УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 164/93/23
провадження № 51-2126ск23
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_5 у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 25 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 і
встановила:
вироком Маневицького районного суду Волинської області від 25 січня
2023 року затверджено угоду про визнання винуватості від 18 січня 2023 року, укладену між прокурором Маневицького відділу Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_7 , яка здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні, з однієї сторони та ОСОБА_6 з іншої в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022030540000177 від 18 вересня 2022 року.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240-1 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 3 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59 500,00 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів. Зокрема, на підставі ст. 100 КПК України автомобіль марки «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається у ВП № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, конфісковано (спеціальна конфіскація) в дохід держави як майно, використане як засіб вчинення кримінального провадження.
Також цим вироком засуджено ОСОБА_8 , щодо якого касаційні скарги не подано.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_5 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 25 січня 2023 року повернуто особі, що її подала.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 , просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що повертаючи апеляційну скаргу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), апеляційний суд, на думку скаржника, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а суд першої інстанції в своєму рішенні - невідповідність висновків фактичним обставинам справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Водночас, у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддано допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником представника на підставі: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначенням судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 03 березня 2016 року (справа N 5-347кс15), конституційний принцип апеляційного та касаційного оскарження рішення суду забезпечує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому видається "інших осіб" у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПКУкраїни, за умови, що рішення суду про застосування їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 3 ст. 2 ст. 24 КПКУкраїни.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» р.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 20 листопада 2021 року, зареєстрований за ОСОБА_6 . Тоді як лише сама вказівка про його придбання у період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , без представлення судового рішення у підтвердження такого факту, або ж інших правовстановлюючих документів, які б підтверджували право спільної або ж часткової власності на даний автомобіль, який міг бути придбаний обвинуваченим і за його особисті кошти, не є достатнім підтвердженням того, що оскаржуваний вирок суду порушує її права, свободи та інтереси, як співвласника об'єкта рухомого майна.
Встановивши, що у поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 хоча і вказує саме на порушення оскаржуваним ним вироком суду прав, свобод та інтересів його довірительки ОСОБА_5 , однак наведені ним доводи у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку не підтверджує, апеляційний суд констатував, що скаржник не є особою, яка має право подававати апеляційну скаргу на судове рішення у кримінальному провадженні, та вказав, що така скарга має бути повернута скаржнику.
З касаційної скарги, долучених до неї копій судових рішень та інших документів не убачається даних про те, що вирок суду порушує права, свободи та інтереси ОСОБА_5 .
Отже, суд апеляційної інстанції, повернувши захиснику ОСОБА_4 апеляційну скаргу на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 25 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 , дотримався вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо із касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_5 у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 25 січня
2023 року щодо ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3