ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2023 Справа № 917/890/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕНС-Д”, 04053, м. Київ вул. Січових Стрільців, 50, прим. 8Б
до Великобудищанської сільської ради Полтавської області, 36320, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Великі Будища, вул. Миру, 1
про визнання погодженою технічної документації та встановлення земельних сервітутів
Представники сторін:
від позивача: Подольський В. О.
від відповідача не з'явились
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “СЕНС-Д” звернулося з позовом до Великобудищанської сільської ради Полтавської області, у якому просить:
- визнати погодженою технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для облаштування об'єктів Бобрицького ГКР (ТДПУ ППВ, факельний амбар, вузли задавок, артезіанська св. № 2, свердловина № 2 з під'їздом, свердловина № 3 з під'їздом) за межами населеного пункту на землях комунальної власності (частина земельної ділянки, кадастровий номер 5320485300:00:007:0005) на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області (код згідно УКПОКЧЗД 07.10 інші земельні сервітути);
- встановити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕНС-Д” (код ЄДРПОУ 41131571) земельний сервітут площею (площа сервітуту) 2,3908 га щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5320485300:00:007:0005, яка розташована в адміністративних межах Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області для облаштування об'єктів Бобрицького ГКР (тимчасова під'їзна дорога до свердловини № 2 та ТДПУ ПВ, ЛЕП 10 КВ);
- встановити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕНС-Д” (код ЄДРПОУ 41131571) земельний сервітут площею (площа сервітуту) 5,2928 га щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5320485300:00:007:0005, яка розташована в адміністративних межах Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області для облаштування об'єктів Бобрицького ГКР (ТДПУ ПВ, факельний амбар, вузли задавок, артезіанська св. № 2, свердловина № 2 з під'їздом, свердловина № 3 з під'їздом).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач своїм рішенням двадцять шостої позачергової сесії від 09.11.2022 протиправно відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕНС-Д» в наданні дозволу на укладення договорів сервітуту з підстав невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів.
Позивач стверджує, що він позбавлений будь-якої можливості отримати доступ до свердловини, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5320485300:00:007:0005.
Також, ТОВ «СЕНС-Д» не має можливості задовольнити потреби щодо доступу до такої свердловини за рахунок інших земельних ділянок.
Встановлення земельного сервітуту на частині земельної ділянки відповідача для подальшого обслуговування та експлуатації свердловини необхідне також для задоволення важливих суспільних інтересів та потреб, а саме для розробки родовищ з подальшим видобуванням нафти та газу в межах Бобрицького ГКР, оскільки основним видом діяльності позивача є 43.13 Розвідувальне буріння.
Встановлення земельного сервітуту надасть можливість функціонального проїзду та обслуговування свердловини, в тому числі проведення геологічного вивчення нафтогазоносних надр та проведення дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ).
Законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 8193) проти позову заперечує, зазначає, що вказане рішення сесії прийняте з урахуванням рекомендацій постійної комісії питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи Великобудищанської сільської ради, прийнятих на засіданні комісії 08.11.2022.
Також зазначає, що на день ухвалення сесією сільської ради рішення, а саме 09.11.2023 судове провадження у справі 917/1024/22 тривало, рішення суду з приводу законності встановлення земельного сервітуту на частини земельних ділянок площею 5,2928 га та 2,3908 га, що знаходиться у межах земельної ділянки із кадастровим номером 5320485300:00:007:0005 загальною площею 111,9639 га не було прийнято.
Крім того, відповідач зазначає, що встановлення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС-Д» земельного сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 5320485300:00:007:0005, яка знаходиться у прибережній зоні у межах природно - заповідного фонду, призведе до нецільового використання земельної ділянки, щодо якої встановлено особливий режим охорони, відтворення та використання.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.06.2023 суд відмовив представнику позивача - адвокату Боровець А. М. у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні, що призначене на 11:00 20.06.2023 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.07.2023 суд відмовив у задоволенні заяви про відвід судді Дмитра Сіроша від розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.07.2023 суд залишив позовну заяву без руху на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у встановлений судом строк усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.08.2023 суд призначив підготовче засідання у справі № 917/890/22 на 14:50 13.09.2023.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.09.2023 суд задовольнив заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС-Д» Наталії Швець про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
11.09.2023 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів, а саме: повноваження представника, копія постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі № 917/1024/22.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.09.2023 суд відклав підготовче засідання на 11:40 25.10.2023.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.10.2023 суд задовольнив заяву представника позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “СЕНС-Д” адвоката Бабенко Я. В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.10.2023 суд продовжив строк проведення підготовчого засідання на 30 днів та відклав підготовче засідання на 14:30 23.11.2023.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.11.2023 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/890/23 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15:00 07.12.2023.
29.11.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх. № 15356).
Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНС-Д» (Позивач) здійснює господарську діяльність по видобутку вуглеводної сировини на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області (Відповідач) на підставі спеціального дозволу на користування надрами Бобрицького ГКР від 25.09.2018 № 4922.
25.09.2018 ТОВ «СЕНС-Д» та Державна служба геології та надр України уклали угоду № 4922 (Додаток до спеціального дозволу на користування надрами) про умови користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ).
Відповідно до пункту 1.1 цієї угоди, Держнадра надає Надрокористувачу право тимчасового користування земельною ділянкою надр з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно - промислової розробки родовищ, а Надрокористувач зобов'язується виконувати та дотримуватись умов користування ділянкою надр, передбачених Дозволом, цією Угодою та нормою чинного законодавства.
Згідно з пунктом 2.1 місцезнаходження ділянки надр Гадяцький район Полтавської області.
25.10.2022 ТОВ «СЕНС-Д» звернулось до Відповідача з листом № 25/10-22/1 про надання йому земельної ділянки з кадастровим номером 5320485300:00:007:0005 в сервітутне користування.
У цьому листі Позивач, ураховуючи виробничу потребу в розробці Бобрицького ГКР, відповідно до статті 124-1 «Порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності», Земельного кодексу України, просив:
1. Погодити технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок, на які поширюється право сервітуту;
2. Надати згоду на встановлення земельного сервітуту та укласти договори про встановлення земельних сервітутів на землях комунальної власності, а саме:
- на частину земельної ділянки, площею 5,2928 га в межах земельної ділянки 111,9639 га, кадастровий номер 5320485300:00:007:0005 для облаштування об'єктів Бобрицького ГКР (ТДПУ ПВ, факельний амбар, вузли задавок, артезіанська св. №02, свердловина №2 з під'їздом, свердловина №3 з під'їздом);
- на частину земельної ділянки, площею 2,3908 га в межах земельної ділянки 111,9639 га, кадастровий номер 5320485300:00:007:0005 для облаштування об'єктів Бобрицького ГКР (тимчасова під'їзна дорога до свердловини №02 та ТДПУ ПВ, ЛЕП 10 КВ) на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
До цього листа Позивач додав технічну документацію із землеустрою та проєкт договору про встановлення земельного сервітуту.
За результатами розгляду листа, Великобудищанська сільська рада Миргородського району Полтавської області на адресу Позивача направила лист від 22.11.2022, в якому зазначила, що оскільки станом на 11.11.2022 триває судове провадження у справі № 917/1024/22 сільська рада не має права на укладення договорів сервітутів на спірну земельну ділянку, оскільки на її думку підставою для подання позовної заяви у справі стали виявлені прокуратурою порушення у сфері земельного та природоохоронного законодавства, а саме:
- земельна ділянка з кадастровим номером 5320485300:00:007:0005 розташована в межах прибережної захисної смуги річки Псел, також через зазначену земельну ділянку протікає водотік без назви. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних).
- земельна ділянка з кадастровим номером 5320485300:00:007:0005 відноситься до земель природно -заповідного фонду та розташована в межах Регіонального ландшафтного парку «Гадяцький». Відповідно до статті 16 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» на територіях природних заповідників забороняється будь - яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника;
- СФГ «Лідія» не мала повноважень на укладення договорів земельного сервітуту із ТОВ «Сенс-Д», оскільки є незаконним землекористувачем внаслідок отримання земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів.
Зважаючи на наведене, Відповідачем керуючись частиною 8 статті 186, статтями 99, 100 Земельного кодексу України, статтею 89 Водного кодексу України, статтею 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статтями 25, 55-1 Закону України «Про землеустрій», Законом України «Про Державний земельний кадастр», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 402 Цивільного кодексу України, ураховуючи рекомендації постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи прийнято рішення від 09.11.2022, яким:
1. Відмовлено ТОВ «СЕНС-Д» у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для, облаштування об'єктів Бобрицького ГКР (ТДПУ ППВ, факельний амбар, вузли задавок, артезіанська св. № 2, свердловина № 2 з під'їздом, свердловина № 3 з під'їздом) за межами населеного пункту на землях комунальної власності (частина земельної ділянки, кадастровий номер 5320485300:00:007:0005) на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області (код згідно УКПОКЧЗД 07.10 інші земельні сервітути).
2. Відмовлено у встановленні земельного сервітуту та укладенні договору про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки площею 5,2928 га, на яку поширюється право сервітуту для облаштування об'єктів Бобрицького ГКР (ТДПУ ППВ, факельний амбар, вузли задавок, артезіанська св. № 2, свердловина № 2 з під'їздом, свердловина № 3 з під'їздом) за межами населеного пункту на землях комунальної власності (частина земельної ділянки, кадастровий номер 5320485300:00:007:0005) на території Великобудиіцанської сільської ради Миргородського району Полтавської області (код згідно УКПОКЧЗД 07.10 інші земельні сервітути).
Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи (голова Пинчук В. Г.).
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Щодо вимоги позивача визнати погодженою технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для облаштування об'єктів Бобрицького ГКР (ТДПУ ППВ, факельний амбар, вузли задавок, артезіанськ св. № 2, свердловина № 2 з під'їздом, свердловина № 3 з під'їздом) за межами населеного пункту на землях комунальної власності (частина земельної ділянки, кадастровий номер 5320485300:00:007:0005) на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області (код згідно УКПОКЧЗД 07.10 інші земельні сервітути) слід зазначити наступне.
Частиною 11 статті 186 Земельного кодексу України, визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником та землекористувачем і затверджується особою, яка набуває право суборенди або сервітуту.
Відповідно до частини 6 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, а також на підставі інших видів документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.
Позивачем дотримано визначеної законодавством процедури встановлення особистого земельного сервітуту, а саме відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та статті 25 Закону України «Про землеустрій» розроблено технічну документацію, якою, зокрема, визначено площу земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, для внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру.
З метою належного виконання умов спецдозволу на користування надрами № 4922, а саме задля геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу та здійснення підприємством своєї господарської діяльності, Позивач звернувся до Великобудищанської сільської ради з листом щодо погодження технічної документації із землеустрою та надання згоди на встановлення земельного сервітуту.
Проте в погодженні технічної документації було відмовлено.
Відповідно до статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 5 статті 55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, у якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97- ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №. 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001 зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Отже, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту його прав та інтересів. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно зі статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної (творчої) діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів (наприклад, створення речей), безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, настання або ненастання певної події. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно - господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Тобто, заявлена Позивачем вимога про визнання погодженою технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для облаштування об'єктів Бобрицького ГКР (ТДПУ ППВ, факельний амбар, вузли задавок, артезіанська св. № 2, свердловина № 2 з під'їздом, свердловина № 3 з під'їздом) за межами населеного пункту на землях комунальної власності (частина земельної ділянки, кадастровий номер 5320485300:00:007:0005) на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області (код згідно УКПОКЧЗД 07.10 інші земельні сервітути) фактично є констатацією обставин, а не зміною правовідношення в судовому порядку в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України.
За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту його прав та інтересів. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно зі статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної (творчої) діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів (наприклад, створення речей), безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, настання або ненастання певної події. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Хоч стаття 11 Цивільного кодексу України прямо вказує лише на підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, однак зміст цього Кодексу свідчить про те, що за тих самих підстав цивільні права та обов'язки змінюються та припиняються.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Позивачем неправильно обраний спосіб захисту.
З огляду на викладене, суд відмовляє в позові в частині вимог про визнання погодженої технічної документації із землеустрою.
Щодо вимог про встановлення земельних сервітутів, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до частини 1 статті 14 наведеного Закону, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Пунктом а статті 17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Статтею 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною 6 статті 122 Земельного кодексу України, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Частиною 11 статті 186 Земельного кодексу України визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником та землекористувачем і затверджується особою, яка набуває право суборенди або сервітуту.
Згідно з частиною 1 статті 551 наведеного Закону встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Статтею 98 Земельного кодексу України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Відповідно до статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.
Частиною 2 статті 402 Цивільного кодексу України передбачено, що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Отже, положення наведеного законодавства передбачають можливість а не обов'язок встановлення земельного сервітуту, та вимагає такого встановлення заходів щодо, встановлення сервітуту в добровільному порядку. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
У зв'язку з цим необхідно враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки.
Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача. Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 2.31, 2.33, 2.34 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).
З викладеного убачається, що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.
Позивач звертався до Великобудищанської сільської ради з листом №25/10-22/1 від 25.10.2022, у якому просив погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок на які поширюється право сервітуту, а також укласти договір сервітуту.
Проте йому було відмовлено.
Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Як установив суд, у позивача наявний спеціальний дозвіл на користування надрами Бобрицького ГКР від 25.09.2018 № 4922 на земельній ділянці з кадастровим номером 5320485300:00:007:0005, наявна свердловина та всі необхідні технічні установки, що забезпечують позивачу можливість здійснювати свою діяльність відповідно до наданого спеціального дозволу. Дозвіл є дійсним та чинним.
Проте відмова відповідача у задоволенні вимог щодо укладення договору сервітуту фактично позбавляє позивача можливості отримати доступ до свердловини та права користування такими об'єктами для здійснення ним своєї господарської діяльності.
Відмовляючи в укладенні договору сервітуту Відповідач у листі від 22.11.2022 посилався на обставини, що встановлювались у справі № 917/1024/22 за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Полтавської обласної державної адміністрації (на час дії воєнного стану - Полтавська обласна військова адміністрація) в інтересах держави, в особі Великобудищанської сільської ради Полтавської області до Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області,Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області;Селянського (Фермерського) Господарства “ЛІДІЯ” та Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕНС - Д”, за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональний ландшафтний парк "Гадяцький" та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" про визнання недійсними договорів оренди землі та договорів сервітутів, скасування державної реєстрації права оренди та сервітуту на земельні ділянки, повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі.
Проте станом на дату відмови укладенні договору сервітуту рішення у справі № 917/1024/22 не було прийнято.
Також, слід зазначити, що станом на час розгляду цієї справи (№ 917/890/23) Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.04.2023 у справі № 917/1024/22 скасовано, в позові відмовлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про встановлення земельних сервітутів.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Встановити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕНС-Д” (код ЄДРПОУ 41131571) земельний сервітут площею (площа сервітуту) 2,3908 га щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5320485300:00:007:0005, яка розташована в адміністративних межах Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області для облаштування об'єктів Бобрицького ГКР (тимчасова під'їзна дорога до свердловини № 2 та ТДПУ ПВ, ЛЕП 10 КВ) на умовах запропонованих позивачем, а саме:
- сервітут установлений відповідно до п. в. 1) ст. 99 - «право на будівництво та розміщення об'єктів нафтогазовидобувапия», ст. 100 Земельного кодексу України та ст. 402 Цивільного кодексу України, та включає наступні права: право облаштування об'єктів Бобрицького ГКР (тимчасова під'їзна дорога до свердловини № 2 та ТДПУ ПВ, ЛЕП 10 КВ); право проїзду на транспортному засобі; право прокладання та експлуатація ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд, тощо;
- сервітут встановлений на частині земельної ділянки загальною площею 111,9639 га, яка розташована в адміністративних межах Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області;
- площа Сервітуту складає 2,3908 га, кадастровий номер земельної ділянки - 53204853 00:00:007:0005;
- строк сервітуту - набирає чинності з моменту державної реєстрації земельного сервітуту, в порядку встановленому для державної реєстрації прав на нерухому майно, та діє до 25.09.2038;
- плата за встановлення та користування сервітутом - 17 086,09 (Сімнадцять тисяч вісімдесят шість гривень 09 копійок) гривень в рік, код платежу 21081700.
Встановити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕНС-Д” (код ЄДРПОУ 41131571) земельний сервітут площею (площа сервітуту) 5,2928 га щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5320485300:00:007:0005, яка розташована в адміністративних межах Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області для облаштування об'єктів Бобрицького ГКР (ТДПУ ПВ, факельний амбар, вузли задавок, артезіанська св. № 2, свердловина № 2 з під'їздом, свердловина № 3 з під'їздом) на умовах запропонованих позивачем, а саме:
- сервітут встановлений відповідно до п. в. 1) ст. 99 - «право на будівництво та розміщення об'єктів нафтогазовидобування», ст. 100 Земельного кодексу України та ст. 402 Цивільного кодексу України, та включає наступні права: право облаштування об'єктів Бобрицького ГКР (ТДПУ ПД, факельний амбар, вузли задавок, артезіанська св. № 2, свердловина № 2 з під'їздом, свердловина №3 з під'їздом); право проїзду на транспортному засобі; право прокладання та експлуатація ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд, тощо (падалі за текстом - Об'єкт облаштування);
- сервітут встановлений на частині земельної ділянки загальною площею 111,9639 га, яка розташована в адміністративних межах Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області;
- Площа сервітуту складає 5,2928 га, кадастровий номер земельної ділянки - 5320485300:00:007:0005;
- Строк сервітуту - набирає чинності з моменту державної реєстрації земельного Сервітуту, в порядку встановленому для державної реєстрації прав на нерухому майно, та діє до 25.09.2038;
- плата за встановлення та користування сервітутом - 37 823,97 (тридцять сім тисяч вісімсот двадцять три гривні 97 копійок) гривень в рік, код платежу 21081700.
Стягнути з Великобудищанської сільської ради Полтавської області, 36320, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Великі Будища, вул. Миру, 1, код 21051007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕНС-Д” (04053, м. Київ вул. Січових Стрільців, 50, прим. 8Б, код 41131571) 8 052,00 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 19.12.2023.
Суддя Дмитро СІРОШ