ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа №523/12131/19
провадження № 51-3785км23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
засуджений ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисник ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 березня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020200000219, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживав до ув'язнення в АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ст. 257, ч. 1 ст. 263, частинами 1, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357, пунктами 4, 6, 12 та 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України) в редакції 2001 року; ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 215-3, ст. 17 і п. «а» ст. 93, ст. 17 і пунктами «е», «і» ст. 93, пунктами «г», «ж» ст. 93 КК Українив редакції 1960 року.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах аналогічного змісту засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений та захисник стверджують, що заяву про перегляд вироку стосовно ОСОБА_6 за нововиявленими обставинами судами розглянуто формально, матеріалів кримінальної справи не досліджено, а також не враховано рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Григор'єв проти України» від 15 травня 2012 року та Міркування Комітету з прав людини Організації Oб'єднаних Націй (далі - Комітет ООН) від 12 березня 2020 року за результатами розгляду звернення ОСОБА_6 .
Указують на наявність нововиявлених обставин, якими вважають постановлення вищевказаного рішення ЄСПЛ та подальших судових рішень стосовно ОСОБА_8 - співучасника ОСОБА_6 , якого також було засуджено вироком Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2005 року. ЄСПЛ встановив, що ОСОБА_8 зазнав катування з боку працівників міліції та його засудження ґрунтувалось насамперед на його визнавальних показаннях та речових доказах, отриманих за допомогою примусу. Указані обставини стали підставою для перегляду вироку, внаслідок чого ОСОБА_8 (організатору банди) пом'якшено покарання у виді позбавлення волі з 19 років до 12 років 5 місяців 8 днів.
Крім того, до нововиявлених обставинслід віднести й висновок Комітету ООН - іншої міжнародної інституції, яка встановила факти катувань, знущань, нелюдського поводження під час затримання ОСОБА_6 , численні порушення його права на захист, спотворення слідчим доказів та інші обставини, яких не було досліджено Апеляційним судом Одеської області при постановленні вироку.
Зазначають, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпідставно скасував вирок лише стосовно ОСОБА_8 .
Стверджують, що ОСОБА_6 було затримано після проведення обшуку за місцем його проживання за підозрою у вчиненні розбійних нападів випадково, лише через те, що в той час у нього вдома перебував його знайомий ОСОБА_8 . При цьому крім визнавальних свідчень підозрюваних на початку слідства, наданих під впливом тортур, інших прямих доказів винуватості ОСОБА_6 матеріали справи не містять. Водночас допити на початку слідства за обвинуваченням у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів відбувалися за відсутності захисника, чим грубо порушено право ОСОБА_6 на захист.
Вважають, що судові рішення не відповідають приписам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а ухвала апеляційного суду - ст. 419 цього Кодексу.
Зміст судових рішень, у тому числі оскаржуваних, і встановлені судами обставини
За вироком Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2005 року ОСОБА_6 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ст. 257, ч.1 ст.263, частинами 1, 3 ст. 185, ч.2 ст.194, ч. 4 ст.187, ч.3 ст.357, пунктами 4, 6, 12 та 13 ч. 2 ст. 115 КК України в редакції 2001 року; ч. 3 ст. 142, ч.3 ст.215-3, ст. 17 і п. «а» ст.93, ст. 17 і пунктами «е», «і» ст. 93, пунктами «г», «ж» ст.93 КК Українив редакції 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою Верховного Суду України від 04 вересня 2007 року вирок скасовано в частині вирішення цивільного позову, а в решті залишено без зміни.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року заяву засудженого ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2005 року залишено без задоволення.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційні скарги засудженогоОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений і захисник підтримали касаційні скарги, прокурор заперечила проти задоволення касаційних скарг сторони захисту.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
За правилами ст. 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, окрім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст.459 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що визнаються нововиявленими.
Так, нововиявленими обставинами визнаються:
1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;
5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Особливістю провадження у кримінальних справах за нововиявленими обставинами є те, що воно здійснюється у зв'язку з виявленням таких обставин, які або виникли вже після розгляду кримінального провадження, або існували на момент цього розгляду, однак не були відомі суду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
За змістом наведених норм процесуального закону, роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення. Однак суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених обставин, в тому числі шляхом дачі відповідних судових доручень, лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують.
З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про перегляд вироку щодо нього за нововиявленими обставинами.
Як на нововиявлену обставину ОСОБА_6 в заяві послався на рішення ЄСПЛ у справі «Григор'єв проти України» від 15 травня 2012 року, яким установлено, що ОСОБА_8 - співучасник ОСОБА_6 , також засуджений вироком Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2005 року, зазнав катування з боку працівників міліції, що стало підставою для перегляду вироку стосовно ОСОБА_8 , внаслідок чого останньому пом'якшено покарання у виді позбавлення волі з 19 років до 12 років 5 місяців 8 днів. Водночас, на думку ОСОБА_11 , оскільки вирок Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2005 року ґрунтується на завідомо неправдивих показаннях ОСОБА_8 , які були отримані через катування останнього, цейвирок підлягає перегляду також і стосовно нього, в результаті чого йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Суд першої інстанції, розглядаючи заяву ОСОБА_6 , дослідив вирок Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2005 року та встановив, що обвинувачення ОСОБА_6 жодним чином не ґрунтувались на показаннях ОСОБА_6 або ОСОБА_8 . За кожним епізодом кримінальної справи апеляційним судом у вказаному вироку наведено перелік доказів, якими підтверджується доведеність винуватості засуджених у вчиненні злочинів. Підсудні ОСОБА_6 і ОСОБА_8 у суді своєї винуватості в інкримінованих їм злочинах не визнавали, у зв'язку із чим їх показання не впливали та не могли вплинути на вирішення справи по суті.
Доводи ОСОБА_6 , і ОСОБА_8 та інших підсудних про те, що показання на досудовому слідстві, в яких вони визнавали свою вину, надано внаслідок застосування недозволених методів ведення слідства, були предметом розгляду Апеляційного суду Одеської області, який під час судового розгляду справи по суті надав доручення про проведення перевірки відповідних заяв,за результатами якої відмовлено в порушенні кримінальної справи.
Суд першої інстанції дослідив вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 08 червня 2015 року стосовно ОСОБА_8 і дійшов висновку, що твердження сторони захисту, що катування ОСОБА_8 якимось чином могли вплинути на остаточне рішення у справі ОСОБА_6 , жодним чином не підтверджується. ОСОБА_8 , не зважаючи на попереднє невизнання своєї вини, під час перегляду його справи у суді після постановлення рішення ЕСПЛ визнав свою винуватість у повному обсязі, не піддаючи сумніву фактичні обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що відсутнє рішення ЄСПЛ щодо порушень саме стосовно ОСОБА_6 під час розгляду справи Апеляційним судом Одеської області, які могли суттєво вплинути на вирішення справи по суті.
Також суд першої інстанції вказав, що немає будь-якого підтвердження фактів підробки слідчим доказів обвинувачення ОСОБА_6 .
Під час досудового слідства, судового розгляду та касаційного перегляду справи інтереси ОСОБА_6 представляли захисники.
Крім того, стороною захисту у засіданні суду першої інстанції долучено Міркування Комітету ООН від 12 березня 2020 року, відповідно до яких Комітет ООН за зверненням ОСОБА_6 встановив факти його катування працівниками міліції, порушення під час досудового та судового слідства права заявника на захист, а також неефективне розслідування скарг сторони захисту про катування.
Що стосується встановлених Комітетом ООН порушень права ОСОБА_6 на захист, на які засуджений та його захисник посилаються в касаційних скаргах, то їх опис викладений в пунктах 7.7, 7.8 Міркувань Комітету ООН.
Комітет ООН вказав, що враховує твердження заявника за відсутністю додаткової інформації або пояснень з боку держави-учасника.
Так, відповідно до п. 7.7 Комітет ООН прийняв до відома твердження про те, що заявник не зміг підготуватися до свого захисту, оскільки просив необмежений час для зустрічей із захисником, але в період ознайомлення з матеріалами справи їм було дозволено зустрічатися лише 2 години на тиждень, а в період з 25 грудня 2003 року по 03 лютого 2004 року він взагалі був позбавлений можливості спілкуватися із захисником.
Як зазначено в п. 7.8, Комітет ООН прийняв до відома твердження про те, що під час розгляду касаційної скарги заявника в Верховному Суді України він не брав участі і не був представлений захисником.
Разом із тим ОСОБА_6 не вказував, що сторона захисту не була належним чином повідомлена про дату касаційного розгляду, а згідно з вимогами діючого на той момент кримінально-процесуального закону участь у касаційному розгляді не була обов'язковою навіть для захисника особи, засудженої за вчинення особливо тяжких злочинів.
Водночас Суд звертає увагу, що Міркування, прийняті Комітетом ООН за зверненням ОСОБА_6 , ґрунтуються виключно на повідомленнях останнього без вивчення всіх процесуальних документів та обставин справи і не є судовим рішенням.
Надаючи оцінку конкретним обставинам, на які посилався в заяві засуджений, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вони не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 459 КПК України.
Доводи ОСОБА_6 в заяві про перегляд вироку за нововиявленим обставинами аналогічні за змістом доводам його касаційної скарги, які перевірялись судом і не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, суд першої інстанції розглянувши заяву засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку апеляційного суду стосовно нього в порядку глави 34 КПК України, не встановив обставин на підтвердження доводів засудженого, які б згідно з ч. 2 ст. 459 КПК України можна було визнати нововиявленими, та дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви без задоволення.
При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що при вирішенні заяви засудженого, важливо не порушувати баланс між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами та принципом юридичної визначеності, який є складовою принципу верховенства права і вимагає, серед іншого, щоб остаточне судове рішення не ставилось під сумнів.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу в апеляційному порядку, належним чином перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 та надав на них вмотивовані відповіді.
Ухвала апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 419 КПК України.
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 не містять доводів щодо істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення та були б безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
Таким чином, підстав для задоволення касаційних скарг не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги засудженогоОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 березня 2023 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3