не заперечують щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не подавав заяв про розгляд справи за його відсутності та не подавав клопотань про відкладення судового розгляду, а тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, проти якого не заперечив позивач.
Дослідивши і оцінивши всі докази в сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позикових відносин підтверджується наявним у ОСОБА_1 оригіналом розписки ОСОБА_2 .
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Із дослідженого змісту розписки вбачається, що 03.10.2021 ОСОБА_2 взяв у борг в ОСОБА_1 гроші в сумі 15 000 доларів США і зобов'язався повернути до 03.04.2022.
Тобто даний документ підтверджує боргове зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , оскільки він містить умови про отримання коштів за договором позики, зобов'язання повернути ці кошти у визначений строк та дату їх отримання.
Однак ОСОБА_2 не виконав боргові зобов'язання і у встановлений строк кошти за договором позики не повернув позивачу.
Відповідач не надав суду жодних належних, допустимих, достатніх доказів, котрі б спростували факт передання йому позивачем зазначених у розписці коштів та їх отримання, а також написання ним цієї розписки.
Також не доведено, що дана розписка написана ОСОБА_2 не добровільно, а під тиском.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Така правова позиція була викладена неодноразово як у постановах Верховного Суду України (постанова від 25.04.2012 року у справі № 6-24ц12), а також у постановах Верховного Суду (від 12.11.2020 № 154/3443/18 (61-6026св20 та інших).
На підтвердження невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню суми позики позивач надав суду розписку відповідача від 03.10.2021 року.
Із змісту цієї розписки вбчається, що у ній відсутні відомості про повернення відповідачем 15 000 доларів США позивачу.
Суду не надано інших документів, котрі б підтверджували, що отримана у позику сума повернута відповідачем повністю, або частково.
На судовий розгляд відповідач надав суду заяву в якій зазначив, що він повернув борг ОСОБА_1 в лютому 2022.
Проте на підтвердженн повернення боргу не надав суду жодних доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак всупереч наведеної норми відповідач не надав суду доказів, які б спростували доводи позивача про передання ним відповідачу 15 00 доларів США, невиконання відповідачем зобов'язання про повернення цих коштів позивачу та наявність у відповідача перед позивачем вказаної заборгованості за цим договором.
З урахуванням наведеного суд прийшов до висновку, що наявність оригіналу розписки в позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваної суми, а також відсутність інших документів, котрі б підтверджували поверення коштів, свідчить, що боргове зобов'язання по договору позики від 03.10.2021 не виконано.
Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що відповідач не виконавши зобов'язання по умовах договору позики має заборгованість перед позивачем за цим договором в розмірі 15000 доларів США, а тому вимога позивача про стягнення 15000 доларів США за договором позики є обгрунтованою, доведеною, законною і підлягає до задоволення.
Вирішуючи вимогу про стягнення із відповідача процентів за користування коштами суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 2 ст. 1048 ЦК України договір позики вважається безпроцентним, якщо:
1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Судом встановлено, що договір позики укладений на суму, що перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, ОСОБА_2 передано кошти, які не визначені родовими ознаками та кошти надані на цілі не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення із відповідача процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 03.10.2021 по 09.12.2021 на рівні 8,5% річних, з 10.12.2021 ро 03.04.2022 на рівні 10% річних, що становить 702,70 доларів США.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення процентів за користування коштами по договору позики є обгрунтованими, законними, а тому підлягає до задоволення.
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, тому на підставі ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6021,29 грн судового збору, котрий сплачений позивачем при поданні позову та документально підтверджений квитанціями від 30.01.2023, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 6 441,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 12,81,89,265,280, 281,282 ЦПК України, ст. 610, ч.1 ст. 625, 1046, ч.2 ст. 1047, ч.1 ст. 1048, ч.1, ч.3 ст. 1049 ЦК України суд,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 15000 доларів США основного боргу за договором позики від 03.10.2021 року та 702,70 доларів США процентів, а всього 15702,70 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 6021,29 грн судового збору та 6441,60 грн витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного судуі шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає у АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає у АДРЕСА_2 .
Головуючий:/підпис/
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Згідно з оригіналом.
Суддя А.А. Каліщук