ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про залишення заяви
про відкриття провадження у справі без руху
"19" грудня 2023 р.м. Одеса № 916/5466/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Райчевої Світлани Іванівни, дослідивши матеріали заяви (вх. ГСОО №6050/23 від 15.12.2023 р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою №6050/23 від 15.12.2023 р. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.10.2019 р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 441).
Згідно ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Статтею 116 даного Кодексу встановлено які відомості зазначаються у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та документи, що додаються до заяви.
Дослідивши заяву фізичної особи ОСОБА_1 господарським судом встановлено наступні порушення вищезазначених положень Кодексу:
1. На виконання п. 3 ч. ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, Боржницею надано конкретизований список кредиторів і боржників, у якому Боржником зазначено про наявність 6 кредиторів, однак доказів, які підтверджують виникнення зобов'язання перед кожним із них (договорів, закону, тощо) до господарського суду не надано. Також, Боржницею у конкретизованому списку кредиторів і боржників зазначено про заміну сторони (кредитора) у зобов'язанні, однак, доказів зазначеного до суду не надано.
У якості доказів наявності та розміру заборгованості перед кредиторами Заявницею надано роздруківку із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов'язання. У заяві про відкриття провадження у справі Боржниця зазначає, що відомості, одержані з бюро кредитних історій є належним доказом наявності та розміру заборгованості перед кредиторами. Також Боржниця із посиланням на постанову суду апеляційної інстанції зазначає, що вимога суду щодо надання копій договорів, на підставі яких виникла заборгованість перед кредиторами, є проявом надмірного формалізму, оскільки положення п. 3 ч. ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють для Боржника обов'язку щодо їх надання до суду.
Посилання Заявниці на постанови судів апеляційної інстанції як на судову практику щодо того, що роздруківку із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов'язання є достатнім доказом наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність господарський суд оцінює критично, оскільки положеннями Господарського процесуального кодексу України чітко визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України). Рішення господарського суду повинно бути законним та гуртуватися на наявних у матеріалах справи доказах, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього їх дослідження.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.11.2022р. № 917/1604/21 визначено, що подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Також, господарський суд враховує, що відповідно до положень ст. 96 Господарського процесуального кодексу України інформація, яка розміщена на веб-сайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу. Отже, надана Боржницею роздруківку із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов'язання є копією електронного доказу. При дослідженні вказаної роздруківки господарським судом встановлено, що вона не містить відомостей щодо особи, яка її сформувала та не містить підпису ні власноручного, ні електронного цифрового підпису посадової особи Кредитного бюро.
Колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 41-44 постанови від 08.11.2022р. у справі №909/937/21 дійшла висновку, що з огляду на те, що роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності договірних зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов'язань, як про те стверджує боржник. З огляду на викладене, кредитна історія боржника, складена Українським бюро кредитних історій, не може бути належним та допустимим доказом наявності грошових вимог в силу ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи наведені обставини, господарський суд не приймає роздруківку із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов'язання як достатній доказ наявності та розміру заборгованості Заявниці перед кредиторами.
Господарський суд зазначає, що у відповідності до положень п.3 та п. 14 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства на Заявника покладено обов'язок надати суду повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Також суд враховує, що Заявницею у заяві про відкриття провадження у справі зазначено про повне припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, однак належних та допустимих доказів зазначеного до господарського суду не надано.
2. Заявницею не надано доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Частиною 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Положеннями ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2023 р. складає 2 684 грн. Таким чином, розмір авансування винагороди арбітражному керуючому за три місяці виконання повноважень, який повинен сплатити Боржник на депозитний рахунок суду складає 40 260 грн. Депозитним рахунком Господарського суду Одеської області є наступне: (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 03499997; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA928201720355209002000005416).
Пунктом 16 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Заявницею до заяви не надано доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією, однак, надано додаткову угоду №1 від 18.10.2023р. до угоди (якої саме не зазначено та не надано), що укладена між арбітражним керуючим Багінським А.О. та Дороховою М.В. Зазначеною додатковою угодою визначено порядок оплати винагороди арбітражному керуючому за виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність Дорохової М.В.
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020р., на яку також посилаються Боржниця та арбітражний керуючий в додатковій угоді, було зроблено висновок, що: "37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи." (п. 37 постанови).
Вказана правова позиція касаційного суду, допускає можливість мирного врегулювання між Боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставить таку можливість у залежність від наявності у Боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Вказані положення КУзПБ та судова практика передбачають оцінку на належність наданої суду угоди між боржником та арбітражним керуючим з іншими матеріалами справи як можливості прийняття альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого, а не автоматичне її застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Частиною 1 ст. 13 Кодексу передбачено, що арбітражний керуючий під час здійснення своїх повноважень є незалежним. Забороняється будь-який незаконний вплив, тиск або втручання в діяльність арбітражного керуючого. Незалежність арбітражного керуючого забезпечується гарантуванням виплати винагороди арбітражному керуючому та відшкодування витрат арбітражного керуючого в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом (п.2 ч.2 статті).
Відсутність вказаної гарантії може створити для арбітражного керуючого:
- потенційний конфлікт інтересів з боржником у разі отримання оплати з неофіційних джерел Боржника поза межами справи, виражений у наявності в арбітражного керуючого приватного інтересу щодо виконання своїх професійних обов'язків з перевірки декларації про майновий стан боржника, виявлення майна, розробки плану реструктуризації та ін. в інтересах Боржника, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийнятих ним рішень та вчинених чи невчинених дій під час виконання зазначених повноважень;
- наявність обґрунтованих підстав у кредиторів та Суду вважати арбітражного керуючого заінтересованою особою щодо боржника у разі фактичної відмови від права на отримання оплати грошової винагороди за рахунок авансованих грошових коштів на рахунок господарського суду та погодження виконання повноважень у справі без перспективи виконання Боржницею грошового зобов'язання, тобто безкоштовно.
Згідно положень ч.3 ст. 28 Кодексу розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, які є заінтересованими особами у цій справі, які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів.
Господарський суд приймає до уваги, що Боржницею у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначено, що вона не працевлаштована і не отримує доходу. Будь-яких пояснень стосовно джерел фінансування (оплати) винагороди арбітражному керуючому у справі, відповідно до угоди між Боржницею та арбітражним керуючим не надано. Із наданих до заяви Боржниці доказів вбачається, що у неї відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, яке могло б бути реалізоване у справі про неплатоспроможність. Інші види активів Боржниці відсутні. Наявність на розгляді суду заяви про неплатоспроможність ОСОБА_1 є додатковим непрямим доказом неможливості врегулювання Боржницею своїх фінансових боргових зобов'язань самостійно.
Вказані обставини заяви можуть свідчити про згоду арбітражного керуючого отримати виконання обов'язку Боржницею за відповідним договором з неофіційних джерел доходу, про які ОСОБА_1 не зазначає у заяві, або виконувати обов'язки керуючого реструктуризацією боргами (реалізацією майном) без перспективи виконання Боржницею грошового зобов'язання, тобто безкоштовно.
Крім того, надана до Суду додаткова угода (п.п. 3,4) містить положення щодо оплати лише за 3 місяці розгляду справи та встановлює граничну суму витрат в порушення положень пункту 16 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає, що укладена між заявником та обраним ним арбітражним керуючим угода має регулювати відносини між сторонами до закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Пункт 8 угоди взагалі виходить за предмет свого регулювання та визначає обов'язки для не сторони угоди (кредиторів), та містить умову, згідно якої Боржниця вважає свій обов'язок з оплати грошової винагороди арбітражного керуючого припиненим - відсутність майна у Боржниці для його реалізації у справі про неплатоспроможність. Про наявність такої умови сама Боржниці заявляє у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, чим виключає свій обов'язок щодо здійснення оплати грошової винагороди арбітражному керуючому.
З огляду на зазначене, Суд не приймає вищезазначену угоду як належний доказ альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого.
Крім того, судом встановлено, що до заяви кредитора надано документи на іноземній мові без перекладу їх на українську мову.
До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат".
Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2019 року у справі № 910/4473/17.
Також, у порушення вимог положень п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України Заявницею не надано належного переліку документів та інших доказів, що додані до заяви про відкриття провадження у справі; не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Як встановлено господарським судом, Заявниця у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не зазначила доказів, які не може самостійно надати до суду.
З документу під назвою "опис документів, що додаються до заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи", не вбачається можливим встановити, які саме документи надані до заяви про відкриття провадження у справі, оскільки Заявницею зазначено "15. Кредитні договори (72 аркуші)" без конкретизації кредиторів, кредитних договорів, розрахунків та ін.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, господарський суд залишає заяву про відкриття провадження у справі без руху.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ч. 3 ст. 37, ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 76, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Залишити без руху заяву (вх. ГСОО №6050/23 від 15.12.2023 р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
2. Зобов'язати фізичну особу ОСОБА_1 надати суду заяву про усунення недоліків у строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення даної ухвали. До заяви додати:
- належним чином засвідчені копії доказів, які підтверджують виникнення зобов'язання перед кожним із кредиторів; докази заміни сторони (кредитора) у зобов'язаннях, зазначених у конкретизованому списку кредиторів і боржників;
- докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у сумі 40 260 грн.
- переклад документів, які складені іноземною мовою та надані до заяви про відкриття провадження у справі;
- належним чином оформлений опис документів та інших доказів, що додані до заяви про відкриття провадження у справі; зазначити інформацію про наявності у Заявниці або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; зазначити щодо наявності доказів, які не можуть бути подані разом із заявою (за наявності).
Ухвала набрала законної сили 19 грудня 2023 року та оскарженню не підлягає.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": ОСОБА_1 .
Суддя С.І. Райчева